Катаракта посідає перше місце в Україні за поширеністю серед захворювань очей та придаткового апарату. Сьогодні проблема катаракти розглядається не лише як одна з актуальних офтальмологічних, але й як важлива медико-соціальна. Середній рівень поширеності катаракти за період з 2009 по 2012 р. становив 539 864 хворих серед усього населення (1171,6 на 100 тис.) та 537 624 хворих серед дорослого населення (1421,5 на 100 тис.). Незважаючи на незмінну частку цієї патології у загальній структурі захворюваності, кількість хворих на катаракту в Україні постійно збільшується. В Україні питома вага катаракти серед причин інвалідності по зору зросла з 6 до 16% та досягла свого найвищого значення в 2009 р., коли кожний п’ятий інвалід по зору ставав інвалідом внаслідок катаракти. Уже на першому огляді медико-соціальною експертною комісією хворі на катаракту визнаються інвалідами I та II груп з низькими функціями. Вроджену катаракту відзначають у 5 випадках на 100 тис. новонароджених, вона зумовлює 10–30% епізодів дитячої сліпоти. Серед дитячого населення України за період 2009–2012 рр. поширеність вродженої катаракти становить 2239 хворих (5,92 на 100 тис. населення).
Діагностика катаракти
Діагноз катаракти встановлюють на підставі отриманих даних щодо характерних змін кришталика. Огляд розширеної зіниці є необхідним для оптимальної оцінки ступеня помутніння кришталика та оцінки структур, що містяться за райдужною оболонкою, особливо макулярної ділянки.
Опитувальники можуть бути корисними для виявлення симптомів, але мають братися до уваги разом з анамнезом та результатами обстежень при прийнятті рішення щодо операції.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Зібрати детальний анамнез захворювань очей.
3. Лабораторні та інструментальні дослідження:
- загальний аналіз крові;
- аналіз крові на рівень глюкози;
- кров на реакцію Вассермана (RW);
- Hbs-антиген;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз сечі на рівень глюкози;
- флюорографія (за рік, дорослі);
- електрокардіографія (дорослі).
4. Консультації суміжних спеціалістів.
Консультації спеціалістів:
- терапевта (сімейного лікаря, педіатра), який визначає відсутність протипоказань та необхідність додаткових консультацій в уролога/гінеколога, ендокринолога, невропатолога, хірурга;
- стоматолога (визначення санації ротової порожнини);
- оториноларинголога (відсутність запальних процесів у пазухах);
- за наявності супутньої патології — спеціаліста, у якого пацієнт перебуває на диспансерному спостереженні (ревматолога, алерголога, онколога тощо);
- висновок щодо проведення планового щеплення (додатково для дітей).
5. Провести повне офтальмологічне обстеження.
Повне офтальмологічне обстеження:
- визначення гостроти зору з максимально точною корекцією, вдалину та на близькій відстані (у висновку офтальмолога повинні бути останні дані щодо рефракції);
- поєднання фіксації та гостроти зору;
- кераторефрактометрія;
- визначення кольорового зору;
- зовнішній огляд (повіки, вії, сльозові органи, орбіта);
- визначення бінокулярності та стереогостроти зору (особливо у дитячому віці);
- координація та обсяг рухів очних яблук;
- оцінка функції зіниці;
- вимірювання внутрішньоочного тиску;
- периметрія;
- повне обстеження за допомогою щілинної лампи;
- розширене дослідження кришталика та очного дна (в умовах мідріазу огляд кришталиків, жовтої плями, периферії сітківки, зорового нерва та склоподібного тіла);
- біометрія.
Повне детальне обстеження можливе у разі досягнення дитиною віку, достатнього для співпраці. В інших випадках обстеження проводиться в умовах медикаментозного сну.
Критерії встановлення діагнозу «катаракта»
Діагноз «катаракта» встановлюють на основі комплексної оцінки офтальмостатусу зі взяттям до уваги факторів ризику, таких як вік, стать, спадковість, наявність цукрового діабету, вплив ультрафіолету та радіаційного випромінювання, вживання стероїдів, та інших чинників, які можуть вплинути на план операції або її кінцевий результат (наприклад стани, що пригнічують імунітет, систематичний прийом альфа-1 антагоністів тощо).
Катаракту можна класифікувати за:
- візуальним обстеженням і позначенням цифрами для визначення ступеня тяжкості.
