Україна, приєднавшись до міжнародних угод з питань біобезпеки, на законодавчому рівні заборонила застосування на своїй території генетично модифікованих організмів (ГМО) без державної реєстрації, за винятком випадків, коли ця продукція використовується з метою державної апробації (випробування).
Проте результати проведеного Рахунковою палатою аудиту діяльності центральних органів виконавчої влади, які зобов’язані забезпечувати функціонування державної системи біобезпеки, засвідчили, що Закон України від 31.05.2007 р. № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» є недосконалим і недієвим, а запроваджена державна система біобезпеки — неефективною.
Єдиного органу, який би здійснював координацію діяльності у цій сфері та ніс відповідальність за регулювання генетично-інженерної діяльності, що здійснюється у замкненій та відкритій системах, державну реєстрацію, введення в обіг ГМО та продукції, виробленої з їхнім використанням, експорт, імпорт і транзит ГМО, на законодавчому рівні не визначено, що призвело до масової безвідповідальності у цій сфері.
Діючими у 2009–2010 рр. положеннями про центральні органи виконавчої влади не передбачено виконання визначених законом повноважень щодо забезпечення державної системи біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні ГМО.
У результаті такої безконтрольності ризик можливого вивільнення ГМО в навколишнє середовище посилюється. При цьому суспільство не має достовірної інформації ні про стан довкілля, ні про якість харчових продуктів, а вітчизняна наука самоусунулася від пошуку відповідей на ці гострі питання.
Як наголосила Колегія Рахункової палати, за умови бездіяльності центральних органів виконавчої влади існує пряма загроза національній безпеці держави, адже гарантування неможливості проникнення на територію України ГМО є лише ілюзією, що може призвести до непередбачуваних наслідків.
За матеріалами www.ac-rada.gov.ua
© Almagami/Dreamstime.com/Dreamstock.ru
