У кожного лікаря є право на відмову від подальшого ведення пацієнта. Важливий момент: пацієнт за жодних обставин не може залишитись без медичної допомоги.
Кожен лікар може відмовитися від лікування пацієнта
Лікар має право відмовитися від ведення пацієнта, якщо:
- Пацієнт не виконує медичних приписів і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Усі порушення мають бути зафіксовані й задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. Наприклад, якщо пацієнт порушує призначений режим, лікар має обов’язково фіксувати у карті, листку непрацездатності, іншій медичній документації вид порушення — несвоєчасна явка на прийом, алкогольне, наркотичне, токсичне сп’яніння під час лікування, вихід на роботу без дозволу лікаря, «втеча» зі стаціонарного лікування тощо.
Так, у листку непрацездатності у графі «Відмітки про порушення режиму» зазначається дата порушення і підпис лікаря, а у графі «Примітка» перераховуються види порушень. Обов’язково слід зробити запис про це в медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутися до керівника медичного закладу.
- Пацієнт порушує правила внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров’я, і при цьому нічого не загрожує життю пацієнта чи здоров’ю людей, які його оточують.
Так само, як і в попередньому випадку, усі порушення мають бути зафіксовані й задокументовані, а задовільний стан здоров’я пацієнта підтверджений. З підтвердженими фактами порушень і відповідною заявою лікар має звернутися до керівника закладу охорони здоров’я. Правила внутрішнього розпорядку є локальними актами закладів охорони здоров’я. Їх затверджує головний лікар.
Ці правила визначають права та обов’язки пацієнта під час звернення за медичною допомогою та перебування у лікарні. Найчастіше правила включають такі прості речі, як заборона куріння у медичному закладі, дотримання режиму тиші тощо. Правила мають бути у вільному доступі — найчастіше їх розміщують на дошках оголошень у медичних закладах.
Важливо: лікар не несе відповідальності за здоров’я пацієнта, якщо той відмовляється від медичних приписів або порушує встановлений для нього режим.
Крім того, якщо лікар чи медичний заклад не може забезпечити відповідне лікування (немає потрібного обладнання, відділення, профіль лікарів не відповідає захворюванню), лікарі мають рекомендувати пацієнту звернутися до закладу охорони здоров’я, де він отримає необхідну медичну допомогу, або направити у такий заклад.
Коли лікар не може відмовити пацієнту у лікуванні
Пацієнти, які насправді потребують медичної допомоги, повинні її отримати. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю людини, медики можуть і мають надавати таку допомогу без згоди пацієнта чи його законного представника.
Лікар не може відмовити у наданні медичної допомоги пацієнту, якщо знає:
- що така відмова може призвести до тяжких наслідків для пацієнта (порушення карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або громадськими роботами на строк до 200 год, або виправними роботами на строк до двох років).
- що така відмова може призвести до смерті пацієнта чи інших тяжких наслідків (карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого).
Так само карається неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (Кримінальний кодекс України, статті 139, 140).
Коли терапевт, педіатр чи сімейний лікар може відмовити у підписанні декларації
Крім загальних норм закону, роботу лікарів первинної медичної допомоги (ПМД) регламентує також наказ МОЗ України від 19.03.2018 р. № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу». Згідно з ним, лікар ПМД може відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо той не виконує медичних приписів або правил внутрішнього трудового розпорядку надавача ПМД. Але лише за умови, що це не загрожуватиме життю пацієнта і здоров’ю населення.
Наказ МОЗ України № 503 також визначає, що лікар може відмовитись підписувати декларацію з пацієнтом, якщо у лікаря вже є оптимальна кількість декларацій. Для терапевта — це 2000 декларацій, сімейного лікаря — 1800, педіатра — 900. З січня 2019 р. всі лікарі мають технічну можливість укладати декларації понад оптимальну кількість. Для таких декларацій вводяться коригувальні коефіцієнти. Національна служба здоров’я України рекомендує керівникам медичних закладів локальними наказами визначати, які ліміти в їхніх лікарів, адже у кожного закладу охорони здоров’я своя ситуація з пацієнтами, умовами роботи тощо. Оптимальний обсяг практики — підстава для відмови у прийнятті декларації.
Лікар не має права відмовляти пацієнту у прийнятті декларації:
- через місце реєстрації: пацієнт має право вибрати лікаря, який надає ПМД, незалежно від зареєстрованого місця проживання;
- через місце проживання в іншому селі/місті/районі/області: фактичне місце проживання не має значення при підписанні декларації, хоча лікар може звернути увагу пацієнта на ймовірні труднощі у логістиці, оскільки до медиків пацієнти звертаються не лише за медичною допомогою, але й за довідками, направленням до інших спеціалістів тощо;
- через вік, стать, соціальний статус, матеріальне становище чи інші характеристики пацієнта (звісно, виняток становлять випадки, коли з педіатром хочуть підписати декларацією дорослі чи навпаки — батьки хочуть підписати декларацію для дитини з терапевтом);
- через історію хвороби пацієнта: люди, які мають хронічні чи інші захворювання, підписують декларації на рівних умовах. Інше суперечить не лише нормативно-правовим актам, а й етичному кодексу лікаря;
- через те, що у людини немає паспорта: щоб підписати декларацію про вибір лікаря, будь-яка людина, яка на законних підставах перебуває на території України, може подати один із документів: тимчасове посвідчення громадянина України; посвідка на постійне проживання в Україні; посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
- через те, що людина є тимчасово переміщеною особою: для внутрішньо переміщених осіб немає жодної перешкоди, щоб підписати декларацію з вибраним лікарем, незалежно від місця реєстрації. Якщо ви маєте паспорт громадянина України, жодних додаткових довідок, окрім індивідуального податкового номеру, не потрібно (довідка ВПО не потрібна).
Де закріплено право на відмову від ведення пацієнта
Право на відмову від ведення пацієнта регулюється такими законами і нормативно-правовими актами:
- Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. [статті 34 (ч. 3, 4), 38, 43 (ч. 2)].
- Наказ МОЗ України від 19.03.2018 р. № 503 «Про затвердження Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та форми декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу».
- Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406.
- Кримінальний кодекс України (статті 139, 140).
- Цивільний кодекс України (стаття 284, ч. 5).
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами moz.gov.ua, zakon.rada.gov.ua, apteka.ua
