За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кількість людей, які втратили зір внаслідок катаракти, у світі в 2025 р. може збільшитись до 40 млн. За статистичними даними, в середньому у світовій популяції катаракту мають більше 70% населення у віці старше 72 років та близько 20% у віці 40–60 років.
Діагностика катаракти
Діагноз катаракти встановлюється лікарем-офтальмологом (та/або лікарем — дитячим офтальмологом) у закладах охорони здоров’я, що надають спеціалізовану/високоспеціалізовану медичну допомогу, на підставі отриманих даних щодо характерних змін та комплексної оцінки функції зору.
Діагноз катаракти встановлюють на основі комплексної оцінки офтальмостатусу зі взяттям до уваги факторів ризику, а саме: віку, статі, спадковості, наявності цукрового діабету, значного впливу ультрафіолету та радіаційного випромінювання, вживання стероїдів, — та інших чинників, що впливають на виникнення та прогресування катаракти.
Фактори ризику розвитку катаракти у дорослих
Причини катаракти багатофакторні. Крім віку, етіологічні, епідеміологічні дослідження виявили низку факторів ризику катаракти:
- цукровий діабет;
- надмірне сонячне опромінення;
- стероїди (тривале, системне застосування кортикостероїдів у формі інгалятора або препарату місцевого нанесення);
- харчування та соціально-економічний статус;
- стиль життя — куріння і алкоголь;
- хронічне зневоднення;
- очна хірургія і травми;
- спадковість вікової катаракти.
Фактори ризику розвитку катаракти у дітей
Катаракта у дітей може бути:
- вродженою:
– спадковою/генетичною;
– метаболічною (галактоземія);
– пов’язаною з внутрішньоутробною інфекцією — TORCH.
- Пов’язаною з розвитком:
– генетичною;
– метаболічною, наприклад дефіцит галактокінази.
- Набутою:
– метаболічною, наприклад цукровий діабет;
– травматичною;
– після променевої терапії.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Збір скарг та анамнезу.
Анамнез
Загалом, ретельно зібраний анамнез може включати такі елементи (детальний перелік залежить від конкретних завдань і потреб пацієнта):
- демографічні дані, у тому числі стать, дату народження;
- ідентичність історії та зв’язку з пацієнтом. Для дітей — висновки медиків, що оглядали дитину;
- основні скарги та причину обстеження зору;
- поточні проблеми з очима.
Офтальмологічний анамнез, включно з розглядом історії рефракції, попередніми очними захворюваннями, амбліопією, очною хірургією і травмами, діагнозами та лікуванням. Самооцінка пацієнтом свого зору, зорових потреб, будь-яких недавніх або наявних офтальмологічних симптомів та використання окулярів або контактних лінз. Пацієнта слід опитати щодо труднощів при виконанні різних візуальних завдань, які можуть включати (але не обов’язково обмежуватися ними):
- здатність самостійно пересуватися;
- водіння автотранспорту;
- читання в темряві та при яскравому освітленні;
- читання етикеток на ліках;
- виконання професійних обов’язків і проведення дозвілля.
2. Соматичний анамнез (наявність супутньої патології).
Соматичний анамнез (наявність супутньої патології), попередні госпіталізації та операції, загальний стан здоров’я та розвитку. Зокрема, необхідно звернути увагу на наявність цукрового діабету.
Для дітей — маса тіла при народженні, гестаційний вік, пре- та перинатальний анамнез, що може бути доречним (наприклад вживання алкоголю, тютюну чи наркотиків під час вагітності). Необхідно звернути увагу на затримку розвитку чи ураження центральної нервової системи.
Прийом лікарських засобів — офтальмологічних та системних препаратів (особливо стероїдів, антикоагулянтів), у тому числі харчових добавок на момент огляду, наявність алергії.
Сімейний анамнез: наявність відповідних сімейних офтальмологічних та системних захворювань.
Соціальний анамнез (наприклад професія, тютюнокуріння, вживання алкоголю, сімейні або життєві обставини).
Опитування щодо стану інших органів і систем та направлення, за необхідності, на консультацію до суміжних спеціалістів.
3. За неможливості проведення діагностики — направити пацієнта до лікаря-офтальмолога, лікаря — дитячого офтальмолога.
Бажані
1. Перевірка гостроти зору (візометрія).
2. Перевірка полів зору.
3. Дослідження кольорового зору.
Лікування катаракти
Лікування призначається та проводиться виключно лікарем-офтальмологом (та/або лікарем — дитячим офтальмологом) за місцем проживання.
Оскільки лікування катаракти здійснюють хірургічним шляхом, спеціалізовану допомогу таким пацієнтам надають виключно у закладах охорони здоров’я, де забезпечують спеціалізовану та високоспеціалізовану офтальмологічну медичну допомогу.
Дії лікаря
1. Під час обстеження та лікування сприяти виконанню пацієнтом усіх рекомендацій лікаря — дитячого офтальмолога, лікаря-офтальмолога та інших фахівців.
2. Оцінити вплив катаракти на спосіб життя пацієнта, але важливо враховувати, що пацієнти адаптуються до порушення зору.
Реабілітація та диспансерне спостереження при катаракті
Усі пацієнти, у яких діагностовано будь-який вид катаракти, мають перебувати під диспансерним спостереженням лікаря-офтальмолога, лікаря — дитячого офтальмолога та лікаря загальної практики.
Періодичність контрольних оглядів встановлює лікар-офтальмолог та/або лікар — дитячий офтальмолог.
Існують докази щодо можливості відновлення гостроти зору, полів зору, уникнення ускладнень протягом тривалого часу за умови чіткого виконання рекомендацій лікаря-офтальмолога, регулярних періодичних оглядів та усунення факторів ризику, що призвели до виникнення катаракти.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Перевірка під час контрольного огляду, дотримання пацієнтом рекомендацій офтальмолога (та/або дитячого офтальмолога) правильності застосування лікарських препаратів.
2. У разі виявлення дестабілізації зорових функцій пацієнт повинен бути вчасно направлений до лікаря-офтальмолога (або дитячого офтальмолога) для визначення подальшої стратегії лікування.
Бажані
Надання пацієнту допомоги у виборі іншої професії/навчання (з урахуванням його стану), якщо є протипоказання до роботи, яку він виконує на час огляду.
Профілактика катаракти
Значна кількість населення у віці старше 60 років має ознаки формування катаракти. Проте деякі люди не відчувають зниження гостроти зору або не мають симптомів, що заважають у повсякденному житті та професійній діяльності.
Виявлення факторів ризику та обмеження їх дії у пацієнтів з початковою катарактою позитивно впливає на подальший перебіг захворювання.
Дослідження з профілактики катаракти були спрямовані на обмеження факторів ризику та контроль захворювання (діабет, хронічне обструктивне захворювання легень, ішемічна хвороба серця, тривалий прийом стероїдів), що пов’язані з деякими типами катаракти.
Простою, дешевою і достатньо дієвою превентивною стратегією є зниження впливу сонячного опромінення, зменшення або припинення куріння та, можливо, збільшення застосування вітамінів та антиоксидантів.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Виявляти пацієнтів, які мають ризик розвитку катаракти.
2. Надавати інформацію щодо катаракти та її наслідків, рекомендувати уникати впливу факторів ризику катаракти, що пов’язані зі способом життя та навколишнім середовищем.
3. Заохочувати пацієнтів до регулярних оглядів офтальмолога, особливо осіб із ризиком розвитку катаракти.
Бажані
Надати пацієнту інформаційний лист «Пам’ятка для пацієнта».
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2016) Наказ МОЗ України від 28.01.2016 р. № 49 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при катаракті».
