Актуальність
Надмірна маса тіла і ожиріння характеризується наявністю аномальних і зайвих жирових відкладень, які можуть завдати шкоди здоров’ю. Відповідно до визначення Всесвітньої організації охорони здоров’я, індекс маси тіла (ІМТ) ≥25 кг/м2 визначається як надмірна маса тіла, а ≥30 кг/м2 — ожиріння. На глобальному рівні надмірна маса тіла і ожиріння належать до п’яти основних факторів ризику смерті. Щорічно щонайменше 2,8 млн дорослих вмирають внаслідок надмірної маси тіла або ожиріння. Крім того, 44% випадків розвитку цукрового діабету (ЦД), 23% — ішемічної хвороби серця і 7–41% випадків розвитку онкологічних захворювань спричинені надмірною масою тіла та ожирінням.
Основною причиною такої поширеності ожиріння є енергетична незбалансованість між вживаними і затраченими калоріями. Сьогодні в глобальних масштабах відбувається зростання споживання висококалорійних продуктів із високим вмістом жиру, кухонної солі та цукру, відповідно, споживання продуктів, багатих на клітковину, вітаміни і мінеральні речовини, знижується. Крім того, у зв’язку з урбанізацією людство веде малорухливий спосіб життя. Тому питання боротьби із надмірною масою тіла сьогодні дуже актуальне.
І хоча модифікація способу життя та дієтичне харчування є наріжним каменем управління надмірною масою тіла, досягнення довгострокового контролю над масою тіла є складним завданням для системи охорони здоров’я. Сучасні гайдлайни пропонують застосування додаткової фармакотерапії при боротьбі із надмірною масою тіла, особливо для пацієнтів з ІМТ ≥30 кг/м2, або ≥27 кг/м2 — для пацієнтів із супутніми захворюваннями [1, 2]. Однак застосування фармакологічних препаратів для боротьби із надмірною масою тіла залишається обмеженим у зв’язку з їх невисокою ефективністю та проблемами з безпекою.
Семаглутид — агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду 1, який схвалений до застосування Управлінням з контролю за харчовими продуктами і лікарськими засобами США (FDA) у дозі 1 мг, введених підшкірно 1 раз на тиждень, з метою лікування пацієнтів із ЦД 2-го типу [3]. Результати попередніх досліджень демонстрували, що терапія семаглутидом асоціюється зі зменшенням маси тіла у пацієнтів із ЦД 2-го типу та ожирінням [4, 5]. З метою підтвердження отриманих результатів організоване глобальне дослідження Semaglutide Treatment Effect in People with Obesity (STEP), спрямоване на оцінку ефективності та безпеки терапії семаглутидом введеного підшкірно в дозі 2,4 мг 1 раз на тиждень у боротьбі з надмірною масою тіла у пацієнтів з ІМТ ≥27 з/без ускладнень асоційованих з надмірною масою тіла [6].
Методи
Проведено рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження STEP. Дослідження проводилося на базі 16 країн Азії, Європи, Північної та Південної Америки. Загалом до дослідження було включено 1961 дорослих пацієнтів з ІМТ ≥30 кг/м2 (≥27 кг/м2 у осіб із ≥1 супутнім станом, пов’язаним з надмірною масою тіла), які не мали ЦД (середній вік учасників — 47 років). Пацієнтів рандомізовано на дві групи у співвідношенні 2:1, учасники першої групи отримували семаглутид у дозі 2,4 мг 1 раз на тиждень (n=1306), другої групи — плацебо та модифікацію способу життя (n=655). Кожний пацієнт отримав 17 щомісячних індивідуальних консультацій, під час яких було рекомендовано дотримуватися дієти з дефіцитом 500 Ккал/добу, ходити 150 хв/тиж, записувати свій щоденний раціон і вправи (у щоденнику або використовуючи спеціальний мобільний додаток).
Семаглутид вводили підшкірно за допомогою спеціального шприца у дозі 0,25 мг/тиж протягом перших 4 тиж, далі дозу підвищували до 2,4 мг/тиж.
Результати дослідження
Середня зміна маси тіла на 68-й тиждень дослідження становила –14,9% (15,3 кг) у групі семаглутиду порівняно з –2,4% (2,6 кг) у групі плацебо. Більша кількість учасників у групі семаглутиду порівняно з групою плацебо досягли зменшення маси тіла на ≥5% (1047 [86,4%] учасників проти 182 [31,5%]), на ≥10% (838 [69,1%] проти 69 [12,0 %]) та на ≥15% (612 [50,5%] проти 28 [4,9%]) на 68-му тижні дослідження (різниця між групами становила –12,7 кг; 95% довірчий інтервал –13,7…—11,7). У групі семаглютиду також відзначалося покращення щодо кардіометаболічних факторів ризику.
Більша кількість учасників у групі семаглутиду, ніж у групі плацебо, повідомили про шлунково-кишкові розлади (нудота, діарея, блювання і запор; 74,2% проти 47,9%), які в основному були тимчасовими, від легкого до помірного ступеня тяжкості, але також ставали причиною припинення лікування (7,0%, проти 3,1%).
Висновок
Результати проведеного дослідження свідчать, що терапія семаглутидом у дозі 2,4 мг 1 раз на тиждень асоційована зі зменшенням маси тіла [7].
Нагадуємо, що нещодавно Американська асоціація серця (American Heart Association — АНА) опублікувала огляд наявних даних щодо менеджменту пацієнтів з медикаментозно-індукованими аритміями, визначення методів профілактики та зниження ризику.
Список використаної літератури
- Garvey W.T., Mechanick J.I., Brett E.M. et al. (2016) American Association of Clinical Endocrinologists and American College of Endocrinology comprehensive clinical practice guidelines for medical care of patients with obesity. Endocr. Pract., 22: Suppl. 3: 1–203.
- Wharton S., Lau D.C.W., Vallis M. et al. (2020) Obesity in adults: a clinical practice guideline. CMAJ, 192: E875–E891.
- Food and Drug Administration (2020) Ozempic (semaglutide) injection prescribing information, revised.
- Aroda V.R., Ahmann A., Cariou B. et al. (2019) Comparative efficacy, safety, and cardiovascular outcomes with once-weekly subcutaneous semaglutide in the treatment of type 2 diabetes: insights from the SUSTAIN 1-7 trials. Diabetes Metab., 45: 409–418.
- Nauck M.A., Meier J.J. (2019) Management of endocrine disease: are all GLP-1 agonists equal in the treatment of type 2 diabetes? Eur. J. Endocrinol., 181: R211–R234.
- Wilding J.P.H., Batterham R.L., Calanna S. et al. (2021) Once-Weekly Semaglutide in Adults with Overweight or Obesity. NEJM, Feb. 10. DOI: 10.1056/NEJMoa2032183.
- Busko М. (2021) Semaglutide for Weight Loss? A Good First STEP, With Caveats. Medscapе, Feb. 10.
Анна Хиць
Редакція журналу «Український медичний часопис»
