20 жовтня 2016 р. в Українському кризовому медіа-центрі виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я доктор Уляна Супрун та заступник міністра Павло Ковтонюк зустрілися з експертами медицини та громадськістю, щоб обговорити шляхи реформування системи фінансування охорони здоров’я в Україні.
Прес-служба Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України пропонує 10 найбільш актуальних запитань, які обговорили під час зустрічі, та відповіді на них.
Де закінчується первинна ланка медичної допомоги та починається вторинна?
Це питання принципове для успіху реформи. Ми починаємо роботу над розробкою стандарту, який визначатиме первинну ланку. Національна агенція медичного страхування і постачальник первинної медичної допомоги укладуть договір, де одна сторона відповідатиме за стандарт, а друга — за фінансові умови. Усе має бути чітко регламентовано.
Невдовзі стандарт буде розроблений, обговорений та прийнятий. З 1 січня 2017 р. ми почнемо розгортання системи змін на первинній ланці.
Хто контролюватиме відповідність медичним протоколам?
Контроль здійснює Національна агенція медичного страхування, яка є незалежним центральним органом виконавчої влади. На відміну від місцевої влади, агенція не володіє медичними закладами, тому є неупередженою й може стежити за дотриманням угоди, стандарту, протоколів і фінансів.
Національна агенція має бути органом виконавчої влади, державною установою чи спільним органом?
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України, яка зараз знаходиться на погодженні, Національна агенція створюється у вигляді центрального органу виконавчої влади. У кожній області України будуть працювати відділення агенції. Спочатку ми планували відкрити більше відділень, проте тоді знадобиться й більше коштів на адміністративні витрати. Тому буде відкрито по одному відділенню в області.
Одним із найважливіших показників хорошої роботи МОЗ має бути підвищення народжуваності порівняно з рівнем смертності. Які показники ефективності роботи галузі охорони здоров’я можна побачити через рік?
Рівень народжуваності та смертності населення буде одним із показників. Окрім цього, показниками будуть зменшення фінансування, зменшення закупівлі ліків, бо люди не будуть хворіти.
Центр громадського здоров’я стежитиме за цією статистикою. Мета роботи центру — збирати статистику, втілювати програми профілактики, перевіряти наявність вакцин та належну роботу лабораторій. У кожній області він матиме представництво.
Чи буде затверджено на законодавчому рівні щорічне обстеження українців?
До страховки будуть включені гарантовані послуги, серед яких — щорічне обстеження. Ми не можемо вимагати від людей проходити обстеження, оскільки це означатиме повернення до старої системи. Проте ми будемо проводити просвітницьку роботу та пояснювати українцям, що регулярна діагностика є одним із основних способів запобігти захворюванню.
Згідно з рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, примусове обстеження також не є економічно ефективним. Має обстежуватися той, хто має чіткі рекомендації. Сімейні лікарі нам будуть у цьому допомагати.
Чи є ризик, що сімейний лікар буде направляти лікуватися до тих лікарів, з якими він у добрих стосунках чи просто має домовленість?
На відміну від України, в західних системах охорони здоров’я немає практики, коли фахівці нехтують професіоналізмом на користь дружніх стосунків. В Україні є проблема кумівства, як і проблема корупції. Не виключно, що такі випадки можуть траплятися, проте в новій системі вони будуть скоріше винятком, аніж правилом. Страхова модель дозволить максимально відстежувати рух коштів, які отримує лікар, і це дасть можливість бачити, як часто до нього повертаються пацієнти й чи є він ефективним.
Чи буде включена в страхову медицину закупівля вартісного обладнання для лікування?
У 2017 р. ми змінюємо систему фінансування первинної ланки, до якої не входять високоспеціалізовані процедури та апаратура. Тому закупівля вартісного обладнання фінансуватиметься так, як раніше.
Згодом ми продовжимо реформи вторинної та третинної ланок медицини і зможемо профінансувати таке обладнання.
Проте зараз ми також готові шукати кошти на такі потреби. Є благодійні фонди, специфічні бюджетні програми. Будемо спілкуватися окремо щодо кожного випадку та вирішувати проблему при специфічних потребах.
Зі зміною системи фінансування за принципом «гроші йдуть за пацієнтом» лікарі зможуть як відкривати приватну практику, так і працювати у центрах первинної медико-санітарної допомоги. Чи будуть компенсуватися кошти, які лікар витратить на оренду приміщення для прийому пацієнтів?
Ми маємо дати свободу лікарям самостійно обирати форму роботи. МОЗ України максимально спростить процедуру ліцензування медичної практики.
Ми хочемо дати можливість усім на рівній основі брати участь у контрактуванні з національною агенцією — розпорядником коштів. Міністерство не має надавати перевагу тій чи іншій формі, ми повинні оплатити лікування пацієнта — на цьому наша робота закінчена.
Чи перестає МОЗ бути головним розпорядником коштів? Як тоді їх контролювати?
Жодна західна країна не передбачає, щоб міністерство охорони здоров’я розпоряджалося коштами. Це не є його функцією. В Україні також кошти підуть через систему національного страхування, а МОЗ буде розробляти політику.
Як молодому лікарю, який ще не має досвіду та репутації, створити власну базу клієнтів?
У розвинених країнах молоді лікарі перед тим, як напрацюють власну базу пацієнтів, тривалий час співпрацюють із досвідченими лікарями. Молодим така практика допомагає набрати досвіду, досвідченим — обслуговувати більше пацієнтів. Система менторства допоможе лікарям бути не конкурентами, а колегами. Україна також рухатиметься в цьому напрямку.
Прес-служба «Українського медичного часопису»
за матеріалами http://www.moz.gov.ua/,
фото Сергія Бека
