Дії лікаря загальної практики — сімейного лікаря та/або лікаря-педіатра відповідно до вимог Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України
Діагностика
У пацієнта з кашлем лікар має виключити невідкладні стани, що супроводжуються кашлем; органічні причини захворювання; визначити тривалість кашлю та топіку ураження.
За тривалістю кашель поділяється на гострий (<3 тиж), підгострий (3–8 тиж), хронічний (>8 тиж).
Рецидивуючий кашель — не пов’язані з гострою респіраторною інфекцією (ГРІ) повторні (≥2 разів на рік) епізоди кашлю, окрім тих, що пов’язані з ГРІ; епізод триває довше ніж 7–14 днів. Якщо періоди ремісії короткі, рецидивуючий кашель буде важко відрізнити від стійкого хронічного кашлю.
Поствірусний кашель — починається одночасно з вірусною інфекцією та триває понад 3 тиж.
Специфічний кашель — кашель, при якому вдається чітко ідентифікувати причину.
Неспецифічний ізольований кашель — постійний сухий кашель у пацієнтів, у яких відсутні інші симптоми ураження респіраторної системи (ізольований кашель), без ознак хронічної хвороби легень і за умови відсутності патологічних змін на рентгенограмі органів грудної порожнини (ОГП); характеризується мінливістю обструкції та еозинофільним запаленням дихальних шляхів. Для кашльового варіанта бронхіальної астми (БА) характерна бронхіальна гіперреактивність; це відрізняє кашльовий варіант БА від еозинофільного бронхіту.
Психогенний кашель включає кашель-звичку та сигнальний подразнювальний кашель. Кашель-звичка характерний для періоду одужання; пов’язаний зі звичкою дитини кашляти, що виникла впродовж хвороби; проходить через декілька тижнів. Сигнальний кашель характерний для дітей, які проявляють байдужість до того, що вони порушують громадський спокій своїм кашлем; пов’язаний із тим, що дитина, не усвідомлюючи того, намагається привернути до себе увагу оточуючих. Цей кашель припиняється уві сні або коли дитина зосереджується на чомусь.
Дії лікаря
Обов’язкові
1. Виключити невідкладні стани.
2. Визначити, чи потребує дитина госпіталізації на цей час.
Показання до госпіталізації
Госпіталізації підлягають діти з гострим кашлем, які мають хоча б один із супутніх станів: підозра на аспірацію або аспірація стороннього тіла; дихальна недостатність; порушення гемодинаміки; підозра на пневмоторакс або пневмоторакс; кровохаркання; зміни в психічному статусі (сплутаність свідомості, летаргія); сатурація кисню <92% або центральний ціаноз (якщо особа не має хронічної гіпоксії в анамнезі), а також діти, які потребують певних методів дослідження, уточнення діагнозу та тактики лікування.
3. Визначити тривалість кашлю: гострий (до 3 тиж включно), підгострий (3–8 тиж), хронічний (довше ніж 8 тиж).
4. Провести діагностику кашлю відповідно до його тривалості та топіки ураження дихальних шляхів.
Обсяг діагностичних обстежень залежить від тривалості кашлю (гострий, підгострий, хронічний) та викладений в алгоритмах обстежень (рис. 1–3).
При зборі анамнезу визначають: як і коли почався кашель; яка природа та характеристики кашлю; наявність супутніх симптомів кашлю; що є тригерами кашлю; наявність у сімейному анамнезі хвороб органів дихання, атопії та інших розладів; які ліки отримувала дитина, які ліки допомагали, як змінювалися частота та тяжкість кашлю на фоні прийому ліків; чи змінюється кашель під час сну; чи наявні пароксизми та репризи; чи контактує дитина з тютюновим димом.
