Актуальність
На щорічному Конгресі Американського коледжу ревматологів (American College of Rheumatology — ACR) представлені результати дослідження щодо ефективності застосування гідроксихлорохіну (ГХ) у пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) та системним червоним вовчаком (СЧВ).
РА — найпоширеніший тип аутоімунного артриту, хронічне системне захворювання сполучної тканини, яке характеризується неспецифічним симетричним артритом, позасуглобовими змінами та системними симптомами, що призводить до ранньої інвалідизації та передчасної смерті пацієнтів. СЧВ — хронічне прогресуюче аутоімунне ревматичне захворювання невідомої етіології, при якому на основі генетично зумовлених імунорегуляторних порушень наявне виникнення антинуклеарних антитіл та утворення імунних комплексів, що осідають на базальних мембранах судин внутрішніх органів та шкіри, викликаючи тим самим їх запалення та ураження.
Протизапальний ефект антималярійних препаратів визнаний майже 200 років тому. І сьогодні два синтетичних амінохінолінові аналоги — хлорохін і ГХ — широко застосовуються при лікуванні таких ревматичних захворювань, як СЧВ та РА. Протизапальний ефект препарату ГХ при лікуванні ревматичних хвороб доведений в ряді клінічних досліджень.
На сучасному етапі розвитку медицини лікування пацієнтів із РА та СЧВ орієнтоване на якомога швидше зниження активності хвороби, що приводить до зниження прогресування деструкції в суглобах і збереження функціональної здатності хворих. Наявність на сьогодні достатнього спектра фармакологічних препаратів (метотрексат, лефлуномід та ін.), ефект яких розвивається набагато швидше, роблять їх раннє застосування в осіб з активним захворюванням більш обґрунтованим. Відповідно до сучасних рекомендацій, препаратами першої лінії серед хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів (Disease-modifying antirheumatic drugs — DMARD) при РА визнаний метотрексат і, а ГХ стали призначати набагато рідше.
Крім того, з’являється все більша кількість даних щодо розвитку побічних ефектів з боку серця при застосуванні ГХ, включно з подовження Q–T, аритміями. Так, результати дослідження, в якому оцінювали ефективність ГХ у пацієнтів, інфікованих COVID-19, свідчили, що терапія ГХ асоціювалася з частими побічними ефектами з боку серця. Враховуючи ці дані, група дослідників на чолі з доктором Елізабет Парк (Elizabeth Park) з Медичного центру Ірвінга Колумбійського університету (Columbia University Irving Medical Center), США, провели дослідження, в якому оцінювали асоціації між застосуванням ГХ та частоту розвитку побічних ефектів.
Методи та результати дослідження
У дослідженні проаналізовані дані 681 пацієнта з РА та СЧВ без клінічних серцево-судинних захворювань. Дослідники оцінювали зв’язок між застосування ГХ та наявністю подовженого інтервалу Q–Tc.
Результати дослідження свідчать, що із загальної кількості пацієнтів 54% отримували терапію ГХ, з яких у 44% відзначали подовження інтервалу Q–Tc >440 мс. Учені відзначають, що застосування ГХ було асоційовано з подовження інтервалу Q–Tc. Крім того, згідно з даними дослідження, подовження інтервалу Q–Tc <500 мс не асоціювалося з розвитком аритмії чи раптовою смертю.
Висновок
Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування ГХ не асоціюється з розвитком побічних ефектів з боку серця. Дослідники зазначають, що отримані результати підтверджують те, що ГХ є безпечним та ефективним довгостроковим DMARD, показаним для терапії у пацієнтів із РА та СЧВ.
Нагадуємо, що попередні дослідження повідомляли про кардіотоксичність ГХ та азитроміцину.
- American College of Rheumatology (2020) Hydroxychloroquine not linked to longer heart rhythm intervals in rheumatoid arthritis or lupus patients. ACR 2020, Nov. 6.
- Piper L. (2020) HCQ use does not increase QTc prolongation risk in RA or SLE patients. ACR 2020, Nov. 6.
Анна Хиць
