За даними ДЗ «Центр медичної статистики МОЗ України» щодо кількості зареєстрованих випадків міопії серед усього населення у 2014 р., поширеність міопії становила 1341,9 на 100 тис. населення, захворюваність — 253,6 на 100 тис. населення (без урахування тимчасово окупованих територій Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і з урахуванням лише підконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей).
Діагностика міопії
Діагноз міопії встановлюють у закладі охорони здоров’я (ЗОЗ), що надає спеціалізовану/високоспеціалізовану медичну допомогу на підставі отриманих даних щодо характерних змін та комплексної оцінки офтальмостатусу. Огляд за наявності розширеної зіниці необхідний для оптимального оцінювання структур, які містяться за райдужною оболонкою, включаючи зоровий нерв.
Початкова оцінка міопії включає комплексну оцінку офтальмостатусу зі взяттям до уваги факторів ризику міопії, таких як косоокість, анізометропія, сімейний анамнез та наявність помутніння середовищ чи структурних дефектів.
Діагноз міопії може бути встановлений лише спеціалістом із відповідною кваліфікацією та досвідом.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Збір скарг та анамнезу (генетичний, травматичний анамнез, запальні процеси, наявність супутньої патології).
2. Перевірка гостроти зору (візометрія).
3. У разі неможливості проведення діагностики — термінове направлення пацієнта до лікаря-офтальмолога/дитячого офтальмолога.
Лікування при міопії
Лікування при міопії може покращити гостроту зору у дітей. Лікування пацієнтів із міопією здійснюється за допомогою коригування зорових рефракційних аномалій та визначення причин зорової деривації.
Мета лікування — досягнення однакової гостроти зору для обох очей, запобігання чи зменшення прогресування міопії. Лікувальні заходи визначають з урахуванням віку дитини, гостроти зору, попереднього лікування, а також фізичного, соціального та психологічного стану дитини.
Дії лікаря
Під час обстеження та лікування сприяти виконанню пацієнтом усіх рекомендацій дитячого офтальмолога/лікаря-офтальмолога та інших фахівців.
Реабілітація та диспансерне спостереження
Пацієнти з міопією потребують диспансерного спостереження у лікаря загальної практики — сімейного лікаря/дільничного терапевта/дільничного педіатра, який веде необхідну медичну документацію і сприяє виконанню пацієнтом плану диспансеризації та рекомендацій спеціалістів.
Існують докази щодо можливості збереження функцій (гостроти зору) в межах норми на час лікування міопії, відсутності прогресування та ускладнень міопії протягом тривалого часу за умови лікування та усунення причин, що призвели до їх виникнення.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Перевірка під час контрольного огляду дотримання пацієнтом рекомендацій дитячого офтальмолога/лікаря-офтальмолога, правильності застосування оптичної корекції та лікування.
2. Періодичність контрольних оглядів встановлює лікар загальної практики відповідно до рекомендацій дитячого офтальмолога/лікаря-офтальмолога.
3. У разі виявлення дестабілізації зорових функцій пацієнта необхідно вчасно направити до дитячого офтальмолога/лікаря-офтальмолога для вирішення подальшої стратегії лікування.
4. У разі відсутності динаміки пацієнта необхідно вчасно направити до дитячого офтальмолога/лікаря-офтальмолога для вирішення подальшої стратегії лікування.
Бажані
Пацієнту надається допомога у виборі іншої професії/навчання (з урахуванням стану пацієнта) у разі наявності протипоказань до роботи, яку він виконує на даний час.
Профілактика
Виявлення і вплив на фактори ризику у пацієнтів із міопією позитивно впливає на подальший перебіг захворювання.
Існують докази, що виявлення міопії на ранніх стадіях та своєчасне направлення до спеціалістів з метою призначення адекватного лікування знижують ризик розвитку амбліопії, зниження зорових функцій, запобігають ранній інвалідизації.
Оскільки багато очних і загальних проблем зі здоров’ям можуть вплинути на рефракцію та акомодацію, необхідно проводити комплексну оцінку здоров’я очей і пов’язаних із ними структур (придаткового апарату ока, зорових шляхів).
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Виявляти групи спостереження — осіб, які мають ризик розвитку та прогресування міопії.
Фактори ризику розвитку міопії
- молодий вік пацієнта;
- наявність міопії в сімейному анамнезі;
- кропітка робота на близькій відстані;
- недоношеність;
- недостатня маса тіла при народженні.
2. Надавати інформацію щодо міопії та її наслідків, рекомендувати уникати впливу факторів ризику міопії, що пов’язані зі способом життя та з навколишнім середовищем, необхідності контролювати гостроту зору, особливо в осіб із ризиком розвитку та прогресування міопії.
Міопія
Міопія (короткозорість) — часте оптичне відхилення, при якому око має занадто багато оптичної потужності й паралельні промені світла з віддалених зображень орієнтовані на точку попереду сітківки, в результаті чого на сітківці формується розмите зображення.
1. Міопія — захворювання, що потребує постійного лікування та динамічного спостереження лікаря-офтальмолога.
2. Запорукою успішного лікування є суворе дотримання призначень та рекомендацій лікаря-офтальмолога.
3. Графік оглядів встановлює лікар-офтальмолог індивідуально.
4. Необхідно інформувати сімейного лікаря про всі зміни зорових функцій і відчуттів та повідомляти про свій загальний стан. При виявленні змін гостроти зору хворого необхідно направити для обстеження у лікаря-офтальмолога, який за потреби вносить зміни у план лікування та спостереження пацієнта.
5. З метою профілактики та раннього виявлення ускладнень міопії важливими є регулярні огляди у лікаря-офтальмолога з обов’язковим оглядом очного дна.
6. Фактів доказової медицини щодо можливості профілактики порушень рефракції, зокрема короткозорості, на сьогодні недостатньо.
7. Окуляри — найпростіший і надійний засіб виправлення рефракції, тому окуляри мають бути першим способом корекції перед призначенням контактних лінз або рефракційної хірургії.
8. У разі виникнення катаракти у пацієнтів із високим ступенем міопії хворого необхідно направити для обстеження у лікаря-офтальмолога та проведення оперативного втручання на третьому рівні спеціалізованої медичної допомоги.
Профілактика прогресування міопії
Оптична корекція, у тому числі біфокальними окулярами.
Основні методи корекції міопії
1. Призначення окулярів.
2. Використання контактних лінз.
3. Рефракційна хірургія:
- кераторефракційна хірургія (фоторефракційна кератотомія, LASIK-корекція, LASEK і epi-LASIK, вставка інтросторомальних сегментів кілець рогівки і RK);
- інтраокулярна рефракційна хірургія (рефракційна заміна кришталика, імплантація факічних внутрішньоочних лінз).
4. Ортокератологія.
Використання ортокератології з метою корекції міопії можливе лише у дітей старшого віку. В Україні також є прихильники та противники методики корекції аномалій рефракції за допомогою жорстких контактних лінз. Суперечки тривають і досі.
В Україні питання щодо рефракційної хірургії офтальмологи вирішують у кожному окремому випадку індивідуально, неодноразово зважуючи усі фактори.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2015) Наказ МОЗ України від 08.12.2015 р. № 827» Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при порушеннях рефракції та акомодації».
