При провадженні медичної практики заклади охорони здоров’я нерідко розглядають численні звернення фізичних та юридичних осіб і в цьому калейдоскопі необхідно знати нормативні алгоритми роботи з кожним суб’єктом. Одним із особливо складних видається механізм взаємовідносин із адвокатами. При розгляді адвокатських запитів слід пам’ятати такі аксіоми:
- до адвокатського запиту додають посвідчені адвокатом копії:
1) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
2) ордера чи доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється; - при розгляді ордера слід з’ясувати:
а) чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, що зазначене в ордері, відповідає тому, яке зазначене в запиті, аби перевірити, чи адвокат прагне отримати інформацію, копії документів про свого клієнта;
б) чи правильно зазначено орган, у якому надається правова допомога. Відповідно до Рішення Національної асоціації адвокатів України від 04–05.07.2014 р. № 61 «Щодо інформації, яка зазначається в ордері адвоката, та можливості його подання у декілька установ», в ордері потрібно обов’язково зазначати повну і точну назву того органу, в якому надається правова допомога, що не позбавляє можливості видачі адвокатом одного ордеру на декілька органів (установ), в яких буде надаватися правова допомога, з обов’язковим зазначенням в ордері усіх їх назв. Отож, медичний працівник, який уповноважений відповідати на адвокатський запит, має проаналізувати копію ордера щодо того, чи з-поміж установ зазначено заклад охорони здоров’я, в який надіслано запит. Якщо серед органів (установ) не передбачено конкретного закладу, який представляє медпрацівник, розгляд адвокатського запиту завершується інформуванням адвоката про те, що його запит оформлено всупереч чинному законодавству, з метою захисту персональних даних фізичної особи, він не підлягає розгляду в конкретному закладі охорони здоров’я, адже адвокат не підтвердив своїх повноважень на виконання професійних функцій щодо представництва інтересів клієнта саме в цій інституції;
в) аби при розгляді адвокатського запиту не помилитися щодо обсягу повноважень адвоката щодо його клієнта, а для закладу охорони здоров’я — пацієнта чи колишнього пацієнта, слід врахувати, що згідно з п. 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.02.2012 р. № 36 зі змінами і доповненнями, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Про обмеження правомочності адвоката, встановлені угодою про надання правової допомоги, адвокат або керівник адвокатського об’єднання (бюро) зобов’язані зазначати на звороті ордера. Отже, якщо на звороті ордера не зазначено обмежень щодо правомочності, то для медичного працівника, який розглядає запит, діє презумпція повноти управненості адвоката;
г) варто підкреслити, що поряд з ордером можна використовувати такий інструмент, як доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, типова форма яких затверджена Наказом Координаційного центру з надання правової допомоги «Питання видання доручень центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 25.12.2014 р. № 33. Слід враховувати, що в типових формах відразу чітко зазначено обсяг вторинної правової допомоги, яку надаватиме адвокат, і в дуже невеликій кількості форм прописано представництво інтересів перед іншими особами, що передбачає і перед закладами охорони здоров’я.
Отже, з метою забезпечення дотримання прав людини адвокатам і закладам охорони здоров’я слід максимально чітко дотримуватися нормативних меж при підготовці адвокатських запитів і наданні на них відповідей.
І.Я. Сенюта,
кандидат юридичних наук, доцент,
завідувач кафедри медичного права ФПДО
Львівського національного медичного університету
імені Данила Галицького,
президент ВГО «Фундація медичного права та біоетики України»
