Актуальність
У спектрі небажаних побічних реакцій при застосуванні антимікробних препаратів однією з важливих проблем є їх кардіотоксичний ефект. Протягом тривалого часу вважалося, що токсичну дію на провідну систему серця спричиняють виключно антиаритмічні препарати IA і III класу (наприклад хінідин, соталол, аміодарон). Однак за останні 20 років з’явилося безліч свідчень зміни тривалості інтервалу Q–T на електрокардіограмі на тлі застосування різних препаратів інших фармакологічних груп.
У ряді публікацій подовження інтервалу Q–T розглядається як групова властивість групи фторхінолонів (ФХ). Раніше у зв’язку з картіотоксичним ефектом високоефективний препарат грепафлоксацин був відкликаний із фармацевтичного ринку компанією‑виробником. Підставою послужили три повідомлення про розвиток серцевої аритмії за типом torsade de pointes, без летального кінця. В експериментах на тваринах встановлено, що при швидкому внутрішньовенному введенні ФХ викликали подовження інтервалу Q–T. Найбільш виражений вплив на провідну систему серця надає спарфлоксацин, також клінічні прояви кардіотоксичності реєстрували при застосуванні левофлоксацину, офлоксацину, моксифлоксацину, гатифлоксацину, ципрофлоксацину.
Механізм впливу на серце полягає в тому, що ФХ є блокаторами гена HERG, який кодує швидкі калієві канали. Блокада призводить до затримки іонів калію у клітині й подовження реполяризації. Клінічно це проявляється подовженням інтервалу Q–T та підвищенням імовірності виникнення torsades de pointes. Результати останніх досліджень підтверджують це.
Вчені з Університету Британської Колумбії, Ванкувер, Британська Колумбія, Канада (University of British Columbia, Vancouver, British Columbia, Canada), провели дослідження, в якому підтвердили, що застосування пероральних ФХ напряму пов’язано з патологією серцево-судинної системи, а саме з підвищенням ризику аортальної чи мітральної регургітації.
Об’єкти та методи
За допомогою аналізу диспропорційності і дослідження випадок–контроль вивчено вплив пероральних ФХ на підвищення ризику аортальної та мітральної регургітації. Для оцінки були використані дані системи звітів Управління з контролю за продуктами і лікарськими засобами США (FDA) про небажані явища при прийомі препаратів, а для відповідного дослідження використана випадкова вибірка 9 053 240 пацієнтів з бази даних США PharMetrics Plus.
Поточний вплив ФХ розцінювали як призначення ФХ на день визначеної (індексної) дати або за 30 днів до розвитку події. Недавнім впливом ФХ розцінювалося використання їх в терміни з 31-го по 60-й дні, а минулий вплив — протягом 61 дня—365 днів. Пацієнтів, які застосовували амоксицилін і азитроміцин, порівнювали з іншими, що приймали перорально ФХ, оцінювали відношення шансів (ВШ). Умовна логістична регресія використовувалася для обчислення ВШ з урахуванням конфліктуючих даних.
Результати
ВШ для аналізу диспропорційності становило 1,45 (95% довірчий інтервал (ДІ) 1,20–1,77). У дослідженні виявлено 12 505 випадків, 125 020 пацієнтів віднесено до групи контролю. Скориговане ВШ для пацієнтів, які застосовували ФХ з поточним впливом, порівняно з пацієнтами, що приймали амоксицилін і азитроміцин, становило 2,40 (95% ДІ 1,82–3,16) і 1,75 (95% ДІ 1,34–2,29) відповідно. Скориговані значення ВШ для пацієнтів, які приймають ФХ, порівняно з амоксициліном становили 1,47 (95% ДІ 1,03–2,09) і 1,06 (95% ДІ 0,91–1, 21) відповідно.
Висновок
Отримані результати демонструють, що найвищий ризик аортальної та мітральної регургітації спостерігається при поточному впливі ФХ, знижуючись при недавньому впливі. При використанні ФХ при минулому впливі ніякого ризику не спостерігалося. Для того щоб підтвердити або спростувати цю інформацію, необхідні подальші спостереження і дослідження.
- Etminan M., Sodhi M., Ganjizadeh-Zavareh S. et al. (2019) Oral Fluoroquinolones and Risk of Mitral and Aortic Regurgitation. J. Am. Coll. Cardiol., 74(Iss. 11). DOI: 10.1016/j.jacc.2019.07.035.
Анна Хиць
