Діагностика раку легені
Спрямована на організацію уточнення діагнозу.
Діагноз «рак легені» встановлюють у закладі високоспеціалізованої допомоги на підставі цитологічного чи гістологічного висновку за матеріалами морфологічного дослідження біопсії пухлинного утворення.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Збір скарг та анамнестичних даних, спрямованих на виявлення тривожних симптомів.
3. Рентгенографія органів грудної клітки у двох проекціях.
4. Лабораторне дослідження крові (загальний, біохімічний аналіз, коагулограма, RW, ВІЛ) та сечі.
Бажані
4. Комп’ютерна томографія органів грудної клітки та верхньої ділянки черевної порожнини з візуалізацією печінки і надниркових залоз, нижньої ділянки шиї з внутрішньовенним введенням контрасту.
6. Фібробронхоскопія.
7. Бактеріологічне та цитологічне дослідження мокротиння.
8. Ультразвукова діагностика органів черевної порожнини, малого таза та заочеревинного простору.
9. Фіброезофагогастродуоденоскопія.
Пацієнта з підозрою на рак легені впродовж 10 днів направляють до закладу високоспеціалізованої медичної допомоги за місцем реєстрації або іншого — за бажанням пацієнта.
Лікування раку легені
Спеціалізовану допомогу онкологічним хворим здійснюють в онкологічному закладі чи у торакальному відділенні закладу охорони здоров’я, який забезпечений відповідним матеріально-технічним оснащенням та підготовленими спеціалістами.
Доведено, що своєчасне спеціальне протипухлинне лікування сприяє підвищенню загальної виживаності пацієнтів та покращенню якості їхнього життя.
Дії лікаря
1. Визначення подальшої тактики лікування після повного обстеження хворого.
2. Організація госпіталізації у спеціалізований заклад.
3. Сприяння та моніторинг виконання рекомендацій фахівця високоспеціалізованого закладу після закінчення лікування.
Подальше спостереження, включаючи диспансеризацію
Пацієнт після спеціального лікування перебуває на обліку в районного онколога, який веде необхідну медичну документацію та сприяє виконанню пацієнтом усіх рекомендацій спеціалістів.
Диспансеризацію хворих на рак легені здійснює районний онколог. Суть диспансеризації полягає в ретельному своєчасному обстеженні пацієнтів, які закінчили лікування з приводу раку легені, у наданні їм необхідної реабілітації та симптоматичної терапії, у нагляді пацієнта з інкурабельними пухлинами, коригуванні симптоматичної терапії, що проводиться лікарями загальної практики — сімейними лікарями.
Періодичність диспансерного нагляду різниться залежно від терміну з моменту закінчення спеціального лікування. Так, пацієнти, які закінчили лікування, в перший рік потребують обстеження не рідше одного разу на 3 міс, протягом другого і третього року мають обстежуватися не рідше одного разу на 6 міс, подальше обстеження необхідно проводити не рідше одного разу на рік.
Пацієнту після спеціального лікування під час диспансерного спостереження надається симптоматичне лікування, спрямоване на корекцію патологічних симптомів із боку органів і систем, лікування інших захворювань і підтримку якості життя.
Пацієнту з прогресуючим захворюванням після завершення спеціального лікування надається адекватне знеболення згідно з уніфікованим клінічним протоколом паліативної медичної допомоги при хронічному больовому синдромі, інша паліативна медична допомога, симптоматичне лікування.
Існують докази щодо необхідності різних форм психологічної підтримки пацієнтів, які перенесли рак легені.
Доведено, що проведення діагностичних обстежень не впливає на виживаність у безсимптомних пацієнтів; поява у пацієнта скарг потребує термінового обстеження для встановлення діагнозу.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Здійснення обліку хворих на рак легені, які проживають на території діяльності кабінету, і контролю щодо своєчасного направлення повідомлень на кожен випадок захворювання в онкологічні диспансери.
2. Заповнення в реєстраційній карті хворого на злоякісне новоутворення (Форма № 030-6/о) строків проведення диспансерних оглядів пацієнта, перебування на стаціонарному лікуванні, характеру лікувальних заходів тощо.
3. Надання інформації пацієнтам, які перенесли спеціальне лікування, щодо можливих віддалених побічних ефектів лікування, необхідності проведення періодичних обстежень у зв’язку з високою небезпекою виникнення рецидиву чи іншої пухлини.
3. Надання рекомендацій щодо способу життя, режиму харчування та фізичних навантажень.
4. Динамічне спостереження за станом здоров’я пацієнта на основі даних анамнезу та фізикального обстеження.
Бажані
Навчання комунікативним навичкам із хворими онкологічного профілю під час курсів підвищення кваліфікації на базі онкологічного диспансеру, спостереження пацієнта, розроблене на основі рекомендацій психологів.
Профілактика раку легені
Первинна профілактика раку включає запобігання канцерогенній дії зовнішніх та внутрішніх факторів, нормалізацію харчування, здоровий спосіб життя, підвищення стійкості організму до шкідливих факторів.
Існують докази щодо вирішального впливу на розвиток раку легені таких факторів ризику, як тютюнопаління, вплив професійних канцерогенів (миш’як, хром, азбест, нікель, кадмій, берилій, кремній, дизельне пальне), вплив радону в помешканнях, сімейний онкологічний анамнез та наявність в анамнезі хронічних захворювань легень (хронічне обструктивне захворювання легень, фіброз легень).
Дії лікаря
Надання інформації щодо необхідності уникнення впливу факторів ризику розвитку раку легені, пов’язаних зі способом життя, насамперед, проведення профілактичних заходів відповідно до стандартів первинної медичної допомоги при припиненні вживання тютюнових виробів.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2014) Наказ МОЗ України від 04.06.2014 р. № 387 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при раку легені».