Лікар визначає, чи наявний невідкладний стан: дихальна недостатність чи кровохаркання. При дихальній недостатності встановлюють її ступінь та механізм ураження дихальних шляхів: порушення прохідності, механіки чи іннервації. Медичну допомогу при дихальній недостатності надають згідно з відповідними медико-технологічними документами. При кровохарканні проводять диференційну діагностику з іншими станами (наприклад носовою кровотечею, кровотечею зі слизових оболонок ротоглотки чи симуляцією). Після виключення невідкладного стану визначають топіку ураження — верхні чи нижні дихальні шляхи; з’ясовують, чи це епізод нової, чи загострення хронічної хвороби.
Дітям із гострим кашлем, за відсутності гарячки, тахіпное та фізикальних змін з боку ОГП не призначають жодні подальші обстеження.
Діти з кашлем, який, імовірно, викликаний аспірацією стороннього тіла, повинні терміново бути направлені на бронхоскопію.
Для визначення рівня ураження дихальних шляхів слід враховувати тип задишки. При ураженні верхніх дихальних шляхів характерна інспіраторна задишка. Зміна типу задишки характеризує тяжкість стану або приєднання ураження нижніх дихальних шляхів. Експіраторний тип задишки характерний для ураження нижніх дихальних шляхів.
При диференційній діагностиці ураження верхніх дихальних шляхів розглядають такі діагнози: назофарингіт, фаринготонзиліт, ларингіт (без явищ стенозу гортані), круп (несправжній — характерний для гострого обструктивного ларингіту, справжній — характерний для дифтерії гортані), епіглотит.
Гавкаючий кашель допомагає відрізнити круп від епіглотиту. Діти з епіглотитом підлягають госпіталізації. Медичну допомогу дітям з крупом (справжнім/несправжнім) надають відповідно до чинних медико-технологічних документів.
Про залучення до патологічного процесу нижніх дихальних шляхів свідчать дихальна недостатність із задишкою експіраторного чи змішаного характеру, вологі хрипи або свистяче дихання (англ. wheezing), гарячка. У такому разі розглядають діагнози: пневмонія, БА. Пневмонію можна припустити, якщо наявні кашель, гарячка й ознаки дихальної недостатності за відсутності стридору або свистячого дихання. БА можна запідозрити, якщо кашель поєднується зі свистячим диханням.
Відсутність збільшення маси тіла, потовщення дистальних фаланг пальців, роздута та/чи деформована грудна клітка, ознаки атопії свідчать на користь маніфестації хронічної респіраторної хвороби.
Причиною кашлю можуть бути деякі рідкісні хвороби, такі як муковісцидоз, імунодефіцити, первинні розлади циліарного епітелію, затяжний (бактеріальний) бронхіт, періодична аспірація (при трахеостравохідному свищі, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі, грижі стравохідного отвору діафрагми), анатомічні вади розвитку (наприклад бронхомаляція, аномалія щілини гортані), аспірація стороннього тіла, інтерстиціальна (колагенова) хвороба легень та глистна інвазія.
Показання до проведення певних методів дослідження під час диференційної діагностики кашлю
Оглядова рентгенографія ОГП показана за наявності ознак запалення нижніх дихальних шляхів, при прогресуванні кашлю, кровохарканні або ознаках недіагностованої хронічної хвороби дихальних шляхів, при кашлі тривалістю >14 днів, невизначеності стосовно пневмонії, гарячці, яка триває >3 днів на фоні антибіотикотерапії, при асиметричності аускультативної картини, розширенні грудної клітки, деформації грудної клітки, потовщенні дистальних фаланг пальців.
Бронхоскопія показана дітям з кашлем, який, імовірно, викликаний аспірацією стороннього тіла, задишкою, що виникла раптово. Спірометрію слід проводити з метою визначення легеневих об’ємів та прохідності дихальних шляхів (див. медико-технологічні документи, що регламентують надання медичної допомоги при БА).
Проби на зворотність бронхообструкції: проводять у дітей віком від 6 років (див. медико-технологічні документи, що регламентують надання медичної допомоги при БА).
