Актуальність
Як відомо, вітамін К (вітК) діє як кофактор для гамма-глутамілкарбоксилази, що сприяє посттрансляційному гамма-карбоксилюванню глутамінової кислоти з утворенням залишків гамма-карбоксиглутамінової кислоти (Gla), що надає функціональність білкам кісткової та хрящової тканин. Відповідно, низький вміст вітК може призводити до недостатнього карбоксилювання Gla-білків і в подальшому — до їх дисфункції. Крім того, дефіцит вітК асоціюється з розвитком остеопорозу. Наявні дані свідчать, що до сьогодні відсутні дослідження, які б оцінювали вплив варфарину та антагоністів вітК на розвиток остеопорозу.
Проведено дослідження, в якому оцінювали негативний вплив застосування варфарину та прямих оральних антикоагулянтів (ПОАК) на ризик ендопротезування колінних/кульшових суглобів (індикатор пізньої стадії остеопорозу) в майбутньому.
Методи та результати дослідження
Проведено дослідження випадок–контроль із використанням даних медичної електронної бази даних Health Improvement Network, період відбору інформації включав 2014–2018 рр. До дослідження були включені пацієнти віком 40–89 років із фібриляцією передсердь, які мали показання до призначення антикоагулянтної терапії.
Загалом до дослідження було включено 913 пацієнтів (середній вік — 75 років, з них — 46% жіночої статі), які отримували терапію ПОАК та варфарином. Кожен випадок був зіставлений із чотирма контрольними випадками за віком і статтю (n=3 652 пацієнтів групи контролю). Зв’язок між терапією антикоагулянтом і ендопротезуванням суглоба оцінювали у пацієнтів, які отримували терапію протягом 1 року.
Із 913 пацієнтів 65% отримували терапію варфарином і 35% — ПОАК. У контрольній групі цей показник становив 56 і 44% відповідно.
Результати аналізу продемонстрували, що терапія варфарином асоціювалася з підвищеним ризиком ендопротезування в майбутньому на 57%, порівняно з групою прийому ПОАК (відношення шансів (ВШ) 1,57, 95%; довірчий інтервал (ДІ) 1,30–1,89). Після проведення поправки на особливості кабінетів загальної практики, зв’язок між застосуванням варфарину та ПОАК, ризик знизився, однак залишався статистично значущим (ВШ 1,25, 95%; ДІ 1,03–0,52). При цьому підвищення ризику ендопротезування відзначали відповідно до тривалості терапії варфарином або ПОАК.
Висновок
Результати дослідження продемонстрували, що терапія варфарином або ПОАК асоціюється з підвищеним ризиком проведення ендопротезування колінного/кульшового суглоба в майбутньому.
- Ballal P., Peloquin C., Boer C. et al. (2020) Warfarin Use and Risk of Knee and Hip Replacements. Arthritis Rheum., 72 (Suppl. 10).
- Osterweil N. (2020) Warfarin use linked to knee and hip replacement in osteoarthritis patients. MDedge, Nov. 7.
Анна Хиць
