Поширеність гіпотиреозу у старшого населення
Населення світу старіє. Тому однією з основних проблем охорони здоров’я, ймовірно, стане поширення захворювань, пов’язаних зі старінням, таких як деменція, цукровий діабет 2-го типу та серцево-судинні патології. Як і явний гіпотиреоз, так і незначне підвищення рівня тиреотропіну (тиреотропного гормону — ТТГ) в сироватці крові досить часто відмічають у людей літнього віку. Розповсюдженість лікування гормонами щитоподібної залози зростає, і більше 10–15% людей віком старше 80 років у наш час приймають замісну терапію левотироксином.
Дисфункція щитоподібної залози є частим порушенням, що уражає від 3 до 21% населення з більшою поширеністю серед жінок і людей літнього віку. Клінічна картина дисфункції щитоподібної залози неспецифічна і у більшості випадків повільно прогресує. ТТГ має складний зворотний зв’язок з гормонами щитоподібної залози тироксином (Т4) і трийодтироніном (Т3). Відповідно, явний гіпотиреоз визначається як концентрація ТТГ у сироватці крові вище референтних показників з низьким рівнем вільного Т4, тоді як субклінічний гіпотиреоз діагностується, коли рівень ТТГ високий, а циркулюючий вільний Т4 залишається в нормі. На зв’язок між ТТГ і тиреоїдними гормонами впливає низка факторів, включаючи вік, куріння і кількість антитіл до тиреопероксидази. Останні дані досліджень свідчать про те, що рівень ТТГ у сироватці крові підвищується у людей похилого віку.
У зв’язку з цим вчені Великобританії проаналізували результати різних досліджень пацієнтів з гіпотиреозом з метою встановлення оптимальної замісної гормональної терапії в осіб похилого віку. Результати цієї роботи опубліковано 8 лютого 2019 р. в журналі «Thyroid Research».
Чи мають бути референтні значення рівня ТТГ однакові в різних вікових групах?
В одному з популяційних досліджень показано, що рівень ТТГ в крові підвищується з віком у жінок після 45 років, але це явище не властиве для чоловіків. Використання референтних значень ТТГ для всіх вікових груп у дослідженні NHANES (National Health and Nutrition Examination Survey III) призвело до того, що приблизно 70% людей літнього віку з дещо підвищеним рівнем ТТГ у сироватці крові неправильно класифікувалися як ті, що мають субклінічний гіпотиреоз, і дослідники помітили, що рівень ТТГ поступово зміщується у бік вищих концентрацій з віком. Поширеність підвищення ТТГ може бути значно переоцінена, якщо не використовувати віковий специфічний діапазон.
Лабораторне дослідження функції щитоподібної залози у вигляді визначення циркулюючого ТТГ і тиреоїдних гормонів у сироватці крові є основним для встановлення діагнозу дисфункції щитоподібної залози. Сучасні методи дослідження мають здатність виявляти дуже низькі рівні (<0,1 МО/л), і загалом визначення ТТГ нині має бути дослідженням першої лінії для оцінки тиреоїдного статусу у більшості пацієнтів з підозрою на захворювання щитоподібної залози. Однак важливо пам’ятати, що вимірювання сироваткового ТТГ є надійним тільки для діагностики порушень функції щитоподібної залози за умови, що пацієнти не мають захворювань гіпофіза і не отримують лікарські препарати, які впливають на секрецію ТТГ.
Кілька досліджень показують значні відмінності у повторних вимірюваннях ТТГ з плином часу у тих самих осіб, що підтверджує ймовірність підвищення рівня ТТГ з віком, якщо його перевіряти протягом багатьох років. Таким чином, верхня межа діапазону рівня ТТГ в сироватці крові у людей похилого віку не відображає вікових змін і призводить до надмірної діагностики гіпотиреозу і, як наслідок, до можливого непотрібного лікування тиреоїдними гормонами людей цієї вікової групи.
Серцево-судинні прояви
Серцево-судинна система є основною мішенню дії тиреоїдних гормонів і чутлива до навіть невеликих змін концентрацій тиреоїдних гормонів. У низці спостережень показано, що навіть незначне зниження рівня тиреоїдних гормонів пов’язане з підвищеним ризиком розвитку серцево-судинних захворювань. В аналізі учасників роттердамського дослідження виявлено, що ризик раптової серцевої смерті є вищим у осіб з більшим рівнем Т4. У віковому стратифікованому аналізі ризик раптової серцевої смерті виявився значно вищим в осіб старшого віку (>65 років) з більшими рівнями T4 або нижчими концентраціями ТТГ.
Вплив на когнітивні функції
Зв’язок між явним гіпотиреозом і когнітивними порушеннями, депресією та іншими психічними проявами вже давно вивчається. Термін «мікседематозне божевілля» був придуманий для опису сукупності станів з такими проявами, як сплутаність свідомості, дезорієнтація та психоз, які супроводжували глибокий гіпотиреоз. У той час як гіпотиреоз був описаний як причина «оборотної деменції», існує брак доказів, щоб підтвердити, що відбувається повне відновлення нейрокогнітивних дефіцитів після лікування гіпотиреозу. Опитування PAQUID для осіб віком 65 років і старше показало, що підвищення рівня ТТГ суттєво пов’язане з наявністю депресивних станів. Два великих рандомізованих контрольованих випробування, одне з яких охопило 94 пацієнтів віком старше 65 років, не виявили поліпшення когнітивної функції при замісній терапії щитоподібної залози при субклінічному гіпотиреозі.
