Роль гіперглікемії у розвитку серцево-судинних ускладнень
Часто при госпіталізації гіперглікемія супроводжує пацієнтів із гострим інфарктом міокарда (ІМ), і зазвичай прогнозують несприятливі клінічні наслідки у осіб без цукрового діабету (ЦД). Результати попередніх епідеміологічних досліджень свідчать про наявність гіперглікемії у приблизно 25–50% пацієнтів із гострим коронарним синдромом. Встановлено, що наявність гіперглікемії впливає на результати лікування пацієнтів із гострим коронарним синдромом, і вони відрізняються у пацієнтів з ЦД порівняно з хворими без ЦД. Ризик розвитку серцево-судинних подій вищий у пацієнтів із гострим ІМ, в яких не було раніше діагностовано ЦД або у тих, у кого діагностували це захворювання лише після госпіталізації, ніж у пацієнтів з нормальним рівнем глюкози у крові. Таким чином, гіперглікемія відіграє більшу роль у розвитку несприятливих подій у пацієнтів із гострим коронарним синдромом та без ЦД, ніж у хворих на ЦД.
Вплив рівня глюкози крові на ризик смертності
Китайські вчені провели ретроспективне дослідження, в якому вивчали вплив рівня глюкози у крові під час госпіталізації на частоту виникнення побічних явищ у пацієнтів із гострим ІМ та без ЦД. Результати дослідження опубліковано в журналі «BMC Cardiovascular Disorders» в липні 2019 р.
Це дослідження ґрунтувалося на інформації з Бази даних Серцево-судинного центру Пекінського госпіталю дружби (Cardiovascular Center of Beijing Friendship Hospital Data Bank — CBD BANK). Усього 1698 пацієнтів без ЦД було включено до остаточного аналізу, яким встановили діагноз «гострий ІМ» (включаючи ІМ з/без підйому сегмента ST) під час госпіталізації з січня 2013 р. по березень 2018 р. Оптимальну медикаментозну терапію при гострому ІМ застосовували кожному пацієнту під час госпіталізації відповідно до діючих рекомендацій. Коронарографію та черезшкірне коронарне втручання проводили, якщо лікарі вважали, що пацієнти можуть отримати користь від оперативного втручання. Пацієнтів розподілили на три групи залежно від рівня глюкози крові під час госпіталізації: група еуглікемії ≤140 мг/дл (≤7,71 ммоль/л), група помірної гіперглікемії — 141–179 мг/дл (7,77–9,86 ммоль/л), група тяжкої гіперглікемії ≥180 мг/дл (9,92 ммоль/л).
Усім учасникам проведено електрокардіографію у 12 відведеннях, трансторакальну ехокардіографію та лабораторні дослідження крові (загальний аналіз крові, електроліти, креатинін, ліпідний профіль, глюкоза та маркери некрозу міокарда). Зібрані результати коронарографії, черезшкірного коронарного втручання для подальшого лікування (консервативного чи інвазивного).
Спочатку було проведено однофакторний аналіз таких змінних: вік старше 75 років; стать; фракція викиду лівого шлуночка <0,4; ІМ з підйомом сегмента ST; черезшкірне коронарне втручання; недостатня реперфузія міокарда; гіпертонічна хвороба, ІМ, хронічна хвороба нирок, цереброваскулярна хвороба в анамнезі; гіперліпідемія; куріння; рівень систолічного артеріального тиску при госпіталізації; рівень глюкози у крові натще в день госпіталізації та наступного дня; рівень глікозильованого гемоглобіну та C-реактивного білка високої чутливості; рівень загального холестерину та ліпопротеїдів низької щільності; рівні креатиніну крові; параметри швидкості клубочкової фільтрації; пікові рівні креатинкінази-MB (міокардіальної фракції), серцевого тропоніну I, міоглобіну; фракція викиду лівого шлуночка. П’ять змінних, включаючи вік, рівень мозкового натрійуретичного пептиду, черезшкірне коронарне втручання, недостатню реперфузію міокарда та рівень глюкози в крові при госпіталізації, були включені в остаточний аналіз.
Гіперглікемія у хворих на гострий інфаркт міокарда має несприятливі наслідки
Основна кінцева точка цього дослідження — загальний показник внутрішньолікарняної смертності від усіх причин. Ускладнення під час госпіталізації були визначені як кардіогенний шок, інсульт (включаючи інфаркт мозку та крововилив у мозок), смертельні порушення ритму серця (включаючи шлуночкову тахікардію та фібриляцію шлуночків) та атріовентрикулярна блокада (включаючи другого і третього ступеня).
У групі учасників із тяжкою гіперглікемією при госпіталізації порівняно з іншими двома групами були значно вищими такі показники: рівень глюкози крові натще, рівні усіх маркерів некрозу міокарда та мозкового натрійуретичного пептиду, серцевий тропонін I, креатинкіназа-МВ, міоглобін. Аналіз показав, що незалежними предикторами внутрішньолікарняної смертності у пацієнтів із гострим ІМ та без ЦД були вік, рівень мозкового натрійуретичного пептиду, недостатня реперфузія міокарда, черезшкірне коронарне втручання і підвищений рівень глюкози при госпіталізації. Пацієнти з помірною гіперглікемією і тяжкою гіперглікемією мали вищий рівень внутрішньолікарняної смертності від усіх причин порівняно з особами з нормальним рівнем глюкози у крові при госпіталізації.
Гіперглікемія підвищує ризик внутрішньолікарняної смертності
Результати багатьох досліджень свідчать про те, що гіперглікемія під час госпіталізації часто наявна у пацієнтів із гострим коронарним синдромом, а також є фактором ризику розвитку ускладнень та внутрішньолікарняної смерті. Ризик внутрішньолікарняної смертності від усіх причин значно зростає при підвищених показниках рівня глюкози у крові при госпіталізації у пацієнтів із гострим ІМ і без ЦД. Таким чином, цей показник може розглядатися як корисний маркер для виявлення осіб з високим ризиком смертності серед пацієнтів із гострим ІМ та без ЦД.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
Ding X.S., Wu S.S., Chen H. et al. (2019) High admission glucose levels predict worse short-term clinical outcome in non-diabetic patients with acute myocardial infraction: a retrospective observational study. BMC Cardiovasc. Disord., July 4, 19(1): 163.
Маріамі Шургая
