Актуальність
Легенева артеріальна гіпертензія (ЛАГ) — патофізіологічний та гемодинамічний стан, що супроводжує чимало захворювань та характеризується підвищенням середнього тиску в легеневій артерії (ЛА) >20 мм рт. ст. та оцінюється за даними катетеризації правих відділів серця (КПС). Незалежно від причини ЛАГ в патогенезі її розвитку лежать вазоконстрикція та структурне ремоделювання судинного русла, що призводять до перевантаження правого шлуночка, розвитку хронічної серцевої недостатності і за відсутності адекватної терапії — до смерті хворого. Сьогодні ЛАГ становить серйозну медико-соціальну проблему, оскільки в останнє десятиліття ураження легень виходить на перший план серед причин смерті, особливо у пацієнтів із захворюваннями сполучної тканини (ЗСТ).
Сучасні дані свідчать, що за останні роки виживаність пацієнтів з ЛАГ та системними захворюваннями значно підвищилася. Крім того, на сучасному етапі значна кількість досліджень свідчать, що терапія ізольованої ЛАГ у пацієнтів зі ЗСТ може мати користь. Зокрема результати нещодавно проведеного метааналізу, опублікованого в журналі« Arthritis & Rheumatology» продемонстрували, що сучасна терапія ЛАГ асоціюється зі зниженням ризику смертності при ЛАГ, асоційованій зі ЗСТ (ЛАГ-ЗСТ). Наводимо результати цього аналізу [1].
Методи
Групою вчених на чолі з доктором Дінеш Ханна (Dinesh Khanna) з відділу ревматології Університету Мічигану, Енн Арбор (University of Michigan, Ann Arbor) проведений метааналіз баз даних, який загалом включав 11 рандомізованих контрольованих досліджень, в яких брали участь 4 329 пацієнтів з ЛАГ (1 267 з ЗСТ) та 19 реєстрів із загальною кількістю учасників понад 9 700 пацієнтів з ЛАГ (4 000 з ЗСТ) [2]. Середній період включення у дослідження становив 6 міс, а результати лікування оцінювалися через 3–6 міс після початку терапії.
Результати
У п’яти рандомізованих контрольованих дослідженнях, в яких взяли участь 3 172 пацієнти з ЛАГ (941 з ЗСТ), виявили, що додаткове лікування ЛАГ асоціюється зі зниженням ризику захворюваності та смертності на 36% як у групі ЛАГ, так і у групі ЛАГ-ЗСТ, порівняно з контрольною групою. Додаткова терапія також асоціювалася зі збільшенням на 34,6 м дистанції 6-хвилинної ходьби в загальній популяції пацієнтів із ЛАГ і на 20,4 м — у пацієнтів із ЛАГ-ЗСТ [3]. Дослідники відзначили, що менш значне поліпшення показників тесту 6-хвилинної ходьби серед пацієнтів з ЛАГ-ЗСТ може бути спричинене впливом супутніх захворювань.
Результати аналізу також продемонстрували, що виживаність пацієнтів із системним атеросклерозом і ЛАГ нижча порівняно з такою у хворих на системний червоний вовчак, що, ймовірно, пов’язано з різною патофізіологією ЛАГ у пацієнтів з ЛАГ-ЗСТ, але також може бути відображенням інших факторів, зокрема мати асоціацію з віком пацієнтів і впливом інших супутніх захворювань, включаючи хронічні захворювання легень і серця.
Висновок
Результати проведеного дослідження дають підстави вважати, що призначення відповідної терапії пацієнтам з ЛАГ-ЗСТ є ефективною стратегією, яка може забезпечити кращу виживаність та вищий рівень якості життя пацієнтів цієї групи.
Нагадуємо, що 18–19 лютого 2021 р. відбулася Науково-практична конференція, присвячена пам’яті академіка Миколи Дмитровича Стражеска, «Актуальні питання сучасної кардіології», програма якої включала проблему ЛАГ в Україні.
Список використаної літератури
- Khanna D., Zhao C., Saggar R. et al. (2021) Long‐Term Outcomes in Patients with Connective Tissue Disease‐Associated Pulmonary Arterial Hypertension in the Modern Treatment Era: Meta‐Analyses of Randomized, Controlled Trials and Observational Registries. Arthrit. Rheumatol., Feb. 3 (https://doi.org/10.1002/art.41669).
- Nogrady B. (2021) Outcomes have improved for PAH in connective tissue disease. MDedge, Feb. 17.
Анна Хиць,
Редакція журналу «Український медичний часопис»
