Актуальність
Бронхоектатична хвороба (БЕХ) — хронічне запальне захворювання, що характеризується розвитком гнійного ендобронхіту у незворотно змінених (розширених і деформованих) та зазвичай функціонально неповноцінних бронхах переважно нижніх відділів легень. Клінічна картина у пацієнтів характеризується постійним кашлем і виділенням мокротиння, а також частими загостреннями хвороби. Загострення незалежно пов’язані зі зниженням функції легень та підвищенням смертності.
На сьогодні точні процеси, що лежать в основі патогенезу БЕХ, до кінця не вивчені. Відомо, що інфекція спричиняє інфільтрацію слизової оболонки нейтрофілами і Т-лімфоцитами, які, у свою чергу, призводять до підвищення концентрації запальних елементів, таких як нейтрофільна еластаза, інтерлейкін (ІЛ)-8 і фактор некрозу пухлини (ФНП)-α. Складні процеси взаємодії між цими медіаторами призводять до розвитку хронічної дилатації та потовщення стінок дихальних шляхів, тобто до бронхоектазів. Відповідно, щодо патогенезу БЕХ деякі автори висловлюють думку, що підвищений рівень нейтрофільної еластази, протеїнази-3 та катепсину G пригнічує природні інгібітори, такі як α1-антитрипсин та секреторний інгібітор протеази лейкоцитів, що, відповідно, змінює мікросередовище та підвищує ризики інфікування.
Бренсокатиб (INS1007) — пероральний, селективний конкурентний та оборотний інгібітор дилпептидази-1 (DPP-1), який здатен пригнічувати нейтрофільну активність серинової протеази, що підтверджено результатами попереднього дослідження (Palmér R. et al., 2018). Проведено дослідження WILLOW другої фази з метою оцінки ефективності бренсокатибу щодо зниження частоти загострень БЕХ (Chalmers J.D. et al., 2020).
Методи дослідження
Проведено рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження WILLOW другої фази, в якому взяли участь дорослі пацієнти з БЕХ, які мали як мінімум два загострення хвороби протягом року. Пацієнтів рандомізовано на три групи у співвідношенні 1:1:1. Учасники 1-ї групи отримували терапію бренсокатибом у дозі 10 мг (n=82), 2-ї групи — бренсокатиб 25 мг (n=87) та 3-ї (контрольної) групи — плацебо (n=87) протягом 24 тиж.
Ключовими критеріями виключення були БЕХ, пов’язана з муковісцидозом, гіпогаммаглобулінемією, імунодефіцитнимими станами або дефіцитом α1-антитрипсину.
Як первинну кінцеву точку оцінювали час до початку першого загострення. Вторинна кінцева точка визначалася як швидкість настання загострення БЕХ.
Результати дослідження
Загалом до дослідження було включено 256 пацієнтів із БЕХ, яких рандомізували на три групи. За результатами дослідження 25% персентиль часу до першого загострення становив 67 днів у групі плацебо, 134 дні — у групі 10 мг бренсокатибу та 96 днів — у групі 25 мг бренсокатибу. Результати дослідження продемонстрували, що терапія бренсокатибом асоційована зі збільшенням часу до першого загострення БЕХ порівняно з групою плацебо (р=0,03 — для 10 мг бренсокатибу проти плацебо; р=0,04 — для 25 мг бренсокатибу проти плацебо). Частота загострень у разі терапії бренсокатибом знижувалася на 42% (коефіцієнт ризиків 0,58, 95% довірчий інтервал 0,35–0,95). Крім того, у дослідженні відзначали зниження рівня нейтрофільної протеази на фоні терапії бренсокатибом.
Висновки
Результати 24-тижневого дослідження свідчать, що терапія бренсокатибом асоціювалося зі зниженням частоти загострень БЕХ та покращенням клінічної симптоматики.
27–28 листопада 2020 р. у рамках Національного проєкту «Життя без алергії» відбулася Науково-практична онлайн-конференція з міжнародною участю «Сучасні світові тенденції лікування алергії», на якій детально обговорювалися такі важливі теми алергології, як сучасні терапевтичні стратегії лікування бронхіальної астми, алергічного риніту та інших алергічних захворювань.
- Chalmers J.D., Haworth C.S., Metersky M.L. et al. (2020) Phase 2 Trial of the DPP-1 Inhibitor Brensocatib in Bronchiectasis. N. Engl. J. Med., 383: 2127–2137.
- Palmér R., Mäenpää J., Jauhiainen A. et al. (2018) Dipeptidyl peptidase 1 inhibitor AZD7986 induces a sustained, exposure-dependent reduction in neutrophil elastase activity in healthy subjects. Clin. Pharmacol. Ther., 104: 1155–1164.
Анна Хиць
