Захворюваність на злоякісні новоутворення кісток та суглобових хрящів в Україні становить 1,3 випадку на 100 тис. населення. Саркоми кісток становлять менше 0,2% усіх злоякісних пухлин. Остеосаркома (ОС) — 60% серед сарком кісток, хондросаркома — 30%, злоякісна фіброзна гістіоцитома та фібросаркома кісток — лише 1% усіх злоякісних новоутворень кісток. ОС становлять 6,8% у статево-віковій структурі захворюваності дівчаток (0–14 років) та 5,6% — серед молодих вікових груп чоловіків (15–29 років). ОС належить до відносно рідкісних злоякісних хвороб. Захворюваність сягає в середньому 0,75 на 100 тис. населення. ОС виявляють у 8 разів частіше, ніж інші злоякісні новоутворення кісток.
Діагностика ОС
Діагностичні заходи спрямовуються на раннє виявлення лікарем загальної практики — сімейним лікарем/дільничним педіатром/дільничним терапевтом ознак ОС та направлення пацієнта до закладу/структурного підрозділу закладу охорони здоров’я, що спеціалізується на наданні медичної допомоги цим пацієнтам, з метою встановлення діагнозу і призначення спеціального лікування.
Діагноз ОС може бути запідозрений в разі наявності постійного немеханічного болю в будь-якій кістці, який триває більше декількох тижнів. Такий біль повинен викликати занепокоєння і слугує приводом до негайного обстеження. Набряк буде присутній тільки тоді, якщо пухлина прогресувала через кортикальний шар та окістя. Крім того, важливий збір сімейного анамнезу і дані щодо проведення у минулому променевої терапії. Недавні травми не виключають діагноз злоякісної пухлини і не повинні перешкоджати відповідним діагностичним заходам.
Дії лікаря
1. Збір скарг та анамнестичних даних, у тому числі спрямований на виявлення причини больового синдрому та умови його виникнення.
Основними факторами ризику розвитку ОС є:
- високий зріст у дітей/підлітків (акселератів), у яких ОС довгих трубчастих кісток виникає частіше, зазвичай в зоні максимальної швидкості росту скелета;
- проведення променевої терапії з приводу інших онкологічних захворювань;
- наявність спадкових хвороб (хвороба Педжета) і аномалій розвитку, таких як синдром Лі — Фраумені, синдром Вернера, синдром Ротмунда — Томсона, синдром Блума та спадкова ретинобластома.
2. Фізикальний огляд, спрямований на виявлення збільшення об’єму м’яких тканин в ділянці болю та підвищення місцевої температури.
3. Направити на рентгенологічне дослідження ураженого сегмента для виявлення рентгенологічних ознак онкологічного процесу в кістці.
4. Направити пацієнта з виявленими симптомами впродовж 5 днів до закладу спеціалізованої допомоги за місцем реєстрації або іншого — за бажанням пацієнта.
Лікування ОС
Спеціальне протипухлинне лікування пацієнтів з ОС здійснюється виключно у закладах, що надають спеціалізовану (високоспеціалізовану) медичну допомогу.
Доведено, що спеціальне протипухлинне лікування сприяє досягненню тривалих ремісій та одужанню пацієнтів з ОС.
Дії лікаря
1. Не призначати пацієнту фізіотерапевтичні процедури на ділянки болю до верифікації процесу.
2. Під час обстеження та спеціального лікування сприяти виконанню пацієнтом всіх рекомендацій онколога, ортопеда-травматолога та інших спеціалістів і надавати інформацію на основі даних адаптованої клінічної настанови «Остеосаркома».
Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію
Пацієнт після спеціального лікування перебуває на обліку у лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта/дільничного педіатра, який веде необхідну медичну документацію та сприяє виконанню пацієнтом рекомендацій спеціалістів.
Пацієнту після спеціального лікування під час диспансерного спостереження надається симптоматичне лікування, направлене на корекцію патологічних симптомів з боку органів і систем, лікування інших захворювань і підтримку якості життя, за необхідності пацієнт направляється в заклади, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Пацієнту з прогресуючим захворюванням після завершення спеціального лікування надається адекватне знеболення згідно з Уніфікованим клінічним протоколом паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, інша паліативна медичну допомога, симптоматичне лікування.
Деякі форми психотерапії приносять користь пацієнтам з раком (саркомою), оскільки мають позитивний вплив на якість життя пацієнта.
Існують докази, що своєчасне виявлення рецидиву підвищує загальну виживаність, тому після проведеного лікування з приводу ОС пацієнт потребує постійного спостереження лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта/дільничного педіатра.
