Актуальність
Найчастіше гострий середній отит (ГСО) виникає у дітей віком до 5 років (45–60%) з максимальною кількістю випадків у віці від 6 міс до 2 років. Це захворювання є одним із найчастіших приводів для призначення антибактеріальної терапії. Оскільки дорослі хворіють на ГСО значно рідше, то всі рекомендації щодо ведення пацієнтів із цією патологією ексторапольовані з педіатричних досліджень, що призводить до необґрунтованого призначення антибіотиків. З іншого боку, несвоєчасне застосування антибактеріальної терапії у дорослих може викликати поширення інфекційного вогнища. На відміну від дітей, це призводить до погіршення слуху та негативних соціальних наслідків. Оновлені рекомендації висвітлюють тактику ведення дорослих пацієнтів із ГСО під час спалаху респіраторної інфекції.
Результати
Поширеність ГСО серед дорослих варіюється від приблизно 3,5% у віці від 15 до 24 років до 1,5–2,3% у віці від 25 до 85 років. Небезпека гострого запалення полягає у порушенні місцевого захисного бар’єра євстахієвих труб і виникненні повторних епізодів запалення, що призводить до зниження слуху та якості життя.
За результатами рандомізованого дослідження, ГСО у дорослих спричиняє H. influenzae (26%), S. pneumoniae (21%), M. catarrhalis (3%), Streptococcus Group А (3%) та S. aureus (3%). Ускладнений перебіг гострого отиту частіше викликає S. pneumoniae (16%), що підтвердили результати іншого рандомізованого дослідження. Проте у майже 50% пацієнтів, які потребували госпіталізації, гострий отит був спричинений грамнегативною флорою.
До групи ризику щодо виникнення ГСО входять дорослі пацієнти з пухлинами назофарингеальної ділянки, особи, які застосовують препарати з імуносупресивною дією чи отримали курс радіотерапії, а також пацієнти з цукровим діабетом.
Серед основних симптомів гострого отиту— місцевий біль у вушному проході, гноєтеча, лихоманка, нежить, зниження слуху.
В умовах пандемії для своєчасної діагностики та призначення адекватного лікування пацієнту з ГСО рекомендовано ретельно зібрати анамнез та оглянути зовнішнє вухо за допомогою сучасних засобів. У разі тяжкого стану пацієнта, ускладненого перебігу гострого отиту, віку пацієнта до 1 року або перебігу ГСО на фоні цукрового діабету консультувати дистанційно не рекомендовано, а для підтвердження діагнозу ГСО — обов’язкове проведення отоскопії.
Враховуючи високу частоту самоодужання при ГСО, рекомендовано запроваджувати у клінічну практику тактику уважного спостереження, призначати місцеві анальгезивні засоби, протизапальні препарати групи нестероїдних протизапальних засобів і проводити моніторинг стану пацієнта за допомогою телефонного зв’язку або під час візитів. Антибактеріальну терапію обов’язково призначають дітям віком до 6 міс та дорослим пацієнтам групи ризику. У всіх інших випадках антибіотики рекомендовано застосовувати у разі погіршення стану пацієнта. Критеріями ефективності лікування є усунення клінічних симптомів ГСО, нормалізація отоскопічної картини та відновлення слуху.
У разі повторного виникнення гострого отиту впродовж наступних 6 міс рекомендовано провести додаткове дослідження євстахієвих труб і носоглотки, а стале зниження слуху потребує консультації лікаря-спеціаліста та дослідження результатів аудіограми. Така сама тактика рекомендована у разі хронічної перфорації барабанної перетинки.
Результати рандомізованого дослідження свідчать про суттєве зменшення кількості випадків ГСО у разі щеплення семи- або тринадцятивалентною вакциною проти пневмокока.
Висновки
Таким чином, рекомендації щодо ведення дорослих пацієнтів із гострим отитом під час пандемії, викликаної коронавірусом, спрямовані на надання адекватної медичної допомоги пацієнту, запобігання формуванню антибіотикорезистентності та припинення поширення збудника респіраторної інфекції.
- Limb C., Lustig L.R., Durand M. L. et al. (2020) Acute otitis media in adults (www.uptodate.com and/or its affiliates).
- https://www.uptodate.com/contents/acute-otitis-media-in-adults/print
Юлія Жарікова