Альтернативні системи класифікації, до яких схиляються в епідеміологічних дослідженнях катаракти:
- Оксфордська клінічна класифікація катаракти і класи;
- система Джонса Хопкінса;
- системи класифікації помутніння кришталика (LOCS, LOCS II та LOCS III).
6. Оцінити вплив катаракти на спосіб життя пацієнта.
7. У дітей повне офтальмологічне обстеження можливе у разі досягнення дитиною віку, достатнього для співпраці. У інших випадках обстеження проводиться в умовах медикаментозного сну, після госпіталізації дитини до стаціонару.
8. Якщо пацієнт згоден на операцію, направити до закладу охорони здоров’я третинного рівня, де надається спеціалізована та високоспеціалізована офтальмологічна допомога.
Бажані
- Пахіметрія.
- Підрахунок ендотеліальних клітин.
- Ультразвукове дослідження, А-, В-сканування.
- Скринінг полів зору; якщо виявлено дефект, необхідне подальше дослідження периметрією (статична периметрія тощо).
- Контрастна чутливість.
- Порогові поля зору або тест сітки Амслера.
- Флюоресцентна ангіографія.
- Оптична когерентна томографія.
- Тонографія.
- Електрофізіологічні тести;
- Оцінка відповідних аспектів психічного та фізичного стану пацієнта.
- Рентгенографія орбіти (при проникаючому пораненні кришталика).
- Визначення біомеханічних властивостей рогівки та фіброзної капсули ока (за необхідності).
Лікування катаракти
Хірургічне видалення катаракти залишається єдиним ефективним методом лікування для відновлення та покращення зору.
На час затвердження уніфікованого клінічного протоколу немає підтверджених первинних даних щодо ефективності фармакологічного лікування катаракти.
Хірургічне лікування на вторинному рівні не проводиться.
Дії лікаря
1. Рекомендувати спостереження пацієнтам з інтервалом 4–12 міс у разі незначних функціональних обмежень, пов’язаних із катарактою, та яким хірургічне лікування на час огляду не показане.
2. Направити пацієнта з катарактою до закладу охорони здоров’я, де надають високоспеціалізовану медичну допомогу.
3. Направити немовлят та пацієнтів віком до 18 років на хірургічне лікування катаракти до закладу охорони здоров’я, де надають високоспеціалізовану медичну допомогу дітям.
Реабілітація та диспансерне спостереження
Усі пацієнти, у яких діагностовано будь-який вид катаракти, мають перебувати під спостереженням лікаря-офтальмолога.
З розвитком мікрохірургічної техніки та технологій внутрішньоочних кришталиків якість післяопераційної реабілітації зору також продовжує поліпшуватися, неминуче впливаючи на показання до операції.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Контроль за функціональним станом зорового аналізатора відповідно до термінів диспансеризації/виписки зі стаціонару.
2. У разі виявлення порушення зорових функцій пацієнта направляють на консультацію до офтальмолога впродовж 10 днів для подальшого лікування.
3. Модифікація способу життя, обмеження фізичного навантаження, нервового напруження, роботи у нічний час, вживання стимулюючих напоїв.
4. Пацієнти після оперативного втручання непрацездатні протягом 3 тиж.
Бажані
Надання пацієнту допомоги у виборі іншої професії/навчання (з урахуванням його стану), якщо є протипоказання до роботи, яку він виконує на час огляду.
Профілактика
Для пацієнтів важливо мати загальне уявлення щодо формування катаракти, перших симптомів, симптомів, пов’язаних з прогресуванням, та ризиків, що виникають при відсутності лікування.
Катаракта прогресує з плином часу, тому важливо, щоб своєчасне наступне обстеження сприяло прийняттю правильного рішення щодо втручання для запобігання подальшій втраті зору.
Наразі не існує методів профілактики вродженої чи набутої катаракти. Проте у випадках галактоземії (у дітей) рання діагностика, дієта та замісна ензимотерапія можуть зупиняти прогресування початкової катаракти та навіть сприяти її регресу.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Виявляти групи спостереження — осіб, які мають ризик розвитку та прогресування катаракти.
2. Проводити скринінг пацієнтів, направлений на виявлення ризиків розвитку катаракти.
3. Надавати інформацію щодо катаракти та її наслідків, рекомендувати уникати впливу факторів ризику розвитку катаракти, що пов’язані зі способом життя та навколишнім середовищем, та інформувати щодо необхідності контролювати гостроту зору.
Бажані
Забезпечення пацієнтів інформаційним листком («Пам’ятка для пацієнта»).
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 28.01.2016 р. № 49 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при катаракті».