Вплив на щільність кісткової тканини
У дослідженні Newcastle 85+ отримано дані, згідно з якими нижчі рівні ТТГ корелюють зі збільшенням частки нетиреоїдних хвороб та інвалідності у людей похилого віку. Підтверджено, що показники оцінки якості життя не відрізняються між еутиреоїдними та субклінічними гіпотиреоїдними групами у популяції осіб літнього віку. У дослідженні американських вчених, в якому простежено результати 3567 осіб віком старше 65 років у середньому за 13 років, виявлено, що субклінічний гіпотиреоз значною мірою зумовлює підвищення ризику перелому стегнової кістки у чоловіків, але не жінок. Власне кажучи, у літературі мало доказів, що чітко пов’язують явний гіпотиреоз зі зниженою рухливістю або підвищеною крихкістю кісток.
Тривалість життя
Оскільки кількість людей похилого віку в усьому світі швидко зростає, фактори, пов’язані зі здоровим старінням, стали предметом інтенсивних досліджень. Експериментальні дані ефективно демонструють кореляцію між тиреоїдними гормонами та тривалістю життя. Схоже, що вікова легка гіпофункція щитоподібної залози корисна в аспекті довголіття. Численні популяційні дослідження показали або користь, або відсутність несприятливого впливу зниження функції щитоподібної залози на організм осіб літнього віку. Оскільки гормони щитоподібної залози безпосередньо впливають на швидкість обміну речовин, можливо, заміщення гормонів щитоподібної залози у людей літнього віку з гіпотиреозом повинно бути іншим, ніж у молодих пацієнтів. Однак цільовий рівень ТТГ і тиреоїдних гормонів є рівномірним для всіх вікових груп, а вікові діапазони не використовуються. І це незважаючи на те, що найстаріші вікові групи становлять найбільшу частку всіх пацієнтів з гіпотиреозом. Крім того, надмірне лікування тиреоїдними гормонами поширене у жінок старшого віку, що є фактором ризику розвитку фібриляції передсердь і остеопорозу.
Лікування гіпотиреозу у людей літнього віку
Доза левотироксину, що нормалізує рівень ТТГ у сироватці крові, нижча у пацієнтів похилого віку з віковим зменшенням маси жирової тканини. Інші фактори, такі як зниження абсорбції, поєднане застосування ліків та інші супутні захворювання, також можуть впливати на метаболізм гормонів щитоподібної залози. Люди літнього віку більш чутливі до негативних наслідків надлишку тиреоїдних гормонів. Таким чином, для запобігання ятрогенному гіпертиреозу в цій популяції необхідні ретельні коригування дози левотироксину через регулярні проміжки часу. У найбільшому дослідженні на сьогодні (12 міс лікування левотироксином при субклінічному гіпотиреозі у людей літнього віку) фахівці дійшли висновку, що не було жодної користі від лікування і впливу на якість життя. Таким чином, доцільно підняти цільові показники ТТГ у сироватці крові в осіб старше 70–80 років, зокрема якщо вони підлягають ризику виникнення порушень ритму серця або остеопорозу.
Незначне підвищення ТТГ у людей літнього віку може бути нормальним наслідком старіння
Сучасні дані свідчать про те, що поріг лікування легкого субклінічного гіпотиреозу у людей літнього віку повинен бути високим. Крім того, при діагностиці гіпотиреозу у цієї категорії слід враховувати відповідні вікові діапазони ТТГ. Таким чином, незначне підвищення ТТГ може бути нормальним наслідком старіння. Крім того, потреби у тиреоїдних гормонах змінюються з віком, а пацієнти літнього віку, які перебувають на замісній терапії, більш вразливі до надлишкового впливу тиреоїдного гормону. Тому при інтерпретації результатів досліджень функції щитоподібної залози, а також при лікуванні захворювань щитоподібної залози у старшого населення необхідно ретельно оцінювати результати.
Потрібні додаткові дослідження для того, щоб повністю зрозуміти, чому функція щитоподібної залози змінюється у людей похилого віку і чи корисна модуляція тиреоїдних гормонів для здорового довголіття. Доти, поки не будуть отримані результати рандомізованих досліджень, необхідно дотримуватися міжнародних рекомендацій, які пропагують консервативні методи в лікуванні легкого субклінічного гіпотиреозу у людей літнього віку.
Долучайтеся до нас у Viber-спільноті, Telegram-каналі, Instagram, на сторінці Facebook, а також Twitter, щоб першими отримувати найсвіжіші та найактуальніші новини зі світу медицини.
- Leng O., Razvi S. (2019) Hypothyroidism in the older population. Thyroid Res., Feb. 8, 12: 2.
Маріамі Шургая
