COVID-19: плазма крові реконвалесцентів при тяжкій пневмонії

Актуальність

Незважаючи на всі запобіжні заходи, ситуація з поширенням COVID-19 погіршується щоденно. Так, з кожним днем в Україні кількість інфікованих на SARS-CoV-2 все зростає. І нині всі міжнародні медичні спільноти перебувають у пошуках ефективного лікування пацієнтів із COVID-19. В умовах, коли вакцина проти COVID-19 знаходиться на стадії розробки, а специфічні препарати для лікування відсутні, деякі дослідники вважають, що застосування плазми крові реконвалесцентів  може бути альтернативним методом лікування пацієнтів з тяжким перебігом пневмонії, пов’язаної з COVID-19. Це твердження засноване на загальному досвіді лікування інфекційних захворювань, а також на позитивних результатах у пацієнтів із COVID-19, отриманих переважно у спостережних дослідженнях.

Перші результати застосування плазми крові реконвалесцентів свідчать, що інфузії плазми крові реконвалесцентів можуть бути потенційно ефективним методом лікування осіб, які перебувають у критичному стані. Однак нещодавні дослідження спростували цей висновок. Так, в індійському дослідженні PLACID Trial (2020) встановлено, що трансфузії плазми крові реконвалесцентів не асоціюються зі зменшенням прогресування хвороби до тяжкого перебігу або смерті від усіх причин у пацієнтів із COVID-19.

У публікації наведено огляд дослідження PlasmAr, в якому оцінювали безпеку та ефективність застосування плазми крові реконвалесцентів при лікуванні пневмонії, пов’язаної з COVID-19. Основною гіпотезою цього дослідження було те, що у пацієнтів із тяжкою пневмонією, пов’язаною з інфікуванням SARS-CoV-2, лікування плазмою крові пов’язане з поліпшенням клінічних результатів через 30 днів.

Методи та результати дослідження

Рандомізоване дослідження проведене в Аргентині, в якому взяли участь дорослі госпіталізовані пацієнти з підтвердженим інфікуванням на SARS-CoV-2, верифіковані пневмонією і хоча б з однією з ознак тяжкого перебігу захворювання (SpO₂ <93%, PaO₂:FiO₂ <300 мм рт. ст., або значення модифікованого індексу SOFA ≥2 балів).

Загалом до дослідження було включено 333 дорослих пацієнтів, яких рандомізували на дві групи у співвідношенні 2:1 (222 пацієнти у групі плазми крові, 111 пацієнтів у групі плацебо). Донорами були відібрані особи, які одужали від COVID-19 із титром антитіл не менше 1:400. Кожному пацієнту проводили переливання плазми крові від 1–5 донорів (титр антитіл у плазмі крові мав бути не менше 1:800, при подальшій оцінці виявилося, що медіана титру антитіл у плазмі крові становила 1:3200).

Період спостереження пацієнтів становив 30 діб, кінцева точка — динаміка захворювання, оцінена за шестибальною шкалою (від повного одужання до смерті).

Результати дослідження не продемонстрували відмінностей у розподілі пацієнтів за балами між реципієнтами плазми крові реконвалесцентів і плацебо. Сумарна смертність становила 10,96% у групі переливання плазми крові і 11,43% — у групі плацебо. У групі реципієнтів донорської плазми крові відзначена тенденція до вищої концентрації антитіл проти SARS-CoV-2 на другу добу після трансфузії. Частота побічних ефектів була подібна в обох групах.

Висновки

Результати рандомізованого дослідження PlasmAr не продемонстрували переваг від застосування плазми крові реконвалесцентів у пацієнтів із SARS-CoV-2 -асоційованою пневмонією тяжкого перебігу.