Мета: оцінка ефективності мануальної терапії в комплексному лікуванні пацієнтів з хронічною вертеброгенною некорінцевою люмбоішіалгією. Об’єкт і методи дослідження. Клінічне обстеження 45 пацієнтів з хронічною вертеброгенною некорінцевою люмбоішіалгією включало огляд; пальпацію; дослідження постави; дослідження простих активних рухів і складних форм рухового стереотипу; оцінювання обсягу рухів і структури сегментів/суглобів, мануальне м’язове тестування; дослідження чутливості, рефлексів; спеціальні нейроортопедичні тести. Ступінь больового синдрому оцінювали за Візуальною аналоговою шкалою і опитувальником Мак-Гілла, визначення порушення життєдіяльності — за індексом Освестрі, проводили магнітно-резонансну томографію поперекового відділу хребта. Результати. Комплексне лікування включало мануальну терапію; вправи для зміцнення м’язів та на розтягування; лідокаїнові блокади в больові точки; ін’єкції хондроїтину сульфату місцево в зону уражених сегментів з наступним курсом ін’єкцій глюкозаміну сульфату; електроміостимуляцію м’язів поперекового відділу хребта, м’язів сідниць; іммобілізацію корсетом. Динаміка клінічних показників засвідчила статистично значуще зменшення вираженості болю, поліпшення функціонального стану хребтово-рухових сегментів та крижово-клубових суглобів, зменшення проявів регіональних м’язових дисбалансів в антагоністичних парах і покращення життєдіяльності пацієнта. Висновок. Особливості виявлених рухових порушень дозволяють обґрунтувати ефективне застосування мануальної терапії в комплексному лікуванні згідно з наявним больовим синдромом, функціональними розладами м’язово-скелетної системи з усуненням регіональних м’язових дисбалансів в антагоністичних парах і нормалізацією функціонування сегментів хребта, крижово-клубових суглобів.