Донедавна роль ектопічних жирових відкладень у ділянках підшлункової залози на тлі ожиріння, а також його вплив на розвиток цукрового діабету 2-го типу залишалися недостатньо зрозумілими. Раніше повідомлялося, що переривчасте голодування сприяє покращенню гомеостазу глюкози, чутливості до інсуліну та слугує превентивним заходом щодо розвитку жирової інфільтрації печінки. Однак залишався невизначеним вплив переривчастого голодування на процеси ліпогенезу в підшлунковій залозі та функціональну активність β-клітин.
У новому експериментальному дослідженні вченими Німецького центру досліджень цукрового діабету (German Center for Diabetes Research) встановлено, що у лабораторних тварин, генетично схильних до розвитку цукрового діабету, спостерігаються більш виражені процеси жирової інфільтрації тканин підшлункової залози. Поряд з цим переривчасте голодування запобігає розвитку як жирової інфільтрації, так і цукрового діабету 2-го типу. Крім того, доведено, що отримані з підшлункової залози адипоцити здатні змінювати інкреторні властивості підшлункової залози щодо інсуліну. Результати роботи опубліковані у виданні «Metabolism» 17 травня 2019 р.
Патогенетична роль адипоцитів підшлункової залози
Метою роботи було оцінити вплив переривчастого голодування на процеси ліпогенезу в підшлунковій залозі, а також його вплив на функціональну активність острівців Лангерганса. У ході експериментального дослідження лабораторні тварини з модельованим ожирінням отримували раціон з підвищеним вмістом жиру ad libitum (основна група спостереження) чи утримувалися на режимі переривчастого голодування через день (група порівняння). У тварин вказаних груп, а також в контрольній групі мишей, режим годування яких був необмеженим, визначали об’єми накопичення жирової тканини в структурах підшлункової залози, гомеостаз глюкози, чутливість до інсуліну та функціональність острівців Лангерганса. Період спостереження тривав 5 тиж. Так, встановлено, що серед тварин з ожирінням, які перебували на режимі переривчастого голодування, спостерігався найбільш оптимальний профіль регуляції рівня глюкози в крові поряд з найменш вираженим накопиченням жиру як в структурах підшлункової залози (–32%), так і в тканинах печінки (–35%) проти тварин основної групи.
Натомість у тварин контрольної групи, яких годували без обмежень ad libitum, спостерігали прояви інсулінорезистентності, невиражену представленість жирової тканини в підшлунковій залозі і водночас активацію процесів жирової інфільтрації в печінці. Водночас у тварин з модельованим ожирінням, які отримували раціон з підвищеним вмістом жиру ad libitum, виявили підвищене накопичення жиру в кожному з органів поряд зі зниженням активності острівцевої частини підшлункової залози. Крім того, дослідниками було виділено клітини-попередники адипоцитів підшлункової залози з метою наступного спостереження за процесом їх диференціації в зрілі панкреатичні адипоцити.
У подальших експериментах при сумісному культивуванні β-клітин та жирових клітин було показано, що адипоцити підшлункової залози здатні активно індукувати гіперсекрецію інсуліну та рилізинг вільних жирних кислот порівняно з функціональною спрямованістю адипоцитів білої жирової тканини. У зв’язку з цим автори наголосили на тому, що накопичення жирової тканини в підшлунковій залозі та гіперсекреція інсуліну β-клітинами з наступним їх функціональним виснаженням є взаємопов’язаними ланками єдиного патологічного процесу.
Експериментальні висновки та їх клінічна і практична реалізація для пацієнтів
Спираючись на отримані фактичні дані, дослідники дійшли висновку, що адипоцити підшлункової залози відіграють вагому роль у метаболічних змінах, які відбуваються при розвитку цукрового діабету. Однак було отримано переконливі докази того, що прояви виявлених патологічних зрушень можна коригувати, дотримуючись контрольованого режиму харчування на основі переривчастого голодування.
Таким чином, представлені дані акцентують увагу на тому, що в запобіганні розвитку цукрового діабету має значення не лише пригнічення процесів жирової інфільтрації печінки. Метод переривчастого голодування, на думку вчених, дійсно може стати перспективним терапевтичним підходом у майбутньому. Переваги методу є незаперечними: неінвазивність, легка і фізіологічна інтеграція в повсякденне життя, а також відсутність потреби у додатковій фармакотерапії.
Екстраполюючи методику переривчастого голодування на клінічну практику та повсякденне життя пацієнтів з цукровим діабетом, автори зазначили, що переривчасте голодування передбачає утримання від прийому їжі протягом визначених часових інтервалів. При цьому дозволяється цілодобово пити воду, несолодкий чай та чорну каву. Залежно від методу подібне голодування може тривати від 16 до 24 год, або альтернативно протягом двох днів на тиждень людина споживає не більше 500–600 ккал. Найбільш відомим варіантом переривчастого голодування є метод 16:8, який передбачає споживання їжі лише протягом 8-годинного інтервалу у денний час та голодування наступні 16 год. При цьому один прийом їжі — зазвичай сніданок — відміняється. У цьому зв’язку доцільною буде інформація про те, що для дорослої людини первинно фізіологічним біоритмічним інтервалом між проміжками прийому їжі (вдень) та відпочинком (вночі) вважається період не менше 12 год.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Deutsches Zentrum fuer Diabetesforschung DZD (2019) Promising approach: Prevent diabetes with intermittent fasting. ScienceDaily, July 2.
- Quiclet C., Dittberner N., Gässler A. et al. (2019) Pancreatic adipocytes mediate hypersecretion of insulin in diabetes-susceptible mice. Metabolism, May 17. DOI: 10.1016/j.metabol.2019.05.005.
Наталія Савельєва-Кулик
