Якщо риносинусит триває понад 12 тиж, то його вважають хронічним, якщо до 12 тиж — гострим. Позитивною динамікою вважають полегшення загального стану пацієнта через 36–48 год від початку лікування. При цьому загальний стан пацієнта оцінюється відповідно до клінічної картини хвороби та результатів обстеження хворого.
За наявності у пацієнта супутньої патології враховують взаємний обтяжливий вплив патологічних процесів і, відповідно, планують тактику ведення пацієнта. У такому разі обсяг і порядок проведення діагностичних процедур та методів лікування може відрізнятися від вимог цього протоколу.
Організація діагностично-лікувального процесу
Дії лікаря
Обов’язкові
Лікар обстежує пацієнтів із рецидивуючим гострим риносинуситом (ГРС) для виключення анатомічних аномалій. Лікар оцінює доцільність проведення консультацій стоматологом, гастроентерологом, імунологом та іншими спеціалістами з метою виявлення імовірної причини рецидивуючого ГРС.
Бажані
Лікар проводить санітарно-просвітницьку роботу серед пацієнтів щодо проблем, пов’язаних із гострими респіраторними інфекціями загалом і ГРС зокрема.
Діагностика
У клінічно складних випадках, при рецидивуючих та нетипових ГРС, при ускладненнях діагностика потребує проведення додаткових методів обстеження.
Дії лікаря
Обов’язкові
Пацієнту відповідно до клінічної ситуації проводяться додаткові методи обстеження в обсязі, достатньому для встановлення діагнозу.
Бажані
За наявності додаткових факторів, що можуть свідчити про початок розвитку ускладнень, чи супутніх станів, які обтяжують перебіг хвороби, лікар організовує консиліум.
Лікування
Лікування клінічно складних випадків, рецидивуючих та нетипових риносинуситів або ускладнень включає комплексний підхід з урахуванням тяжкості стану та супутньої патології, яка впливає на носове дихання.
Дії лікаря
Обов’язкові
Пацієнту надається інформація щодо природного перебігу хвороби, імовірних ускладнень та сучасних методів лікування (зазначається інформація щодо того, ефективність яких препаратів доведена, а яких не доведена). Також лікар надає пацієнту інформацію щодо ризиків появи побічних реакцій на лікарські засоби, які він планує призначити пацієнту.
З урахуванням вподобань пацієнта лікар приймає зважене рішення та призначає схему лікування.
Пацієнта інформують, що при підозрі на виникнення побічних реакцій (інформація наводиться в інструкціях до лікарських засобів) він повинен звернутися до лікаря. При підозрі на появу побічних реакцій та/або відсутність ефективності лікарського засобу лікарем заповнюється форма № 137/о.
Пацієнт під час кожного лікарського огляду оцінюється щодо ефективності лікування, наявності побічних реакцій, наявності факторів, що можуть перешкоджати ефективності лікування.
Медична допомога щодо супутньої патології та ускладнень надається відповідно до встановленого діагнозу.
Кожному пацієнту надається інформація щодо необхідності планової санації осередків хронічного запалення (зазначається у формі № 027/о і повідомляється особисто лікарем, що лікує).
Бажані
За необхідності хірургічного лікування перевага надається малоінвазивним органозберігаючим методикам.
Хірургічне лікування
Показання до пункції синусів: неефективність емпіричної антибактеріальної терапії; тяжкий перебіг ГРС із загрозою виникнення ускладнень; наявність ускладнень, бактеріальний ГРС у пацієнтів з імуносупресією.
Наявність у пацієнта ускладнень ГРС є показаннями до проведення хірургічних втручань, таких як дренуючі функціональні ендоскопічні втручання на приносових пазухах, трепанопункція лобної пазухи, гайморо-фронто-етмоїдосфенотомія.
Ускладнення ГРС
Ускладнення виникають вкрай рідко — приблизно 3 на 1 млн осіб впродовж року. Це приблизно 1 на 12 000 випадків ГРС серед дітей та 1 на 36 000 випадків ГРС серед дорослих. Частота ускладнень не залежить від застосування антибіотиків. У відсотках вони розподіляються таким чином: очні — 60–75%, внутрішньочерепні — 15–20%, кісткові — 5–10%.
Очні ускладнення: реактивний набряк та абсцес повік, набряк клітковини та флегмона очної ямки, субперіостальний та інтраорбітальний абсцес.
Внутрішньочерепні ускладнення: епідуральний або субдуральний абсцес, абсцес головного мозку, менінгіт, енцефаліт, тромбоз верхнього сагітального та кавернозного синусів.
До кісткових ускладнень належать остеомієліт кісток лицевого черепа.