Алергологічні шкірні тести проводять з метою визначення схильності дитини до атопії (див. медико-технологічні документи, що регламентують надання медичної допомоги при БА; також табл. 1, 2).
| Характеристика кашлю | Імовірний діагноз | Рекомендовані методи обстеження |
|---|---|---|
| Часті епізоди взимку, що пов’язані з ГРІ; напади можуть відбуватися один за одним | Рецидивуючий бронхіт | Якщо клінічна картина свідчить на користь вірусної етіології, немає потреби в додаткових методах обстеження. Якщо наявне пасивне куріння, проблеми соціально-побутового характеру, рекомендована оглядова рентгенографія ОГП та обстеження в періоді ремісії |
| Нав’язливий кашель (вдень і вночі) після ГРІ; повільно стихає у найближчі 2–3 міс | Поствірусний кашель | При помірній вираженості кашлю немає потреби в подальшому обстеженні. В інших випадках слід розглядати оглядову рентгенографію ОГП, серологічні методи діагностики, пробне лікування кашльового варіанта БА |
| Нав’язливий спастичний кашель після перенесеної ГРІ, який повільно стихає впродовж 3–6 міс. Блювання склоподібним в’язким секретом. Діти старшого віку можуть скаржитися лише на кашель | Коклюш чи коклюшоподібні хвороби | У більшості випадків не потрібно додаткового обстеження. В інших випадках необхідна оглядова рентгенографія ОГП, серологічні методи обстеження або посів культури |
| Ізольований кашель на атопічному фоні. Позитивний ефект від протиастматичного лікування інгаляційними глюкокортикостероїдами (ГКС) | Кашльовий варіант БА | У більшості випадків додаткового обстеження не потребує. В інших випадках необхідна оглядова рентгенографія ОГП, спірографія з використанням бронходилататорів, індукція мокротиння, алергологічні тести, пробне лікування БА |
| Наявність поперечної складки носа — «алергічний салют», покашлювання впродовж дня, посилення кашлю при зміні положення тіла, при контакті з алергеном | Алергічний риніт з постназальним затіканням | Огляд ЛОР-органів. У більш складних випадках можуть бути інформативними огляд лікаря-отоларинголога дитячого, оглядова рентгенографія ОГП, алергологічні тести, комп’ютерна томографія придаткових пазух носа |
| Кашель-звичка — тік, що зберігається після ГРІ або під час стресу. Незвичний сигнальний кашель у дитини з емоційною байдужістю. Кашель зникає при концентрації уваги та/або під час сну | Психогенний кашель | Важливо обстежити дитину з метою виявлення можливих причин специфічного кашлю. З іншого боку, не слід проводити ґрунтовні обстеження, щоб не викликати ятрогенних розладів здоров’я дитини.У складних випадках направити до лікаря-невролога дитячого, лікаря-психолога |
| Клінічне питання | Клінічний приклад | Імовірні причини |
|---|---|---|
| Початок кашлю | Дуже гострий початок | Аспірація стороннього тіла |
| Після ГРІ | Інфекційні причини (наприклад після ГРІ) | |
| Характер кашлю | Продуктивний/вологий кашель | Хронічні хвороби легень, що супроводжуються виділенням гнійного мокротиння, наприклад при бронхоектазах, що характерні для муковісцидозу |
| Пароксизмальний спастичний з/без гавкаючого кашлю і блювоти | Коклюш або коклюшоподібні хвороби | |
| Незвичний сигнальний кашель у дитини з емоційною байдужістю до кашлю; кашель зменшується при підвищенні уваги до дитини | Незвичний сигнальний кашель | |
| Сухий рецидивуючий; зникає уві сні | Кашель-звичка | |
| Кашель з металевим відтінком або гавкаючий кашель | Трахеїт або ларингіт (наприклад при ГРІ чи трахеобронхомаляції), туберкульозний бронхоаденіт | |
| Динаміка | Прогресування кашлю | Аспірація стороннього тіла, колапс частки легені, туберкульоз легень, внутрішньогрудне утворення, що швидко збільшується |
| Симптоми, що супроводжують кашель | Ізольований кашель | Неспецифічний ізольований кашель, рецидивуючі вірусні бронхіти, психогенний кашель |
