Мета — провести аналіз ускладнень, які виникають під час перитонеального діалізу, та вивчити результати їх профілактики та лікування. Об’єкт і методи дослідження. Проаналізовано результати лікування 54 пацієнтів із хронічною хворобою нирок, яким проводили нирковозамісну терапію методом перитонеального діалізу. Профілактика ускладнень включала передопераційну підготовку, ретельне дотримання правил встановлення катетера, післяопераційний догляд за катетером. Результати. Ускладнення розвинулися у 18 (33,3%) осіб, у 10 (18,5%) вони мали інфекційний характер (інфекція місця виходу катетера, тунельна інфекція, перитоніт). Основними збудниками ускладнень були Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa та Staphylococcus epidermidis. Неінфекційні ускладнення (перикатетерне витікання діалізату, міграція катетера) відмічали у 8 (14,8%) випадках. У лікуванні застосовували комплексний диференційований підхід. До видалення катетера довелося вдатися у 3 випадках. Летальних випадків, пов’язаних із ускладненнями перитонеального діалізу, не було. Висновки. Ефективність перитонеального діалізу залежить від правильності встановлення катетера, проведення профілактичних заходів для запобігання інфекційним ускладненням та порушенню функціонування катетера, своєчасної діагностики та патогенетично обґрунтованого лікування.