Актуальність
Інгібітори натрій-глюкозного котранспортера-2 (SGLT2) — антигіперглікемічні препарати, які знижують ризик серцево-судинних ускладнень, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю (СН), що підтверджують результати численних досліджень. Так, результати дослідження DAPA-HF продемонстрували, що застосування дапагліфлозину при додаванні до стандартної терапії у пацієнтів із СН і зниженою фракцією викиду зумовлює зниження ризику ускладнення СН і смерті від ускладнень серцево-судинних захворювань, а також зменшення вираженості клінічних проявів СН. Наявні дані свідчать, що все більше хворих застосовують ці препарати, і їх кількість з кожним роком буде все збільшуватися, що робить актуальним питання щодо безпеки терапії SGLT2 у рамках реальної клінічної практики. Крім того, деякі результати досліджень не підтвердили ефективності застосування ертугліфлозину щодо основних несприятливих серцево-судинних подій порівняно з плацебо.
На сьогодні відомо, що одним із серйозних, але нечастих побічних ефектів SGLT2, є розвиток діабетичного кетоацидозу. Як часто він розвивається у пацієнтів поза умов рандомізованих клінічних досліджень — головне питання, якому було присвячене велике мультицентрове когортне дослідження.
Методи та результати
Загалом до дослідження було включено 208 757 пацієнтів, яким вперше була призначена терапія препаратами групи SGLT2 у період 2013–2018 р. Пацієнтів було рандомізовано на чотири групи. У 1-й групі застосовували канагліфлозин (n=88 287), у 2-й — дапагліфлозин (n=64 076), у 3-й групі — емпагліфлозин (n=56 394). Групою контролю були пацієнти, яким призначили інгібітори дипептидил-пептидази-4 (DPP-4).
Період спостереження становив 0,9 року. Частота розвитку діабетичного кетоацидозу становила 2,03 на 1000 людино-років у групі інгібіторів SGLT2 і 0,75 на 1000 людино-років — у групі DPP-4 (відношення шансів (ВШ) 2,85; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,99–4,08). Найвищий ризик розвитку кетоацидозу відзначали у групі прийому канагліфлозину (ВШ 3,58; ДІ 2,13–6,03); у групі емпагліфлозину (ВШ 2,52; ДІ 1,23–5,14), у групі дапагліфлозину (ВШ 1,86; ДІ 1,11–3,10).
Крім того, застосування інсуліну пацієнтами основної групи підвищувало ризик розвитку кетоацидозу (3,52 проти 1,43 випадка на 1000 людино-років).
Висновки
Результати проведеного дослідження свідчать, що застосування SGLT2 асоційоване з майже трикратним підвищенням ризику розвитку діабетичного кетоацидозу.
Нагадуємо, що нещодавно Комітет з оцінки ризиків у фармаконагляді (Pharmacovigilance Risk Assessment Committee — PRAC) Європейського агентства з лікарських засобів (European Medicines Agency’s — EMA) після проведеного огляду бази даних Eudravigilance та даних літератури щодо оцінки підозрілих побічних реакцій на лікарські засоби дійшов висновку, що розвиток амілоїдозу шкіри пов’язаний із застосування ін’єкцій інсуліну.
- Douros A. Lix L.M., Fralick M. et al. (2020) Sodium–Glucose Cotransporter-2 Inhibitors and the Risk for Diabetic Ketoacidosis. ACPjournals, Sept. 15.
- Melillo G. (2020) Study Outlines Risk of DKA in Patients Taking SGLT2 Inhibitors. AJMC, Jul. 29.
Анна Хиць
