Блискучий вчений та педагог, видатний організатор наукової роботи, громадсько-політичний діяч, полум’яний патріот своєї Вітчизни – таким був і залишається в пам’яті сучасників і послідовників О.О.Богомолець, 130-річчя від дня народження якого в ці дні відзначає широка наукова громадськість.
Людина величезної ерудиції та могутньої ініціативи О.О.Богомолець зробив низку наукових відкриттів, створив концепції та теорії, які відкрили нову сторінку у світовій та вітчизняній медичній науці, патофізіології зокрема.
Його роботи залишили глибокий слід у багатьох напрямках експериментальної медицини, таких як реактивність організму та імунітет з теоретичним та експериментальним обґрунтуванням особливої ролі в реалізації цих функцій “фізіологічної системи сполучної тканини”, ендокринологія, геронтологія, гемотрансфузіологія, онкологія та ін.
Наукова діяльність О.О.Богомольця, крім того, є блискучим прикладом успішного поєднання результатів глибоких наукових розробок з практикою медицини. В цьому відношенні він як і геніальний датський фізик Н.Бор, дотримувався думки про те, що “немає нічого більш практичного, як хороша теорія”. Вміння передбачати необхідність тих чи інших наукових розробок, виходячи із запитів практики медицини та глибокої ерудиції, теж було характерною особливістю наукового стилю О.О.Богомольця.
Свою наукову діяльність О.О.Богомолець розпочав ще в студентські роки, навчаючись (1900 – 1905рр.), а по завершенні навчання працюючи прозектором на кафедрі загальної патології на новоствореному медичному факультеті Новоросійського (м. Одеса) університету. І свої перші наукові праці О.О.Богомолець присвячує вивченню структури та функції наднирникових залоз, мало вивчених на той час.
Результати цих досліджень, проведених у 1905-1909рр., були оформлені як дисертація на ступінь доктора медицини (“К вопросу о микроскопическом строении и физиологическом значении надпочечных желез в здоровом и больном организме”). ЇЇ захист відбувся в 1909р. у Санкт-Петербурзі у Військово-медичній академії. Одним із опонентів був І.П.Павлов, який дав високу оцінку проведеним дослідженням та висновкам.
Вже в цих перших наукових роботах О.О.Богомолець проявив себе як блискучий експериментатор та вчений–новатор в оцінці отриманих результатів.
В подальшій науковій роботі О.О.Богомолець не раз повертався до проблем ендокринології. Зокрема, для перспектив розвитку останньої велике значення мала опублікована в 1927р. його монографія “Кризис эндокринологии”. В ній дана критична оцінка тогочасним уявленням про ендокринну систему як замкнуту, яка функціонує за принципом антагоністичної чи синергетичної взаємодії між окремими залозами. За його уявленнями, на рівні цілісного організму ендокринна система здійснює свої функції на основі тісної взаємодії та взаємовпливів з нервовою системою. Важлива роль у здійсненні ендокринної функції, на думку О.О.Богомольця, належить змінам іонно – нервової, ендокринно – нервової та іонно – ендокринної регуляції життєвих функцій організму, наслідком чого є ті біологічні процеси, які відбуваються на периферії. Знову вражає здатність О.О.Богомольця вміти передбачати на багато десятиліть вперед розвиток біології і медицини, адже саме в другій половині ХХ сторіччя було здійснено справжній прорив в наших уявленнях про визначальну роль змін іонного складу клітин, функціонування іонних каналів у змінах життєвих функцій за умов норми та при патології.
Не поступається оригінальністю, своїм значенням для подальшого розвитку найбільш перспективних наукових напрямків в медицині (проблема реактивності та імунітету, геронтологія, онкологія та ін.) вчення О.О.Богомольця про “фізіологічну систему сполучної тканини”. Його основи були сформульовані у відносно невеликій за об’ємом науковій статті “Конституція та мезенхіма” (1924р.), в якій було започатковано принципово нове уявлення про те, що собою являє і яку роль виконує в життєдіяльності організму сполучна тканина.
