Епідеміологія предіабету: сучасні тенденції
Предіабет — проміжний стан гіперглікемії, при якому показники глюкози в крові вищі норми, але нижчі порогових значень для встановлення діагнозу цукрового діабету. Предіабет як окремий стан включили в Міжнародну класифікацію хвороб 10-го перегляду (МКХ-10). Особи з предіабетом мають високий ризик розвитку явного цукрового діабету та пов’язаних з ним ускладнень, таких як діабетична ретинопатія, нейропатія, нефропатія і генералізовані судинні ураження. Краще розуміння предіабету може допомогти ідентифікувати цей стан, своєчасно втрутитися, зменшити кількість осіб, які потенційно матимуть у майбутньому цукровий діабет. Кількість осіб, у яких розвинувся предіабет, швидко зростає в усіх країнах.
У когорті осіб з Програми профілактики діабету (Diabetes Prevention Program — DPP), які перебували у групі високого ризику розвитку цукрового діабету, поширеність діабетичної ретинопатії становила 7,9%. В іншому дослідженні поширеність периферичної нейропатії була вищою у пацієнтів з предіабетом, ніж у пацієнтів з показниками толерантності до глюкози в межах норми, і була схожа з поширеністю в учасників з нещодавно діагностованим цукровим діабетом. Також було повідомлено про зв’язок між предіабетом і підвищеним ризиком розвитку хронічної хвороби нирок на основі результатів метааналізу. Інший метааналіз показав, що в порівнянні з особами з нормальними показниками глюкози в крові існує підвищений ризик серцево-судинних захворювань, ішемічної хвороби серця, інсульту та смерті в осіб з предіабетом. Крім того, підвищений рівень глюкози в крові на ранніх термінах вагітності, що свідчить про предіабет, пов’язаний з підвищеним ризиком виникнення несприятливих наслідків вагітності, а також може призвести до гестаційного діабету.
Предіабет прогресує до явного цукрового діабету 2-го типу приблизно у 25% пацієнтів протягом 3–5 років, і до 70% осіб з предіабетом матимуть явний цукровий діабет протягом всього життя. Як хронічне захворювання довгострокові наслідки цукрового діабету призводять до погіршення якості життя і значно збільшують витрати на охорону здоров’я. Статистика свідчить, що третина американців мають предіабет і 90% не знають свого стану.
Діагностичні критерії предіабету
Предіабет — це хронічний стан, що проявляється метаболічними порушеннями. Важливо відзначити, що діагностичні критерії та термінологія, пов’язані з предіабетом, істотно відрізняються в різних передових організаціях.
| Критерії | Американська асоціація діабету (American Diabetes Association — ADA) |
Всесвітня організація охорони здоров’я (World Health Organization — WHO) |
Міжнародна федерація діабету (International diabetes federation — IDF) |
|---|---|---|---|
| Термінологія | Предіабет | Проміжна гіперглікемія | Порушення толерантності до глюкози |
| Пероральний глюкозотолерантний тест з 75 г глюкози з оцінкою рівня глюкози крові через 2 год | 7,8–11,0 ммоль/л | ||
| Глюкоза в плазмі крові натще | 5,6–6,9 ммоль/л | 6,1–6,9 ммоль/л | |
| Глікований гемоглобін (HbA1с) | 5,7–6,4% | Не визначено | |
Як WHO, так і ADA надають рекомендації щодо скринінгу предіабету на основі оцінки результатів глюкозотолерантного тесту та рівня глюкози в плазмі крові натще. Незважаючи на те що визначені порогові значення для глюкозотолерантного тесту є загальними для обох керівних організацій, ADA рекомендує нижчий поріг для виявлення глюкози в плазмі крові натще. Критерії, які використовувалися WHO, були запропоновані для відображення відносної ймовірності прогресування предіабету в явний цукровий діабет 2-го типу.
ADA також рекомендувала оцінку глікованого гемоглобіну (HbA1C) для виявлення предіабету, однак WHO не схвалила цю пропозицію. HbA1с багато хто вважає більш надійним і зручним тестом для визначення порушення гомеостазу глюкози, оскільки він відображає середній рівень глюкози в крові протягом останніх місяців і не потребує підготовки. Однак доступність тестування HbA1с може бути обмеженою у країнах, що розвиваються. У когорті досліджень Програми профілактики діабету афроамериканці мали більш високі рівні HbA1с, ніж європейці. Крім того, варто відзначити, що ключові дослідження з профілактики діабету, які включали пацієнтів з високим ризиком розвитку діабету, не використовували HbA1с як критерій оцінювання; однак з того часу були проведені додаткові аналізи даних, і, як було підтверджено, рівень HbA1с є вагомим прогностичним фактором захворюваності на цукровий діабет.
Не зрозуміло, які діагностичні критерії є найбільш прийнятними для ідентифікації людей з предіабетом, але нижчий поріг рівня глюкози натще в рекомендаціях ADA порівняно з рекомендаціями WHO та IDF покращує рівень співвідношення між кількістю людей, ідентифікованих завдяки визначенню рівня глюкози натще та порушення толерантності до глюкози. Рекомендації ADA регулярно оновлюються з останніми науковими даними і можуть вважатися більш глобально прийнятими.
