Актуальність
Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) — поширене метаболічне порушення з характерним розвитком інсулінорезистентності тканин на тлі відносної недостатності інсуліну. Згідно з чинними клінічними настановами, у разі відсутності клінічної відповіді на корекцію раціону харчування та фізичну активність, пацієнтам із ЦД2 рекомендована медикаментозна терапія, у тому числі інсулін, метформін або препарати групи інгібіторів SGLT2. Однак існують певні труднощі підбору адекватної лікувальної дози відомих гіпоглікемічних препаратів та/або підвищений ризик виникнення судинних ускладнень та пов’язаною з ними нирковою дисфункцією, яка істотно впливає на досягнення глікемічного ефекту. Крім того, попередні дослідження довели підвищення частоти виникнення гіпоглікемічних станів у пацієнтів із хронічною нирковою дисфункцією, що істотно погіршує якість життя хворих та підвищує ризик смерті. Соціально негативні наслідки, спричинені поширеністю ЦД2, спричинили пошук нових ефективних гіпоглікемічних засобів, які би сприяли збереженню ниркової функції та знижували смертність. Одними з таких засобів є препарати із вмістом лінагліптину — інгібітора ферменту дипептидилпептидази (ДПП)-4. Фармакологічна дія лінагліптину полягає у пригніченні гормонів інкретинів — глюкагоноподібного пептиду 1-го типу та глюкагонозалежного інсулінотропного поліпептиду. Це спричиняє підвищення глюкозозалежної секреції інсуліну та знижує секрецію глюкагону, внаслідок чого рівень глюкози в сироватці крові підтримується на фізіологічному рівні. Однак питання безпеки застосування препаратів групи інгібіторів ДПП-4 для пацієнтів із хронічним ураженням нирок залишилося нез’ясованим. Міжнародною групою дослідників, яку очолював Крістоф Веннер (Christoph Wanner), Університет Нового Південного Уельсу, Австралія, досліджувалися можливості гіпоглікемічної терапії у пацієнтів із коморбідними станами, зокрема з нирковою дисфункцією. Результати опубліковані у серпневому (2020) випуску журналу «Diabetes Care» (Догляд за пацієнтами з діабетом) Американської діабетичної асоціації.
Результати
До дослідження було залучено 6 979 осіб групи підвищеного ризику виникнення хронічної хвороби нирок, середній вік становив 65,9 року, рівень альбумінурії — 80,1%. Усіх учасників дослідження розподілили на дві групи, в одній з яких застосовували гіпоглікемічний препарат із вмістом лінагліптину, а друга група була контрольною. Додатково, залежно від швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ), усіх пацієнтів розподілили на 4 групи:
- ≥60 мл/хв/1,73 м2;
- 45–60 мл/хв/1,73 м2 ;
- 30–45 мл/хв/1,73 м2;
- <30 мл/хв/1,73 м2.
За первинну точку дослідження прийняли час виникнення таких трьох головних серцево-судинних подій: смерть, несмертельний інфаркт міокарда та несмертельний інсульт. Вторинною точкою дослідження була визначена смерть внаслідок порушення функції нирок або ШКФ ≥40 мл/хв/1,73 м2.
Дослідники встановили асоціацію між зниженням ШКФ та підвищеним рівнем артеріального тиску, високим рівнем глікозильованого гемоглобіну та альбумінурією на тлі тривалого цукрового діабету. Однак підвищення частоти виникнення трьох основних судинних подій в інтервенційній групі не встановлено: середній час спостереження до появи першої судинної події становив 2,1 року для обох груп. Серйозні ниркові ускладнення в інтервенційній групі порівняно із контрольною виникли відповідно через 1,9 та 1,7 року (р˃0,05). Дослідники не виявили асоціації між зниженням рівня глікозильованого гемоглобіну в інтервенційній групі та підвищенням ризику виникнення гіпоглікемічного стану, що свідчить про відсутність необхідності титрування лікувальної дози препарату. Водночас в інтервенційній групі спостерігалося зниження частоти ініціації лікування інсуліном та/або клінічної необхідності підвищення дози інсуліну (р< 0,0001). З’ясовано зменшення вираженості альбумінурії на тлі лікування лінгаліптином у пацієнтів із різною ШКФ. Небажані явища спостерігалися у всіх групах.
Висновки
Таким чином, дослідники дійшли висновку, що глікемічний ефект препарату не залежав від тяжкості порушення функції нирок, на відміну від гіпоглікемічних препаратів інших груп, зокрема інгібіторів SGLT2, а застосування лінагліптину безпечне для пацієнтів із хронічним ураженням нирок.
Percovic V., Toto R., Cooper M.T. et al. (2020) Effects of Linagliptin on Cardiovascular and Kidney Outcomes in People With Normal and Reduced Kidney Function: Secondary Analysis of the CARMELINA Randomized Trial. Diab. Care, 43(8): 1803–181812 (https://doi.org/10.2337/dc20-0279) (https://care.diabetesjournals.org/content/43/8/1803).
Юлія Жарікова