| Кашель поєднаний зі свистячими сухими хрипами | БА, аспірація стороннього тіла, періодична легенева аспірація, стиснення дихальних шляхів або трахеобронхомаляція, облітеруючий бронхіоліт або інтерстиціальна хвороба легень, бронхолегенева дисплазія, серцеві хвороби із застійною серцевою недостатністю або зі значним право-лівим шунтом | |
| Кровохаркання | Муковісцидоз, бронхоектази, аспірація стороннього тіла, туберкульоз легень, пухлина, легеневий гемосидероз, легеневі артеріовенозні мальформації | |
| Кашель зі злипанням дихальних шляхів | Фібринозний бронхіт | |
| Кашель із супутньою патологією, рецидивуючими пневмоніями або інфільтратами в легенях | Муковісцидоз, імунодефіцити, первинна циліарна дискінезія, періодична легенева аспірація, аспірація стороннього тіла, туберкульоз легень, рецидивуючий (бактеріальний) бронхіт, анатомічні порушення | |
| Кашель, поєднаний із задишкою, що пов’язана з рестрикцією легень | Інтерстиціальна (колагенова) хвороба легень | |
| Тригери кашлю | Фізичні вправи, холодне повітря | БА, респіраторні алергози |
| Положення лежачи | Синдром постназального затікання, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба | |
| Годування | Періодична легенева аспірація |
Бажані
Заповнення анкети оцінки кашлю (табл. 3).
Стани, що потрібно розглядати під час диференційної діагностики підгострого кашлю
Деякі пацієнти з підгострим кашлем мають не досить виражену клінічну симптоматику, яка б дозволила діагностувати хворобу. При проведенні диференційної діагностики у таких пацієнтів слід враховувати можливість існування деяких діагнозів: хронічний бронхіт; пневмосклероз; бронхоектатична хвороба; новоутворення.
| Прізвище, ім’я, по батькові | |||
|---|---|---|---|
| Вік | |||
| Паління | Так/ні/ніколи | Пачко-років: | |
| Тривалість кашлю | |||
| Попередні інфекції дихальних шляхів | так/ні | ||
| Сухий/продуктивний | |||
| Раптовий початок? Аспірація | |||
| Слиз (якщо продукується) | |||
| Нічний | Так/ні | ||
| Будить під час сну | Так/ні | ||
| Важко засинати | Так/ні | ||
| Фактори, що викликають кашель | |||
| Фізичні вправи | Так/ні | ||
| Холодне повітря | Так/ні | ||
| Аерозолі | Так/ні | ||
| Підйом угору | Так/ні | ||
| Розмова/сміх/спів | Так/ні | ||
| Під час їди | Так/ні | ||
| У певному положенні тіла | Так/ні | ||
| Під час та після їди | Так/ні | ||
| Медикаменти, що допомагають (поставте галочку, якщо Ви їх приймали, та відмітьте «так/ні», якщо була відповідь) |
|||
| Безрецептурні препарати | Так/ні | ||
| ГКС для внутрішнього застосування (перорально) | Так/ні | ||
| Антибіотики | Так/ні | ||
| Кодеїн | Так/ні | ||
| Інгаляційні препарати | Так/ні (уточніть) | ||
| Лікарські засоби від рефлюксної хвороби | Так/ні (уточніть) | ||
| Спреї для носа | Так/ні (уточніть) | ||
| Гомеопатичні препарати | Так/ні (уточніть) | ||
| Додаткові симптоми ураження дихальної системи | |||
| Свистяче дихання | Так/ні | ||
| Задишка | Так/ні | ||
| Біль у грудній порожнині | Так/ні | ||
| Пов’язані симптоми | |||
| Печія/біль в епігастрії | Так/ні | ||
| Затікання слизу по задній стінці носоглотки | Так/ні | ||
| Зміна голосу | Так/ні | ||
| Анамнез (респіраторний) | |||
| Епізоди свистячого дихання | Так/ні | ||
| Алергічні реакції | Так/ні | Коти/собаки/трави/продукти харчування | |
| Анамнез (не респіраторний) | |||
| Медикаментозний анамнез (вкажіть усі лікарські засоби, які приймає Ваша дитина останнім часом, зокрема інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту/блокатори бета-адренорецепторів/нестероїдні протизапальні препарати): | |||
| Сімейний анамнез (вкажіть, чи були у Ваших родичів випадки тривалого кашлю) | |||
Лікування
Не призначати лікарських засобів без доведеної ефективності.