З урахуванням цілої низки критеріїв для ідентифікації предіабету, не дивно, що популяції з предіабетом, ідентифіковані кожним з методів, широко варіюють. Ці відмінності в критеріях скринінгу предіабету можуть зумовити встановлення неправильних діагнозів, що призводить до того, що деякі люди отримують непотрібне лікування, а інші залишаються без лікування, щоб запобігти або відстрочити розвиток явного цукрового діабету 2-го типу. Через це важко оцінити епідеміологію предіабету.
Який метод дослідження підтверджує предіабет?
Оцінка поширеності предіабету, що представлена в літературі, значно варіює залежно від використаних діагностичних критеріїв, вибору методу дослідження та популяції. Нижчий поріг рівня глюкози в крові, визначений рекомендаціями ADA, призводить до більш високого рівня поширеності порівняно з тими, які визначені в рекомендаціях WHO; у когорті 1547 дорослих американців без діабету зміна нижнього порогу показників глюкози в крові натще призвела до збільшення поширеності предіабету з 19,8 до 34,6%. У великому метааналізі досліджень поширеності предіабету у європейських та азійських когортах повідомляється, що порушення рівня глюкози в крові натще відзначається у 36% осіб з використанням рекомендацій WHO і 53,1% осіб із застосуванням рекомендацій ADA через різні референтні значення дослідження крові..
Як згадувалося вище, визначення HbA1с багато хто вважає більш надійним методом для підтвердження порушення гомеостазу глюкози. Дослідження за участю 1542 здорових швейцарців виявило предіабет у 30,9% населення; з них 79,9% були ідентифіковані на основі рівня HbA1с, 9,9% — визначення глюкози в крові натще і 10,3% — обох цих критеріїв.
Як і слід було очікувати, оцінки поширеності широко варіюються залежно від використовуваного діагностичного тесту навіть у межах однієї досліджуваної популяції. У деяких випадках діагностика предіабету ґрунтується на одному критерії (наприклад глюкозотолерантному тесті), інші оцінюють результати більш ніж одного методу. Згідно з рекомендаціями ADA, аномальні результати будь-якого з трьох критеріїв (визначення рівня глюкози в крові натще, порушення толерантності до глюкози або визначення рівня HbA1с) є достатнім для підтвердження предіабету.
Визначення поширеності предіабету у світі
У 2017 р. оцінювалася глобальна поширеність предіабету. Дослідники виявили порушення толерантності до глюкози у 7,3% дорослого населення, що дорівнює 352,1 млн осіб. Результати дослідження були опубліковані в травні 2019 р. в журналі «Clinical Diabetes and Endocrinology». Очікується, що до 2045 р. поширеність зросте до 8,3% дорослого населення у всьому світі, що дорівнює приблизно 587 млн осіб. Не існує істотної різниці поширеності предіабету серед чоловіків і жінок, і близько половини всіх осіб з порушенням толерантності до глюкози — віком до 50 років. Наразі найвищий показник поширеності відмічають у регіонах Північної Америки та Карибського басейну (15,4%), Центральної та Південної Америки (10,0%), а найнижчий — у регіонах Південно-Східної Азії (3,0%) та Європи (5,5%).
Фактори, що впливають на розвиток предіабету
Низка епідеміологічних досліджень продемонструвала чіткий взаємозв’язок між етнічною приналежністю та вірогідністю розвитку предіабету. Доведено, що у всіх афроамериканців, корінних американців, південноазійських і латиноамериканських жителів існує підвищений ризик розвитку предіабету в порівнянні з європейцями. На поширеність предіабету впливає комплексна взаємодія таких факторів: очікувана тривалість життя, соціально-економічний статус, матеріальне благополуччя, доступ до медичних послуг, рівень освіти, схильність до захворювань/ініціативи в галузі охорони громадського здоров’я і рівень ожиріння в популяції. Оскільки населення стає більш урбанізованим, отримує доступ до кращого харчування, охорони здоров’я та освіти, збільшується тривалість життя, очікується, що показники предіабету зростатимуть і будуть більш вираженими у країнах, що розвиваються, а не в розвинених країнах.
Як уникнути епідемії цукрового діабету?
Зазначена поширеність предіабету значно відрізняється в літературі, що відображає неоднорідність як методів, що використовуються для визначення стану, так і характеристик показників самих популяцій. Краще розуміння предіабету може допомогти збільшити ранню ідентифікацію, раннє втручання, а саме модифікацію способу життя з переходом на здорове харчування і підвищення фізичної активності, і таким чином зменшити кількість людей, у яких потенційно очікується розвиток цукрового діабету. Предіабет — оборотний стан, і якщо модифікація способу життя не є ефективним методом, можуть бути призначені лікарські засоби. Проте ясно, що поширеність предіабету швидко зростає у всьому світі і не-обхідно вжити заходів для уникнення епідемії цукрового діабету в майбутньому.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Hostalek U. (2019) Global epidemiology of prediabetes — present and future perspectives. Clin. Diabetes Endocrinol., May 9, 5: 5.
Маріамі Шургая
