Як ідеться у повідомленні прес-служби Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, щорічно вищі медичні (фармацевтичні) навчальні заклади випускають понад 8 тис. студентів: у 2014 р. — 9,1 тис., у 2015 р. — 10,2 тис. спеціалістів. Наприклад, у Сполучених Штатах Америки з населенням близько 319 млн загальна кількість випускників усіх медичних шкіл коливається від 17 до 19 тис. осіб (2015 р. — 18,704, 2016 р. — 18,938 осіб).
Держава, у свою чергу, щороку на підготовку фахівців витрачає сотні мільйонів бюджетних коштів: у 2015 р. — 556,8 млн грн., а 2016 р. — 649,8 млн грн. Всупереч таким значним видаткам на підготовку медичних кадрів, якість навчання студентів на сьогодні залишається на низькому рівні.
Показовим є факт, що протягом 2015 р. — І півріччя 2016 р. із різних причин (академічна неуспішність, невиконання навчального плану, власне бажання студентів тощо) із вищих навчальних закладів (ВНЗ) МОЗ України відрахували 450 осіб, які навчалися за державним замовленням. Як наслідок, на їхнє навчання держава неекономно використала 18 млн 932,0 тис. грн. Також щорічно 3–5% студентів-медиків не йдуть працювати за фахом.
Вартість року навчання студента-медика в Україні коливається від 13 до 27 тис. грн., залежно від спеціальності та ВНЗ. Це фактично становить максимум 1 тис. дол. США на рік.
Міжнародні розрахунки є кардинально іншими. Так, у Великій Британії навчання коштує 50 тис. фунтів стерлінгів (62 тис. дол.), а в США вартість підготовки студента-медика може доходити до 90 тис. дол. на рік.
МОЗ України наполягає на запровадженні різного рівня фінансування для різних спеціальностей. Адже зараз підготовка студентів гуманітарних спеціальностей обходиться країні у півтора раза дорожче, ніж інженерів. Медики приблизно в тому ж діапазоні. Для порівняння, Польща витрачає на підготовку лікаря майже у 4 рази більше, ніж на підготовку гуманітарія.
Ще один яскравий приклад — у період з 2000 по 2008 р. лише 4 українські випускники отримали від Медичної ради Канади дозвіл на медичну практику.
Низький рівень підготовки підтверджують і результати складання ліцензійних іспитів «Крок». При прохідному балі у 60,5% («Крок 2») та 70,5% («Крок 3») щорічно близько 10% студентів-медиків не долають прохідний бар’єр.
Попри великий конкурс при вступі у медичні ВНЗ (10–30 осіб на місце залежно від спеціальності та ВНЗ), рівень знань абітурієнтів медичних ВНЗ часто поступається іншим спеціальностям.
Наприклад, під час вступної кампанії 2015 р. до одного з ВНЗ на спеціальність «Лікувальна справа» зараховували абітурієнтів, які здали зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) з профільних предметів на 140–160 балів. Порівняно з цим, на економічний факультет одного з університетів, де конкурс становить в середньому 30 осіб на місце, у 2015 р. зараховували абітурієнтів із прохідним балом від 180 з профільних предметів.
Оскільки немає адекватного механізму позитивного відбору на медичні спеціальності, в результаті «якість» медичного студента є низькою.
Пропоновані зміни:
1. На вступному етапі:
- встановлення жорстких критеріїв вступу абітурієнтів до медичних ВНЗ (підвищення прохідного балу ЗНО з профільних предметів);
- визначення фіксованої квоти на набір студентів-контрактників, яка не повинна бути більшою за обсяг державного замовлення;
- необхідність контролю за зарахуванням студентів-іноземців. Наразі серед осіб, які навчаються на умовах контракту, — 21 206 іноземних громадян;
- обґрунтована кількість державного замовлення.
2. Наступний крок — підвищення якості навчання. Необхідно усвідомити, що наука та навчальний процес мають бути нерозривно пов’язані:
- створення мережі університетських клінік, які забезпечуватимуть якісну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників;
- відмова від визнання публікацій, виданих у наукових фахових виданнях, затверджених Міністерством освіти та науки України;
- визнання публікацій в англомовних peer-review (рецензованих — Прим. ред.) виданнях;
- перевірка на академічну доброчесність викладачів при прийомі на роботу в ВНЗ;
- зміни у викладанні загальноакадемічних предметів студентам-медикам. Відмова від загальноакадемічних кафедр у медичних університетах і передання цих повноважень викладачам відповідних ВНЗ.
3. На етапі випуску:
- проведення ліцензійних інтегрованих іспитів «Крок»;
- підвищення якості екзаменаційних завдань: використання екзаменаційного тесту з клінічних дисциплін «Міжнародні основи медицини» (International Foundations of Medicine — IFOM) та запитань іспиту «Екзамен з отримання медичної ліцензії Сполучених Штатів Америки» (United States Medical Licensing Examination — USMLE);
- впровадження практичного оцінювання студентів-медиків — (Objective Structured Clinical Examination — OSCE);
- МОЗ України виступає за західний стандарт оцінювання медичних знань.
4. Післядипломна медична освіта:
- запровадження механізму визнання післядипломної освіти, здобутої медиками за кордоном;
- перегляд системи нарахування балів;
- створення конкурентного середовища серед провайдерів медичної освіти;
- зміна системи фінансування закладів післядипломної освіти: «Гроші мають йти за курсантом».
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://moz.gov.ua