При встановленні специфічної причини кашлю (діагноз) лікування слід проводити відповідно до вимог певних медико-технологічних документів, що регламентують надання медичної допомоги при таких нозологічних формах.
Лікар повинен зважено підходити до вибору між ґрунтовним обстеженням пацієнта та своєчасним лікуванням. Ґрунтовне обстеження може втратити свій сенс через природний перебіг хвороби — час, який займе природне (без медичного втручання) одужання, буде меншим, ніж витрачений на ґрунтовне обстеження. Інколи, залежно від клінічної ситуації, слід надавати перевагу пробному лікуванню за умови, що діагноз наразі з певних причин встановити неможливо.
Дії лікаря
Обов’язкові
Батькам надати інформацію щодо безрецептурних лікарських засобів від кашлю; щодо небезпеки лікування дитини за порадами інтернет-ресурсів; щодо природного перебігу (перебіг без медичного втручання) кашлю при певному топічному діагнозі та можливого розвитку ускладнень. З’ясувати вподобання дитини та батьків (опікунів) щодо призначення лікарських засобів, зокрема антибактеріальних препаратів. Наголосити, що тютюновий дим має негативний вплив на здоров’я дитини, зокрема стосовно кашлю.
У разі встановлення причини кашлю та нозологічного діагнозу лікування призначати згідно з відповідними медико-технологічними документами.
У разі неможливості встановлення причини кашлю призначати лікування за наведеним нижче алгоритмом.
Алгоритм лікування при кашлю
У разі гострого кашлю за умов відсутності показань до госпіталізації лікар проводить диференційну діагностику з тими нозологічними формами, що супроводжуються кашлем (ГРІ, БА, туберкульоз легень та ін.). У випадку встановлення нозологічного діагнозу медичну допомогу надають відповідно до встановленого діагнозу (див. рис. 1).
У разі підгострого неспецифічного кашлю, що не супроводжується станами, які потребують госпіталізації (див. розділ «Діагностика»), доцільно дотримуватися алгоритму оцінки та ведення поширених причин підгострого кашлю (3–8 тиж) у дітей (див. рис. 2).
Пробне лікування БА використовують як тест на БА і призначають відповідно до табл. 1, 2 і рис. 3. Спочатку одержують та фіксують у медичній документації інформацію щодо показників реактивності бронхів. Потім встановлюють і фіксують у медичній документації пробний період лікування, наприклад 8–12 тиж. Лікування проводять інгаляційними ГКС до закінчення пробного періоду. Альтернативний варіант — пероральні ГКС коротким курсом (3–5 днів) у дозі 1–2 мг/кг/добу в перерахунку на преднізолон. Швидке відновлення симптоматики після закінчення періоду пробного лікування буде свідчити на користь БА; у такому разі дитину направляють на консультацію до лікаря-алерголога дитячого/лікаря- пульмонолога дитячого.
Пробне лікування алергічного риніту проводять у сезон цвітіння. Лікування розпочинається з оцінки контакту дитини з тютюновим димом та іншими алергенами. Батькам надаються відповідні рекомендації. Лікування полягає в застосуванні антигістамінних лікарських засобів першого покоління. Через 14 днів оцінюють ефективність лікування: за наявності ефекту — складають план подальшого ведення пацієнта; за відсутності ефекту — призначають інтраназальні ГКС. Через 14 днів застосування інтраназальних ГКС оцінюють ефективність лікування: за наявності ефекту — складають план подальшого ведення пацієнта; за відсутності ефекту — пацієнта направляють до алерголога.