О.О.Богомолець вперше запропонував розглядати функції сполучної тканини більш широко, в комплексі з оцінкою її ролі не тільки як власне сполучної, але і як здатної забезпечувати захисні, пластичні та трофічні процеси.
Розроблена О.О.Богомольцем антиретикулярна цитотоксична сироватка (АЦС), отримана шляхом імунізації тварин антигеном із клітин селезінки, кісткового мозку, лімфатичних вузлів інших тварин (1924р.) чи людини (1936р.), широко використовувалась для тих чи інших цілей. Зокрема, введення малих доз АЦС забезпечувало стимулюючий вплив, наслідком чого було збільшення резистентності до інфекції, прискорене загоєння ран та переломів, сповільнення розвитку трансплантованих, індукованих чи спонтанних пухлин та метастазів, сповільнення процесу старіння.
Використання великих доз АЦС спричиняло прямо протилежний, пригнічуючий ефект на функції “фізіологічної системи сполучної тканини”.
В 1944р. О.О.Богомольцю “За виняткові заслуги перед державою в галузі науки, за створення препаратів для лікування ран і переломів кісток” (у поранених під час Великої Вітчизняної війни) було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці.
Ще довгий час після смерті О.О.Богомольця (1946р.) продовжувалось виготовлення АЦС і її використання на теренах СРСР, а також в країнах Європи та Америки.
Слідом за І.І.Мечніковим, О.О.Богомольцю судилося закласти також основи сучасної геронтології та геріатрії.
Процес старіння О.О.Богомолець визначав як закономірно і неминуче наростаючий в часі біологічний процес, який розвивається задовго до старості і супроводжується зменшенням адаптаційних можливостей організму та збільшенням вірогідності смерті. Так звані хвороби старості прискорюють цей процес. Таке визначення навіть сьогодні є цілком сучасним. Що стосується профілактики передчасного старіння, то тут дуже важлива роль належить соціальним та гігієнічним заходам, здоровому способу життя, праці як необхідної умови продовження життя.
На думку О.О.Богомольця, “… працювати повинен весь організм, усі його функції. Жодна з них не повинна бути забута, жодну не можна перевантажувати”.
В 20-і роки ХХ сторіччя – період впровадження у практику охорони здоров’я переливання крові як лікувального засобу – О.О.Богомолець виступив не тільки як блискучий організатор цієї справи. Він і тут проявив себе в першу чергу як вчений – новатор, запропонувавши та обґрунтувавши теорію колоїдоклазії (в дослівному перекладі – пошкодження колоїдів, потрясіння колоїдних систем) та механізму дії перелитої крові.
Згідно цієї теорії, крім чисто замісного, велике значення має стимулюючий на різні системи організму вплив гемотрансфузій, який обумовлений індивідуальною несумісністю білків крові донора та реципієнта, наслідком чого є часткове руйнування тих та інших. З одного боку, організм позбавляється від “баласту” у вигляді молекул білків плазми крові, позаклітинного та внутрішньоклітинного секторів, які втратили свої можливості повноцінно виконувати свої функції, з іншого, деякі продукти деградації набувають здатності до стимулюючого впливу.
Заслуговують на увагу дослідження О.О.Богомольця та його учнів, починаючи з другої половини 20-х років ХХ ст., з проблем пухлинного росту.
Їх результати показали, що шанс поодиноких трансформованих клітин, які виникають на самих ранніх стадіях малігнізації, в подальшому перетворитися в пухлину зі всіма її особливостями росту залежить від реактивності організму, зокрема фізіологічної системи сполучної тканини. Добре виражені захисні властивості організму, його систем антиканцерогенезу дозволяють елімінувати поодинокі пухлинні клітини. Навпаки, в разі зменшення можливостей захисних систем організму шанс поодиноких трансформованих клітин вижити і перетворитися в пухлину різко зростає і веде до фатального наслідку.
