Атопічний дерматит: ефективність комбінованої терапії тралокінумабом та глюкокортикостероїдами

Актуальність

Атопічний дерматит (АД) — хронічне запальне захворювання шкіри, що характеризується сухістю шкіри, сильним свербежем, що часто посилюється вночі, та характерною локалізацією ураження (зазвичай на згинах колін та ліктів, на повіках, руках, шиї та спині) [1]. Етіологія захворювання поки що залишається до кінця не визначеною. Окрім генетичної схильності, багато факторів навколишнього середовища можуть спровокувати виникнення захворювання, зокрема чутливість до пилкових, побутових, харчових та інших алергенів.

Рекомендації щодо лікування АД полягають у застосуванні місцевих глюкокортикостероїдів (ГКС) як першої лінії фармакотерапії у поєднані із загальними рекомендаціями щодо догляду за шкірою та уникненням ключового тригеру розвитку захворювання [2]. Однак дані літератури свідчать, що місцевого протизапального лікування зазвичай недостатньо, щоб досягти контролю над захворюванням, і такі пацієнти потребують більш інтенсивної терапії з призначенням системних препаратів.

Як відомо, АД входить до тріади атопічних хвороб, до яких також належать бронхіальна астма (БА), алергічні кон’юнктивіт та риніт. Інтерлейкін (ІЛ)-13 є ключовим фактором патогенезу запалення при БА, що призводить до дисфункції шкірного бар’єру, порушення імунної регуляції та хронічного запального процесу. Дані літератури свідчать, що ІЛ-13 надмірно експресується на шкірі у пацієнтів з АД, його кореляція залежить від фази загострення АД. Крім того, інші джерела свідчать, що рівень ІЛ-13 також корелює з тяжкістю БА [3].

На сьогодні єдиним блокатором ІЛ-4 та ІЛ-13 є людське рекомбінантне антитіло (IgG4) — дупілумаб, який використовують з метою лікування алергічних захворювань. Відповідно до сучасних рекомендацій альтернативою системному імуносупресивному лікуванню є дупілумаб, який схвалений як препарат для лікування АД легкої/помірної тяжкості. Через обмеженість альтернативних варіантів лікування АД й досі залишається актуальним питання пошуку додаткових ефективних та безпечних методів лікування АД.

Тралокінумаб — людське моноклональне антитіло, яке специфічно зв’язується з ІЛ-13 та запобігає взаємодії останнього з рецептором, відповідно, пригнічуючи його активність. Сучасні дані свідчать, що системні методи лікування, зокрема імуносупресивна та біологічна терапія, є найпоширенішим доповненням до місцевих ГКС при лікуванні АД. Дані попередніх досліджень демонструють, що комбінована терапія тралокінумабом та ГКС є ефективною стратегією лікування БА, що зменшувала прояви захворювання та покращувала якість життя пацієнтів з помірною/тяжкою БА. Проведено дослідження ECZTRA 3 III фази, метою якого було проведення оцінки ефективності застосування комбінованої терапії тралокінумабом та ГКС у пацієнтів із середньотяжкою та тяжкою формами АД [4].

Методи

Проведено подвійне сліпе плацебо контрольоване 32-тижневе дослідження III фази. Критерії відбору до дослідження включали: вік ≥18 років, діагноз АД ≥1 року та відсутність відповіді на базову терапію АД протягом останнього року.

Загалом для дослідження було відібрано 369 пацієнтів, яких рандомізували на дві групи у співвідношенні 2:1. Перша група отримувала комбіновану терапію тралокінумабом у дозі 300 мг, друга група — плацебо (контрольна група) кожні 2 тиж з додаванням ГКС (за потреби) протягом 16 тиж. Пацієнтів, що досягли 0/1 балів за шкалою глобальної оцінки ((Investigators’ Global Assessment — IGA) та/або поліпшення на 75% індексу площини та ступеня екземи (Eczema Arta and Severity Index — EASI) на 16-му тижні лікування тралокінумабом, були повторно рандомізовані в співвідношенні 1:1 з призначенням терапії тралокінумабом кожні 2 або кожні 4 тиж (за потреби додаткове призначення ГКС в міру необхідності) протягом ще 16 тиж.

Результати

• На 16-му тижні спостереження більша кількість пацієнтів (38,9%), що отримували терапію тралокінумабом, досягла показника IGA 0/1 порівняно з групою контролю (26,2%) (довірчий інтервал (ДІ)) 12,4% (2,9–21,9); р=0,015).
• На 16-му тижні спостереження більша кількість пацієнтів (56,0%)%), що отримували терапію тралокінумабом, досягла EASI 75 порівняно з групою контролю (35,7%) (ДІ 20,2% (9,8–30,6), р<0,001).
• Після повторної рандомізації пацієнтів, які досягли показників IGA 0/1 та EASI 75, були отримані наступні результати: у пацієнтів з позитивною відповіддю, які отримували терапію тралокінумабом, на 16-му тижні у 89,6 та 92,% пацієнтів, які отримували препарат кожні 2 тиж, та у 77,6 та 90,8% пацієнтів, які отримували препарат кожні 4 тиж, показник IGA 0/1 і EASI 75 зберігався на 32-му тижні лікування.
• Загальна частота побічних ефектів була однаковою у всіх групах лікування.

Висновок

Швидше за все, ІЛ-13 відіграє ключову роль в патогенезі розвитку АД. Відповідно, терапія тралокінумабом може бути ефективною стратегією в лікуванні пацієнтів із середньотяжкою та тяжкою формою АД, оскільки отримані результати демонструють ефективність та безпеку препарату.

Нагадуємо, що результати нещодавнього метааналізу продемонстрували, що призначення відповідної терапії пацієнтам із легеневою артеріальною гіпертензією, асоційованою із захворюваннями сполучної тканини, є ефективною стратегією, яка може забезпечити кращу виживаність та вищий рівень якості життя пацієнтів цієї групи.

1. Nutten S. (2015) Atopic dermatitis: global epidemiology and risk factors. Ann. Nutr. Metab.; 66 (Suppl. 1): 8–16.
2. Boguniewicz M., Alexis A.F., Beck L.A. et al. (2017) Expert perspectives on management of moderate‐to‐severe atopic dermatitis: a multidisciplinary consensus addressing current and emerging therapies. J. Allergy Clin. Immunol. Pract.; 5: 1519–31.
3. Simpson E.L., Bruin‐Weller M., Flohr C. et al. (2017) When does atopic dermatitis warrant systemic therapy? Recommendations from an expert panel of the International Eczema Council. J. Am. Acad. Dermatol.; 77: 623–33.
4. Silverberg J.I., Toth D., Bieber T. et al. (2021) Tralokinumab plus topical corticosteroids for the treatment of moderate‐to‐severe atopic dermatitis: results from the double‐blind, randomized, multicentre, placebo‐controlled phase III ECZTRA 3 trial. British Journal of DermatologyVolume 184, Issue 3: 450–463. https://doi.org/10.1111/bjd.19573

Анна Хиць,
редакція журналу «Український медичний часопис»