Неспецифічний ізольований кашель — кашель, при якому відсутні будь-які інші об’єктивні та суб’єктивні симптоми ураження легень, окрім сухого кашлю. У більшості випадків за цим діагнозом приховуються легкі форми хвороб, перелічених у табл. 1, 2.
Бажані
Надати інформаційний лист для пацієнта з кашлем.
ПАМ’ЯТКА ПАЦІЄНТУ
Що таке кашель?
Кашель — це захисний рефлекс організму, що забезпечує «чистоту» слизової оболонки дихальних шляхів. Коли в дихальні шляхи потрапляють сторонні тіла (пил, дрібні речі, вода, їжа тощо) або коли в бронхах накопичується слиз, кашльовий рефлекс активується, що сприяє очищенню дихальних шляхів. У деяких випадках кашльовий рефлекс може бути відповіддю на подразнення чутливих рецепторів, що містяться в слизовій оболонці дихальних шляхів (холодне повітря). В іншому разі кашель може бути пов’язаний зі зниженням порогу чутливості кашльового рефлексу (прийом деяких ліків, наприклад інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту). В окремих випадках кашель може бути пов’язаний з рідкісними розладами здоров’я (патологія обмінних процесів, вроджені вади розвитку).
Що є причиною кашлю?
Причиною кашлю можуть бути як інфекційні агенти (віруси, бактерії, гриби, гельмінти), так і неінфекційні (вади розвитку, обмінні порушення, застійна серцева недостатність). Більшість випадків кашлю пов’язана з інфекційними агентами. Серед інфекційних агентів, що є причиною кашлю, превалюють віруси.
Які вакцини здатні захистити дитину від кашлю?
Існує низка хвороб, які можуть викликати кашель у дітей. На сьогодні від деяких з них можна захисти свою дитину шляхом щеплення. До них належать: дифтерія, коклюш, гемофільна інфекція, кір, краснуха, туберкульоз, грип, пневмококова інфекція, вітряна віспа, менінгококова інфекція. Питання щодо щеплення Вашої дитини можете поставити сімейному лікарю.
Що таке застуда?
У більшості випадків кашель пов’язаний із ГРІ (застудою). Симптоми застуди можуть включати кашель, нежить, чхання, головний біль, загальне нездужання, сльозотечу, біль у горлі, підвищену температуру тіла. Застуда, в свою чергу, переважно пов’язана з вірусами. Під час застуди рекомендовано вживати достатню кількість рідини, лимон та мед, за відсутності алергічної реакції на ці продукти. Легкі форми проходять без ускладнень і, як правило, не потребують лікування.
Коли слід звертатися до лікаря?
Якщо у Вашої дитини, окрім кашлю, наявні такі стани: температура тіла перевищує 38,5° С, важке дихання, прискорена частота дихання, прискорений пульс, кровохаркання, якщо дитина проковтнула стороннє тіло, якщо дитині стало погано після травми грудної клітки, — негайно викликайте лікаря.
Якщо у дитини симптоми схожі на грип (різкий початок хвороби, температура тіла перевищує 38,5° С, головний біль, біль у м’язах, сухий кашель, загальна слабкість), або дитина захворіла під час епідемії грипу, викликайте сімейного лікаря.
Якщо дитина хворіє понад 3 дні та стан її здоров’я не покращується, викликайте сімейного лікаря.
Також слід звернутися до лікаря, якщо дитина впродовж останнього місяця перебувала на лікуванні в лікарні (стаціонарі) або хворіє довше 2 тиж.
З якою метою звертатися до сімейного лікаря?
Ваш сімейний лікар вислухає скарги, з’ясує всі обставини захворювання Вашої дитини, огляне її та прийме рішення щодо необхідності подальшої діагностики чи лікування.