Дії лікаря
1. Забезпечити записи в Медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о) та контроль дотримання плану диспансеризації (див. План диспансеризації).
2. Погодити Інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних (Вкладний листок до облікової форми № 025/о).
3. Вести Реєстраційну карту хворого на злоякісне новоутворення (форма № 30–6/о).
4. Взаємодіяти з районним онкологом, щоквартально уточнювати списки пацієнтів, які перебувають на диспансерному обліку, обмінюватися медичною інформацією про стан хворих.
5. Надавати інформацію пацієнтам, які перенесли спеціальне лікування, або особі, яка доглядає за пацієнтом, щодо можливих віддалених побічних ефектів лікування, необхідності проведення періодичних обстежень у зв’язку з високою небезпекою виникнення рецидиву або іншої пухлини.
6. Надавати рекомендації щодо способу життя, режиму харчування та фізичних навантажень.
7. Сприяти дотриманню пацієнтом планових обстежень.
План диспансеризації
1. Обстеження, які виконуються протягом 1-го року після закінчення спеціального лікування.
1.1. Один раз на 3 міс:
- опитування та фізикальне обстеження;
- лабораторні дослідження крові з обов’язковим визначенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та біохімічних показників (лактатдегідрогеназа (ЛДГ), загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрансфераза (АлАТ), аспартатамінотрансфераза (АсАТ), рівень глюкози);
- комп’ютерна томографія (КТ) органів грудної клітки;
- рентгенографія зони хірургічного втручання;
- електрокардіографія (ЕКГ)/ехокардіографія (ехоКГ).
1.4. За наявності симптомів ураження:
- КТ та магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного мозку призначаються при симптомах ураження центральної нервової системи (ЦНС);
- ендоскопічне дослідження призначається за наявності симптомів ураження шлунково-кишкового тракту;
- остеосцинтиграфія призначається при ознаках ураження кісток.
2. Обстеження, які виконуються протягом 2-го року після закінчення спеціального лікування.
2.1. Один раз на 4 міс:
- опитування та фізикальне обстеження;
- лабораторні дослідження крові з обов’язковим визначенням ШОЕ та біохімічних показників (ЛДГ, загальний білок, креатинін, сечовина, АлАТ, АсАТ, рівень глюкози);
- КТ органів грудної клітки;
- рентгенографія зони хірургічного втручання;
- ЕКГ/ехоКГ.
2.2. За наявності симптомів ураження:
- КТ та МРТ головного мозку призначається при симптомах ураження ЦНС;
- ендоскопія призначається за наявності симптомів ураження шлунково-кишкового тракту;
- остеосцинтиграфія призначається при ознаках ураження кісток.
3. Обстеження, які виконуються протягом 3–5-го років після закінчення спеціального лікування.
3.1. Один раз на 6 міс:
- опитування та фізикальне обстеження;
- лабораторні дослідження крові з обов’язковим визначенням ШОЕ та біохімічних показників (ЛДГ, загальний білок, креатинін, сечовина, АлАТ, АсАТ, рівень глюкози);
- КТ органів грудної клітки;
- рентгенографія зони хірургічного втручання;
- ЕКГ/ехоКГ.
3.2. За наявності симптомів ураження:
- КТ та МРТ головного мозку призначається при симптомах ураження ЦНС;
- ендоскопічне дослідження призначається за наявності симптомів ураження шлунково-кишкового тракту.
3.3. Остеосцинтиграфія призначається при ознаках ураження кісток.
4. При підозрі на рецидив захворювання, появу іншої пухлини — направлення до онколога.
5. Пацієнт перебуває на диспансерному обліку пожиттєво.
Первинна профілактика
Відсутні дані щодо специфічної профілактики ОС. Однак існують докази щодо впливу способу життя та навколишнього середовища на виникнення ОС. Основними факторами ризику розвитку ОС є:
- високий зріст у дітей/підлітків (акселератів), у яких ОС довгих трубчастих кісток виникає частіше, зазвичай в зоні максимальної швидкості росту скелета;
- проведення променевої терапії з приводу інших онкологічних захворювань;
- наявність спадкових хвороб (хвороба Педжета) і аномалій розвитку, таких як синдром Лі — Фраумені, синдром Вернера, синдром Ротмунда — Томсона, синдром Блума та спадкова ретинобластома.
Дії лікаря
Усіх осіб, які отримують медичну допомогу в лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта, направляти на профілактичний огляд стосовно онкологічної патології — онкопрофогляд 1 раз на рік.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 02.07.2016 № 662 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при остеосаркомі».
