В Україні, за даними Національного канцер-реєстру України, щороку реєструють понад 20 тис. нових випадків захворювання на немеланомний рак шкіри. Стандартизований показник захворюваності в нашій країні на цю патологію серед чоловіків становить 40,6 на 100 тис. населення і займає першу позицію серед усіх злоякісних новоутворень, а серед жінок — 49,7 на 100 тис. населення і посідає другу сходинку після раку молочної залози. Майже 70% випадків немеланомного раку шкіри — пацієнти з діагнозом «базальноклітинний рак шкіри». Як і у всьому світі, маємо неухильне зростання показників захворюваності, зокрема, старіння популяції супроводжується збільшенням загальної кількості ракових захворювань шкіри та навантаження ультрафіолету.
Діагностика базальноклітинного раку шкіри
Діагноз «базальноклітинний рак шкіри» встановлюють у закладі спеціалізованої медичної допомоги на підставі гістологічного або цитологічного висновку за матеріалами дослідження біопсії патологічного утворення.
Обстеження пацієнтів із вперше виявленим захворюванням проводиться сімейними лікарями, які в разі підозри на базальноклітинний рак шкіри повинні направляти пацієнтів впродовж 10 днів до закладів, які надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Доведено, що нижченаведені ознаки та симптоми можуть свідчити про базальноклітинний рак шкіри:
- розростання рожевого кольору, що являє собою плоске утворення із підвищенням по периферії та наявністю кірок в центрі;
- червона пляма або зона подразнення, особливо в ділянці обличчя, шиї, плечей;
- блискучий вузол перламутрового кольору;
- відкрита виразка або ерозія, яка не загоюється більше 5 тиж;
- рубцеподібна зона із блискучою поверхнею та нечіткими контурами.
Дії лікаря
1. Збір скарг та анамнестичних даних.
2. Огляд шкіри та лімфатичних вузлів.
3. При підозрі на базальноклітинний рак шкіри необхідно направити пацієнта до спеціалістів — дерматолога, онколога.
Лікування базальноклітинного раку шкіри
Спеціальне протипухлинне лікування пацієнтів із базальноклітинним раком шкіри здійснюється виключно у закладах спеціалізованої медичної допомоги.
Доведено, що своєчасне спеціальне протипухлинне лікування сприяє досягненню тривалої ремісії та одужанню пацієнтів.
Дії лікаря
1. Не призначати пацієнтам фізіотерапевтичні процедури на ділянки ураження шкіри та збільшених лімфатичних вузлів до верифікації процесу.
2. Під час обстеження та спеціального лікування сприяти виконанню пацієнтом всіх рекомендацій онколога та інших спеціалістів.
Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію
Пацієнт після спеціального лікування перебуває на обліку у лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта, який веде необхідну медичну документацію та сприяє виконанню пацієнтом призначень спеціалістів.
Пацієнту після спеціального лікування під час диспансерного спостереження надається симптоматичне лікування, направлене на корекцію патологічних симптомів з боку органів і систем, лікування інших захворювань і підтримку якості життя, за необхідності пацієнта направляють до закладу, що надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу.
Пацієнту з прогресуючим захворюванням після завершення спеціального лікування надається адекватне знеболення згідно з Уніфікованим клінічним протоколом паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, інша паліативна медична допомога, симптоматичне лікування.
Деякі форми психотерапії приносять користь пацієнтам із раком, оскільки мають позитивний вплив на якість життя хворого та, можливо, на загальне лікування.
Дослідження показали, що підвищення фізичної активності сприяє більш тривалій виживаності.
Існують докази, що своєчасне виявлення рецидиву та його лікування підвищує загальну виживаність, тому після проведеного лікування з приводу базальноклітинного раку шкіри пацієнт потребує постійного спостереження лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта.
Дії лікаря
Забезпечити записи в Медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о) та моніторинг дотримання плану диспансеризації.
План диспансеризації
1. Для пацієнтів із дуже низьким ризиком прогресування захворювання (0 стадія): щорічні фізикальні огляди з ретельною оцінкою стану шкірних покривів.
2. Для пацієнтів із низьким ризиком прогресування захворювання (I–II стадія): фізикальні огляди з ретельною оцінкою стану шкіри та периферичних лімфатичних вузлів кожні 6 міс протягом 5 років, надалі — щорічно; проведення інструментальних досліджень лише за показаннями.
3. Для пацієнтів із високим ризиком прогресування захворювання (III стадія та IV стадія після видалення солітарних метастазів), за відсутності клінічних ознак — обстеження 1 раз на 3 міс протягом 2 років, надалі — кожні 6 міс протягом 3 років, далі — щорічно. Обстеження включає:
- фізикальні огляди з ретельною оцінкою стану шкірних покривів та периферичних лімфатичних вузлів;
- інструментальні дослідження (рентгенографія органів грудної порожнини, ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, периферичних та віддалених лімфатичних вузлів не частіше 2 разів на рік, окрім випадків, коли потрібне ретельніше спостереження);
- за показаннями комп’ютерна томографія органів грудної порожнини, комп’ютерна томографія/магнітно-резонансна томографія органів черевної порожнини.
2. Погодити Інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних (Вкладний листок до облікової форми № 025/о).
3. Вести Реєстраційну карту хворого на злоякісне новоутворення (форма № 30-6/о).
4. Взаємодіяти з районним онкологом, щоквартально уточнювати списки пацієнтів, які перебувають на диспансерному обліку, звіряти медичну інформацію про стан хворих.
5. Надавати інформацію пацієнтам, які перенесли спеціальне лікування, або особі, яка доглядає за пацієнтом, щодо можливих віддалених побічних ефектів терапії, необхідності проведення періодичних обстежень у зв’язку з високою небезпекою виникнення рецидиву або іншої пухлини.
6. Надавати рекомендації щодо способу життя, режиму харчування та фізичних навантажень.
Дії лікаря
Навчання навичок комунікації з пацієнтами, одержаних під час курсів підвищення кваліфікації на базі онкологічного диспансеру, розроблених на основі рекомендацій психологів.
Первинна профілактика базальноклітинного раку шкіри
Первинна профілактика базальноклітинного раку шкіри включає запобігання канцерогенній дії зовнішніх та внутрішніх факторів, ведення здорового способу життя та підвищення стійкості організму до шкідливих факторів навколишнього середовища.
Існують докази, що надмірне сонячне випромінювання підвищує ризик виникнення базальноклітинного раку шкіри, зокрема у людей віком понад 60 років, тому рекомендується дотримання заходів, що мінімізують вплив сонячних променів. Особливо це стосується людей зі світлим фототипом шкіри (І–ІІ за Фітцпатриком). Особам із фоточутливою шкірою протягом всього свого життя необхідно обмежувати рекреаційний вплив сонячного проміння.
Фактори ризику розвитку базальноклітинного раку шкіри:
- I–II фототипи шкіри;
- базальноклітинний рак шкіри в сімейному анамнезі;
- тяжкі сонячні опіки у дитинстві;
- вік старше 60 років.
Дії лікаря
1. Рекомендувати уникати впливу факторів ризику розвитку раку шкіри, що пов’язані зі способом життя та навколишнім середовищем.
2. Інструктувати пацієнтів з факторами ризику щодо самостійного обстеження і виявлення змін на шкірі.
3. Усіх осіб віком старше 60 років з атиповими ураженнями шкіри направляти до дерматолога для проходження повного обстеження шкіри.
4. Направляти на медико-генетичне консультування осіб, члени родини яких мають в анамнезі первинний базальноклітинний рак шкіри.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 28.03.2016 р. № 246 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при базальноклітинному раку шкіри».
