Мета: встановити гістологічні особливості перебудови кісткової тканини при використанні блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу (БІОС) та розглянути особливості відновлення кісткової тканини при статичному, динамічному та компресійному типі блокування. Об’єкт і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 80 пацієнтів з діафізарними переломами стегнової та великогомілкової кісток, після видалення фіксаторів БІОС зі статичним, компресійним та динамічним блокуванням штифта. У 50 випадках проведено патоморфологічне дослідження тканин: ділянки колишнього перелому; тканин навколо фіксатора та гвинтів. Середній вік пацієнтів, які оперовані з приводу видалення БІОС, становив 45,7±5,9 року. Серед пацієнтів 58% становили жінки. У гістологічне дослідження включені лише пацієнти зі зрощенням перелому без негативних наслідків, таких як перелом фіксатора, уповільнена консолідація чи незрощення, інфекція тощо. Результати. Навколо металофіксаторів статистично значно підвищується щільність кісткової тканини після 18 міс, особливо в ділянках розташування гвинтів і штифта, що ускладнює видалення інтрамедулярного стрижня. Відзначено деструктивні зміни в кортексі. Таким чином, дані гістологічного дослідження довели, що видалення БІОС у пацієнтів може бути доцільним у ранні терміни після зрощення перелому, оскільки формування великих вогнищ кісткової тканини в ділянці інтрамедулярного блокованого стрижня значно ускладнить вилучення фіксатора. Клініко-рентгенологічні дослідження показали, що найбільша частка загоєння перелому відзначена при остеосинтезі БІОС із компресійним блокуванням штифта (76%).