О.О.Богомольцем в експериментальних та клінічних дослідженнях було запропоновано використовувати з метою посилення протипухлинного захисту введення малих доз АЦС для стимуляції фізіологічної системи сполучної тканини. Отримані результати засвідчили перспективність подальших досліджень в цьому напрямку.
Аналізуючи основні напрямки наукових праць О.О.Богомольця, не можна не згадати його глибокого інтересу також до проблем інфекційної патології; взаємовідношень між явищами імунітету та анафілаксії; вчення про конституцію та значення відхилень від її нормального типу у розвитку патологічних реакцій та захворювань; до проблем патогенезу і профілактики гострої нервово-м’язової втоми, шоку, колапсу, запалення, набряку, лихоманки та багато-багато інших.
В історії світової науки та наукових шкіл право на подальший прогрес зберігають ті, засновники яких дотримувались певних педагогічних та наукових принципів.
О.О.Богомолець, ім’я якого займає почесне місце у ряду найбільш видатних вчених –біологів і медиків другої половини ХІХ та першої половини ХХ століть, так виклав ці принципи в надрукованій посмертно (1947р.) науковій праці “Основные направления моих работ”: “ Для створення наукової школи потрібний насамперед видатний вчений, який має нову ідею узагальнюючого, синтетичного значення…; Дуже важливо, щоб керівник її, зберігаючи за собою пріоритет провідної ідеї, при розробці цієї ідеї співробітниками давав би їм якомога більше самостійності, віддаючи у повну їх власність ті окремі гіпотези, які він пропонує їм перевірити…; …співробітники повинні заразитися ентузіазмом свого керівника; …потрібно, щоб керівник надав своїм співробітникам можливість широкої критики і проявів повної індивідуальної ініціативи…; Наукова школа не являє чогось стаціонарного, застиглого. Всі нові наукові ідеї розвиваються діалектично.”
У спогадах про О.О.Богомольця як вченого та педагога його учні підкреслювали могутній інтелект свого вчителя, сміливість думки, здатність захоплювати оточуючих любов’ю, відданістю науці, демократичність принципів і методів керівництва та організації наукової роботи, підбору і виховання наукових кадрів.
У ХХІ столітті живуть і розвиваються ідеї та напрацювання геніального вченого.
З метою сприяння розвитку медицини, реалізації всеукраїнських, регіональних та міжнародних науково-освітніх та медичних програм у квітні 2004 р. був створений Міжнародний Благодійний фонд імені О.О.Богомольця. Фонд здійснює видавництво наукових праць та спадщини О.О.Богомольця; підтримку обдарованої молоді; встановлення щорічних стипендій ім. О.О.Богомольця для вчених, викладачів і студентів за наукові дослідження в галузі медицини; участь в організації та проведенні міжнародних та всеукраїнських симпозіумів, конференцій, виставок та ін.
З метою увічнення пам’яті видатного вченого в 1974р. започатковані Наукові читання імені О.О.Богомольця. Так, 24 травня 2011р. в Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця відбудуться Наукові читання, присвячені сучасним проблемам теоретичної та практичної медицини.
Президією Академії наук України засновано премію ім. О.О. Богомольця.
Його ім’я присвоєно Інституту фізіології Національної академії наук України і Київському національному медичному університету.
Враховуючи вагомий внесок О.О. Богомольця у розвиток української та світової медичної науки прийнята Постанова Верховної Ради України про відзначення 130-річчя з дня його народження (http://www.umj.com.ua/article/10656).
О.О.Богомолець мав складну долю. Але та її частина, яку він сам творив, наповнюючи самими високими цінностями як вчений, педагог, лідер наукової школи, як громадянин, дала йому право заявити: ”Щасливий той, кому в житті вдається сказати і зробити що-небудь нове для блага людства і своєї Батьківщини.”
“Світочем правди і науки” (М.Т.Рильський) став О.О.Богомолець за життя, таким він і залишиться в пам’яті нинішніх та майбутніх поколінь наших співвітчизників.
За матеріалами www.nmu.edu.ua
