Цукровий діабет: результати DAPA-HF

12 грудня 2019 о 15:47
1571

Актуальність

Цукровий діабет 2-го типу (ЦД2) є глобальною проблемою охорони здоров’я, яка досягла масштабів епідемії як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Згідно з даними за 2013 р., у світі зафіксовано 381 млн 800 тис. хворих на ЦД2. Зростання популяції пацієнтів із ЦД2 і частоти його хронічних ускладнень, особливо серцево-судинних захворювань (ССЗ) і хвороби нирок, — одна з найактуальніших проблем, з якою сьогодні стикається світова спільнота.

Існує цілий арсенал протидіабетичних препаратів, але їх терапевтична ефективність нерідко поєднується з такими побічними ефектами, як збільшення маси тіла. Окрім того, дія всіх препаратів опосередкована через інсулін, і ефективність більшості з них залежить від функції бета-клітин. При прогресуванні захворювання і зниженні функції бета-клітин ці методи лікування стають менш ефективними. Питання призначення інсуліннезалежних препаратів групи інгібіторів натрій-глюкозного котранспортера пептиду 2-го типу (SGLT2) стає дуже актуальним. Тому група вчених із Центру серцево‑судинних досліджень, Університету Глазго, Великобританія (Cardiovascular Research Centre, University of Glasgow, Glasgow, United Kingdom), провели дослідження DAPA-HF, мета якого — вивчення ефекту дапагліфлозину у пацієнтів із серцевою недостатністю (СН) та зменшеною фракцією викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ).

Передумови до проведення дослідження

У хворих на ЦД2 застосування інгібіторів SGLT2 приводить до зниження ризику розвитку першої госпіталізації з приводу СН, можливо, за рахунок механізмів, не пов’язаних зі зниженням рівня глюкози у крові. Однак даних минулих досліджень недостатньо щодо ефектів SGLT2 у хворих із встановленим діагнозом СН і зниженою ФВ ЛШ, незалежно від наявності чи відсутності ЦД2.

Об’єкти і методи

У ході виконання ІІІ фази міжнародного рандомізованого подвійного сліпого плацебо‑контрольованого дослідження, яке тривало у 2017–2018 рр., в якому 4744 пацієнтів із СН, клінічні прояви якої відповідали II, III або IV класу за класифікацією NYHA, і ФВ ЛШ ≤40% розподіляли у групу застосування дапагліфлозину (по 10 мг 1 раз на добу) або у групу прийому плацебо на додаток до стандартної терапії, що відповідає сучасним рекомендаціям. Основний комбінований показник включав частоту розвитку таких несприятливих наслідків, як ускладнення СН (госпіталізація чи незаплановане відвідування медичного закладу для внутрішньовенного введення засобів для лікування СН) або смерть від ускладнень ССЗ.

Результати

У ході спостереження, медіана тривалості якого досягала 18 міс, несприятливі результати, включені в основний комбінований показник частоти СН і смертності від ускладнень ССЗ у групі дапагліфлозину і групі плацебо, розвинулися у 16,3 і 21,2% хворих відповідно (відношення ризику (ВР) 0,74 при 95% довірчому інтервалі (ДІ) 0,65–0,85; p<0,001).

Частота розвитку першого ускладнення СН у групі дапагліфлозину і групі плацебо досягала 10,0 і 13,7% відповідно (ВР 0,70 при 95% ДІ 0,59–0,83).

Від ускладнень ССЗ у групі дапагліфлозину і групі плацебо померли 9,6 і 11,5 хворих відповідно (ВР 0,83 при 95% ДІ 0,71–0,97). Причому дані, отримані в підгрупі хворих на ЦД2, були подібні до таких у підгрупі хворих без цукрового діабету. Частота розвитку небажаних явищ, зумовлених зменшенням об’єму крові, порушенням функції нирок або гіпоглікемією, не відрізнялася між групами.

Висновок

Прийом дапагліфлозину при додаванні до стандартної терапії у пацієнтів із СН і зниженою ФВ призводить до зниження ризику ускладнення СН і смерті від ускладнень ССЗ, а також зменшення вираженості клінічних проявів СН. Зниження відносного і абсолютного ризику смерті та госпіталізацій було істотним і стійким у підгрупах хворих із різними характеристиками, включаючи осіб без ЦД2.

Застосування дапагліфлозину добре переносилося, а частота дострокового припинення терапії була низькою. Застосування дапагліфлозину становить новий підхід до лікування пацієнтів із СН і зниженою ФВ.

  • McMurray J.V., Scott D.S., Inzucchi S.E. et al. (2019) Dapagliflozin in Patients with Heart Failure and Reduced Ejection Fraction. N. Engl. J. Med., 381: 1995–2008. DOI: 10.1056/NEJMoa1911303.

Анна Хиць