Цукровий діабет 2-го типу: ризик анемії на фоні застосування метформіну

Актуальність

Як відомо, анемія є поширеним ускладненням у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Метформін — один з гіпоглікемічних засобів для перорального прийому, які найбільш широко застосовують, та препарат першої лінії для лікування при ЦД 2-го типу. Результати нещодавно проведеного метааналізу продемонстрували, що застосування метформіну провокує порушення гомеостазу вітаміну В₁₂. Хоча цей аналіз не підтвердив асоціації метформіну з розвитком анемії у пацієнтів з ЦД, важливо зазначити, що порушення гомеостазу вітаміну В₁₂ підвищує ризик розвитку анемії.

Проведено дослідження з метою оцінки асоціації між застосуванням метформіну та ризиком розвитку анемії у пацієнтів з ЦД 2-го типу.

Дизайн дослідження

У дослідженні були проаналізовані три набори наявних даних: результати двох рандомізованих клінічних досліджень щодо оцінки прогресування ЦД (ADOPT), результати проспективного дослідження щодо оцінки поширеності ЦД серед населення Великобританії (UKPDS) та результати аудиту щодо частоти ЦД у Шотландії (GoDARTS).

• У дослідження ADOPT включено 3967 пацієнтів з нещодавно діагностованим ЦД 2-го типу, яким призначали монотерапію тіазолідиндіонами, метформіном або препаратами сульфонілсечовини. Період спостереження пацієнтів становив 5 років. Оцінку аналізу крові проводили на початковому етапі, через 6 міс, 1 рік, далі щорічно.
• У дослідження UKPDS включено 1473 пацієнти з нещодавно діагностованим ЦД 2-го типу, яких рандомізували на дві групи. Перша група модифікації способу життя, друга — інтенсивної гіпоглікемічної терапії, у тому числі із застосуванням метформіну, препаратів сульфонілсечовини або інсуліну. Оцінку аналізу крові проводили на початковому етапі, через 3; 6 та 9 років спостереження.
• У дослідження GoDARTS включено 3485 пацієнтів з ЦД 2-го типу.

Анемію визначали за рівнем гемоглобіну <11 г/дл.

Результати

У дослідженні ADOPT ризик розвитку анемії був вищим на тлі застосування метформіну на 93%, порівняно з препаратами сульфонілсечовини (відношення шансів (ВШ) 1,93; 95% довірчий інтервал (ДІ) 1,10–3,38), та вищим у 4 рази на фоні терапії тіазолідиндіонами (ВШ 4,18; 95% ДІ 2,50–7,00).

У дослідженні UKPDS ризик розвитку анемії був вище практично в 3,5 раза на фоні застосування метформіну порівняно з модифікацією способу життя (ВШ 3,40; 95% ДІ 1,98–5,83), тоді як достовірних відмінностей між застосуванням препаратів сульфонілсечовин та інсуліном не виявлено (ВШ 0,96; 95% ДІ 0,57–1,62; ВШ 1,08; 95% ДІ 0,62–1,87).

У дослідженні ADOPT відзначалося зниження рівня гемоглобіну і гематокриту після початку терапії метформіном до 6 міс з відсутністю подальшого зниження після 3-річного періоду. У дослідженні UKPDS рівень гемоглобіну знижувався протягом 3 років в групі метформіну порівняно з іншими лікарськими препаратами. У подальшому (6; 9 років) рівень гемоглобіну знижувався у всіх групах лікарської терапії без достовірних відмінностей між метформіном та іншими препаратами. У дослідженні GoDARTS продемонстровано, що кожен 1 г/добу метформіну асоціювався з 2% підвищенням ризику анемії в рік.

Висновок

Результати даного дослідження свідчать, що застосування метформіну асоційоване з раннім ризиком розвитку анемії серед пацієнтів з ЦД 2-го типу, що підтверджено оглядом даних трьох досліджень GoDARTS, ADOPT, UKPDS. Патогенез зниження гемоглобіну поки залишається невизначеним, однак враховуючи часові проміжки цих досліджень, зниження гемоглобіну пов’язане не лише з порушенням гомеостазу вітаміну В₁₂.

Нагадаємо, що 27 жовтня 2020 р. на сайті Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology — ESC) опубліковано 10 основних рекомендацій щодо менеджменту дорослих пацієнтів із вродженими вадами серця.

Анна Хиць