Актуальність
Серед загальновідомих факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань, цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та порушення толерантності до глюкози (ПТГ), вперше визначені як дисглікемія, підвищують ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС) у 2–4 рази і в результаті збільшують кількість летальних випадків. Враховуючи, що порушення вуглеводного обміну залишаються не поміченими у 2/3 пацієнтів із коронарними порушеннями, Європейське товариство кардіологів (ECS) розробило рекомендації для пацієнтів із дисглікемією, на основі яких проведено перехресне опитування. Мета опитування — встановлення зв’язку між дотриманням рекомендацій ECS та ступеня ризику виникнення серцево-судинних порушень у пацієнтів віком старше 20 років. Отримані результати порівняли з даними попереднього опитування, проведеного в рамках цього ж дослідження.
Методи
За період 2016–2017 рр. було опитано 8261 пацієнта з ІХС віком 18–80 років із 27 країн світу з метою вивчення стилю життя, факторів ризику та переліку препаратів, що застосовували.
Результати
За результатами опитування, проведеного серед пацієнтів з ІХС, з’ясовано, що попередньо діагноз ЦД був встановлений 29,7% пацієнтам. Проведений тест на толерантність до глюкози (ТТГ) вперше виявив дисглікемію у 4,1% пацієнтів, з них у 30% був діагностований ЦД, а у 70% — ПТГ. Первинна дисглікемія виявлена у 52,7% серед 49% пацієнтів, які не пред’являли специфічних для порушень вуглеводного обміну скарг (p<0,0001). Загалом тільки у третини пацієнтів з ІХС не виявлено порушень вуглеводного обміну.
Водночас виявилося, що препарати з кардіопротекторною дією отримували 57,8% із попередньо встановленим діагнозом ЦД та 49% пацієнтів із дисглікемією, а гіпоглікемічні препарати різної патогенетичної дії були призначені 75% пацієнтів із ЦД та лише 4% пацієнтам із дисглікемією.
Опитування виявило поширення ожиріння серед пацієнтів як із встановленим ЦД, так і серед пацієнтів, яким дисглікемія виявлена під час проведення ТТГ (88,5%). Рекомендації щодо зміни поведінкових навичок отримали 57% пацієнтів із ЦД, проте результати опитування свідчать, що дотримувалися рекомендацій стосовно зміни способу життя менше 25% пацієнтів.
Встановлено, що пацієнти з дисглікемією переважно спостерігалися у кардіологів (79,8%), сімейних лікарів (63,4%), ендокринологів (33,5%). Самостійно контролювали рівень глюкози 67,2% пацієнтів.
Висновки
Таким чином, проведення ТТГ виявилося вдвічі ефективнішим за збір скарг, а несвоєчасне виявлення дисглікемії призводить до неможливості надати адекватні рекомендації щодо лікування та змін поведінкових звичок для 2/3 пацієнтів з ІХС.
- Ferrannini G., De Bacquer D, De Backer G. et al. (2020) Screening for Glucose Perturbations and Risk Factor Management in Dysglycemic Patients With Coronary Artery Disease — A Persistent Challenge in Need of Substantial Improvement: A Report From ESC EORP EUROASPIRE V. Diabetes Care, 43(4): 726–733.https://doi.org/10.2337/dc19-2165 https://care.diabetesjournals.org/content/43/4/726.
Юлія Жарікова
