Згідно з уточненими даними Національного канцер-реєстру України, у 2011 р. в Україні зареєстровано 1455 нових підтверджених випадків хронічного лімфоїдного лейкозу (ХЛЛ) (774 у чоловіків, 681 — у жінок). Захворюваність на ХЛЛ становила 3,19 на 100 тис. осіб, в тому числі 3,68 на 100 тис. чоловічого населення, 2,77 на 100 тис. — жіночого населення. На початок 2013 р. з діагнозом ХЛЛ на онкологічному обліку перебували 8109 пацієнтів.
Діагностика
Пацієнта із підозрою на ХЛЛ впродовж 10 днів направляють до спеціального структурного підрозділу за місцем реєстрації чи іншого — за бажанням пацієнта.
Діагноз ХЛЛ встановлюють у спеціальному структурному підрозділі на підставі імунофенотипування клітин периферичної крові, також може бути уточнений шляхом проведення цитологічного дослідження кісткового мозку, гістологічного дослідження матеріалу морфологічного дослідження біопсії лімфатичних вузлів та/чи пухлинного утворення.
Лейкоцитоз із лімфоцитозом, лімфаденопатія є патогномонічними симптомами при ХЛЛ.
Крім злоякісних новоутворень, при яких у патологічний процес залучаються лімфатичні вузли, причинами лімфаденопатії можуть бути інфекційні та імунні захворювання.
Дії лікаря
1. Збір анамнестичних даних, в тому числі спрямований на виявлення В-симптомів.
2. Фізикальний огляд, спрямований на виявлення збільшених периферичних лімфатичних вузлів, визначення розмірів печінки, селезінки.
3. Лабораторне дослідження крові.
3.1. Розгорнутий загальний аналіз крові.
3.2. Біохімічний аналіз крові: лактатдегідрогеназа, загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, рівень глюкози.
3.3. Обстеження на сифіліс, вірусний гепатит, ВІЛ.
4. Інструментальні дослідження.
4.1. Електрокардіографія.
4.2. Рентгенографія органів грудної клітки у двох проекціях.
4.3. Ультразвукове дослідження лімфатичних вузлів шиї, аксилярних, пахвинних, черевної порожнини (печінки, селезінки), малого таза.
4.4. Ендоскопія за наявності симптомів ураження шлунково-кишкового тракту.
4.5. Консультація інфекціоніста та інших спеціалістів за показаннями.
4.6. При формуванні за результатами обстеження підозри на ХЛЛ (виключення інфекційного характеру процесу, відсутність позитивної динаміки та наявність В-симптомів) — направити пацієнта впродовж 10 днів до спеціального структурного підрозділу за місцем реєстрації або іншого — за бажанням пацієнта.
Лікування
Спеціальне протипухлинне лікування пацієнтів із ХЛЛ здійснюється виключно у спеціальних структурних підрозділах.
Дії лікаря
1. Не призначати пацієнтам фізіотерапевтичних процедур на ділянки збільшених лімфатичних вузлів до верифікації процесу.
2. При зверненні пацієнта, який отримує спеціальне лікування, сприяти виконанню ним рекомендацій лікаря-спеціаліста, а також проводити огляд з метою виявлення ускладнень спеціального лікування.
Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію
Пацієнт після спеціального лікування перебуває на обліку у гематолога, районного онколога, які ведуть необхідну медичну документацію та сприяють виконанню пацієнтом всіх рекомендацій спеціалістів.
Пацієнту після спеціального лікування під час диспансерного спостереження надається симптоматичне лікування, направлене на корекцію патологічних симптомів з боку органів і систем, лікування інших захворювань і підтримку якості життя, в закладах, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Пацієнту з прогресуючим захворюванням після завершення спеціального лікування надають адекватне знеболення згідно з Уніфікованим клінічним протоколом паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, іншу паліативну медичну допомогу, симптоматичне лікування.
Деякі форми психотерапії приносять користь пацієнтам із онкологічними захворюваннями, оскільки мають позитивний вплив на якість життя пацієнта та, можливо, на загальне лікування ХЛЛ.
Результати досліджень свідчать, що підвищення фізичної активності сприяє більш тривалій виживаності пацієнтів із ХЛЛ.
Існують докази, що своєчасне виявлення рецидиву підвищує рівень загальної виживаності, тому після проведеного спеціального лікування ХЛЛ пацієнт потребує постійного нагляду гематолога чи районного онколога, лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта, згідно з рекомендаціями гематолога.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Ведення Реєстраційної карти хворого на злоякісне новоутворення (форма № 030-6/о).
2. Організація надання медичної допомоги пацієнтам у проміжках між курсами спеціального лікування, після завершення спеціального лікування.
Бажані
При зверненні до лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта за консультацією, при самостійному зверненні пацієнта чи особи, яка доглядає за пацієнтом, — надавати інформацію щодо можливих віддалених побічних ефектів лікування, необхідності проведення періодичних обстежень у зв’язку з високим ризиком виникнення рецидиву чи іншої пухлини.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 12.05.2016 р. № 439 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічному лімфоїдному лейкозі».
