Догоспітальний етап
Діагностика епілепсії
1. Збір (уточнення) анамнезу.
2. Фізикальне обстеження: оцінка кардіореспіраторної функції.
3. Лабораторна діагностика.
4. Електрокардіографія (за показаннями).
Направлення на консультацію до дитячого невролога та/або неврологічного стаціонару.
У закладах охорони здоров’я, що надають невідкладну медичну допомогу, проводять тільки обстеження для виключення інших станів (неврологічних та соматичних), що можуть призвести до пароксизмальних порушень.
Лікування епілептичного статусу та/або серійних нападів здійснюють тільки в умовах спеціалізованого лікарняного закладу (за умов наявності реанімаційного відділення).
Дії лікаря
Особливості (з’ясування даних) анамнезу:
- обставини виникнення нападу або/та епілептичного статусу;
- фіксація тривалості нападу(-ів). Тривалість нападу >10 хв є показанням до госпіталізації (реанімаційне відділення);
- анамнез захворювання (наявність попередніх нападів/історії епілепсії, попередній прийом протиепілептичних препаратів).
Фізикальне обстеження пацієнта:
- оцінка кардіореспіраторної функції.
Лабораторні методи обстеження:
- визначення рівня глюкози в крові експрес-методом;
- електрокардіограма — для діагностики значущих порушень ритму серця.
Лікування епілепсії
Бригадою невідкладної допомоги проводяться тільки заходи, спрямовані на переривання актуального нападу та загальні реанімаційні заходи (за потреби).
Лікування епілепсії (призначення протиепілептичних препаратів) проводять тільки за призначенням спеціаліста або в спеціалізованих закладах охорони здоров’я.
Тривалість нападу (серії нападів) >10 хв є показанням до невідкладної госпіталізації пацієнта.
Дії лікаря
1. Забезпечення прохідності дихальних шляхів і доступу свіжого повітря.
2. Надання дитині положення лежачи на боці та запобігання її травматизації.
3. Призначення кисню (за потреби).
4. Проведення загальних реанімаційних заходів (за потреби).
При тривалості нападу(-ів) <10 хв:
- діазепам 0,3–0,4 мг/кг;
- введення глюкози (50 мл 50%) і піридоксину (до 200 мг);
- розчин магнію сульфату внутрішньовенно 7–10 мг/кг (10–15 мл — 25% розчину).
Якщо напад (серія нападів) триває >10 хв:
- діазепам — повторно 0,2–0,4 мг/кг (до 0,5 мг) або розчин вальпроєвої кислоти внутрішньовенно 20 мг/кг (за наявності попереднього призначення спеціаліста);
- транспортування пацієнта до неврологічного відділення/реанімаційного відділення.
В умовах блоку інтенсивної терапії або реанімаційного відділення
Лікування епілепсії
Алгоритм надання екстреної (невідкладної) допомоги при епілептичному статусі
Під епілептичним статусом формально розуміють безперервний епілептичний напад тривалістю >30 хв або тривалу серію нападів, між якими стан пацієнта не відновлюється до міжнападного. У практичній діяльності як можливий епілептичний статус розцінюють напад, який триває >5 хв, а перевищення цього часу потребує надання невідкладної допомоги.
Заходи невідкладної допомоги:
- укласти дитину на бік, запобігати її травматизації;
- забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів і доступ свіжого повітря;
- внутрішньовенне введення 0,5% розчину діазепаму в разовій дозі 0,3–0,5 мг/кг маси тіла (одна ампула містить 10 мг діазепаму в 2 мл). Швидкість введення — 1–5 мг/хв. При продовженні або повторному виникненні судом можливе повторне (2–3 рази) введення діазепаму через 5–20 хв;
- забезпечити негайну госпіталізацію в лікувальний заклад, що надає вторинну або третинну медичну допомогу, де є блок інтенсивної терапії або реанімаційне відділення.
Дії лікаря
При продовженні та/або повторі статусу може проводитися введення вальпроєвої кислоти внутрішньовенно крапельно в дозі 5–10 мг/кг маси тіла (добова доза). Можливе застосування діуретиків. За необхідності — профілактика кардіореспіраторних, метаболічних та системних ускладнень.
При виникненні ускладнень лікування бензодіазепінами (затримки, аритмії та зупинки дихання, ларингоспазму, артеріальної гіпотензії, аритмії, зупинки серця) лікування здійснюється згідно з протоколами, розробленими дитячими анестезіологами, дитячими кардіологами та іншими фахівцями.
При резистентному епілептичному статусі застосовують внутрішньовенний наркоз. Найбільше доцільними препаратами є пропофол (з 12 років) або тіопентал. Можливе використання засобів для інгаляційного наркозу.
Використана література
- Міністерство охорони здоров’я України (2014) Наказ МОЗ України від 17.04.2014 р. № 276 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при епілепсіях».