Повідомте лікаря про всі лікарські засоби, які приймала дитина останнім часом; чи була у неї алергія; чи контактувала з хворими на туберкульоз; чи є у дитини хронічні хвороби; чи курить хтось із членів сім’ї.
Виконуйте своєчасно та повною мірою поради сімейного лікаря. З’ясуйте все, що Вас турбує щодо кашлю дитини.
Лікування
За результатами лікарського огляду Ви отримаєте поради щодо необхідних обстежень та призначення відповідного лікування. Застосовуйте лікування відповідно до рекомендацій лікаря, пам’ятайте, що самолікування або лікування за порадами з інтернету може не тільки бути марними, але й завдати шкоди здоров’ю Вашої дитини.
З метою забезпечення ефективності і безпеки фармакотерапії необхідно дотримуватися рекомендацій із застосування лікарських засобів, призначених лікарем, та інструкції для медичного застосування препаратів. До завершення курсу лікування слід зберігати первинну та/або вторинну упаковку лікарського засобу, на якій зазначені назва, форма випуску, доза, серія, дата випуску, термін придатності, назва виробника препарату.
Якщо у Вашої дитини підвищена температура тіла (гарячка), використовуйте фізичні методи охолодження: роздягніть дитину, забезпечте доступ свіжого повітря. Через 20 хв виміряйте знову температуру тіла дитини. Якщо температура не знижується, дайте дитині лікарський засіб для зниження температури тіла відповідно до інструкції, а через 1 год виміряйте її ще раз. Якщо температура тіла не знижується, викличте лікаря. У будь-якому разі повідомте Вашого сімейного лікаря про те, що дитина захворіла.
Антибіотики в більшості випадків неефективні при застуді. Обов’язково обговоріть питання антибіотикотерапії із сімейним лікарем.
Не погіршуйте стан Вашої дитини — стежте за тим, щоб її не оточували курці!
Пам’ятайте, з кашлем та чханням поширюється інфекція, тож стежте, щоб Ваша дитина не інфікувала оточуючих! Привчіть її користуватися носовичками та не забувати мити руки.
ПАМЯТАЙТЕ! Якщо Ваша дитина захворіла, не відправляйте її в організований колектив (дитячий садочок, школа тощо) доти, доки Ваш сімейний лікар не дозволить цього.
Направлення до стаціонару
Діти, які потребують інтенсивного лікування, чи які за соціально-побутовими показниками потребують стаціонарного лікування, підлягають госпіталізації у відповідні стаціонари.
Дії лікаря
Дітей, які потребують консультацій в закладах, що надають вторинну медичну допомогу, направляти в такі заклади.
Дітей, які відповідають критеріям показань до госпіталізації, госпіталізують (див. розділ «Діагностика»).
Профілактика
Первинна профілактика кашлю полягає у пропагуванні здорового способу життя та профілактики хвороб, що супроводжуються кашлем.
Дії лікаря
Обов’язкові
Пропагувати серед громади здоровий спосіб життя: надавати роз’яснення щодо негативного впливу тютюнового диму на здоров’я в цілому та на кашель зокрема; надавати роз’яснення щодо найбільш поширених алергенів (харчових, побутових) та їхнього впливу на стан здоров’я; навчати з обережністю ставитися до контакту з речовинами, що можуть містити алергени.
Здійснювати первинну профілактику хвороб, що супроводжуються кашлем (БА, ГРІ, туберкульоз легень тощо), згідно з відповідними медико-технологічними документами.
Бажані
Пропагувати щеплення дітей від інфекційних хвороб, контрольованих засобами імунопрофілактики, оскільки ці інфекційні хвороби (дифтерія, коклюш, гемофільна інфекція, кір, краснуха, туберкульоз, грип, пневмококова інфекція, вітряна віспа, менінгококова інфекція) можуть бути причиною кашлю.
У період епідемічної ситуації щодо захворюваності на грип надавати батькам дітей друковані інформаційні матеріали (див. розділ «Лікування» ).
