19 травня 2015 р. у Києві, у бутік-отелі «Воздвиженський», відбулося чергове, вже 20-те засідання Українського медичного клубу (далі — Клуб), під час якого представники медичної громади обговорили актуальні питання сучасного стану та розвитку системи охорони здоров’я в Україні.
Відкриваючи засідання, Іван Сорока, президент Клубу, зазначив, що напруження вітчизняної системи охорони здоров’я досягло апогею, сили терпіти у людей сходять нанівець. Тому основними питаннями, які обговорювалися, були «Щеплення пам’яті» за участю відомого правозахисника, психіатра і громадського діяча Семена Глузмана, та «Хто відповість за здоров’я нації» за участю представників Світового банку.
На початку засідання, вже за традицією, пролунала українська пісня у виконанні Алли Сороки та Гімн України у виконанні членів Клубу.
У засіданні цього разу взяли участь народні депутати України, члени Національної академії медичних наук (НАМН) України, керівництво і представники Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, секретаріату Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, головні позаштатні спеціалісти МОЗ України, керівники професійних та громадських організацій, державних і приватних закладів охорони здоров’я, представники фармацевтичного сектору, юридичні компанії, міжнародні організації, галузеві профспілки.
Відзнаками Клубу були нагороджені Юрій Гриненко, директор Українського державного медико-соціального центру ветеранів воїнів-учасників АТО, Олег Шадрін, доктор медичних наук, професор, керівник відділення проблем харчування та соматичних захворювань дітей раннього віку ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», група компаній «STADA», Дмитро Клименко (позивний «Клим»), капітан медичної служби Збройних сил України, лікар-анестезіолог госпітального відділення Першої окремої танкової бригади.
Також на сцену Клубу були запрошені представники Української фудбольної асоціації медиків, члени Національної збірної лікарів з фудболу, яка у 2014 р. на чемпіонаті у Бразилії зайняла 6-те місце серед 16 команд. Футболісти-медики висловили подяку людям і організаціям, які їм допомагають, підтримують і надихають. Відзнаки від футболістів-медиків отримали Лариса Канаровська, голова медичної профспілки м. Києва, та Світлана Буніна, виконавчий директор Організації об’єднання роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України.
Далі до виступу було запрошено Семена Глузмана. Тримаючи в руках примірник газети «Правда» за 13 січня 1953 р., І. Сорока нагадав, що саме в цій газеті була опублікована перша стаття про арешт групи лікарів-шкідників, до категорії яких через 15 років потрапив і гість Клубу. Він звернувся до С. Глузмана з проханням допомогти знайти рецепти виживання у майбутньому і підказати, що не так відбувається в українській медицині зараз. С. Глузман розповів, як він майже відразу після закінчення медичного інституту отримав 10 років ув’язнення, опинився спочатку в тюрмі, а потім — на «зоні», і був смертельно наляканий. Проте далі він познайомився із сильними духом людьми, які надихали його і давали сили перенести ув’язнення.
Після розвалу Радянського Союзу С. Глузмана запросив до себе міністр охорони здоров’я України Юрій Спиженко і запропонував організувати Асоціацію психіатрів України. Проте реформувати психіатрію, всупереч небажанню держави реформувати всю медицину, не вдалося. На сьогодні багато українських психіатрів йдуть на роботу, будучи спеціалістами західного зразка, проте вони потрапляють у медичний заклад радянського зразка, і в цьому їх трагедія.
Рецептом для реформування галузі С. Глузман назвав одну вимогу — щоб держава не заважала галузі. Психіатрам України не потрібні кошти, не потрібно будувати, закуповувати обладнання. Необхідно закрити велику кількість лікарень, і тоді з’являться необхідні кошти на закупівлю сучасних ліків.
Далі Олена Дорошенко, економіст, фахівець Світового банку з питань охорони здоров’я, нагадала присутнім, що Світовий банк має великі амбітні плани щодо підтримки системи охорони здоров’я України та її реформування і виділяє для цього кошти в обсязі 215 млн дол. США. Вона зазначила, що українське населення потерпає від надсмертності, перш за все, це стосується населення працездатного віку, а саме чоловіків, які помирають завчасно від хвороб, які можна контролювати і профілактувати. Це відбувається тому, що система охорони здоров’я зосереджена на лікуванні задавнених випадків, які мало можуть бути керовані за допомогою медичних втручань. Стан системи охорони здоров’я України на сьогодні дуже відсталий стосовно інфраструктурних можливостей, обладнання тощо. Це призводить до того, що дуже часто життя втрачаються там, де цьому можна запобігти. Найбільші проблеми — це недостатність профілактичних закладів, роботи на рівні населення. Світовий банк не зможе відповісти за здоров’я нації, необхідно, щоб кожен мешканець України усвідомив свою особисту відповідальність за своє здоров’я, і медична спільнота має цьому сприяти.
Стандартне запитання, яке задається у всіх країнах світу при оцінці ефективності державної політики у сфері охорони здоров’я — на скільки населення задоволене системою охорони здоров’я, яка чинна в цій країні? В Україні, згідно з даними інституту Геллапа, лише 23% населення на момент опитування сказали, що вони більш-менш задоволені системою охорони здоров’я. Тобто запит на реформи дуже високий. Для їх успішного впровадження необхідно розуміти, що Україна і досі намагається підтримувати надзвичайно розгалужену інфраструктуру медичних закладів, яка по суті «з’їдає» більшість коштів, що виділяються на охорону здоров’я із бюджетів різного рівня. Гроші нині йдуть на підтримання напівзруйнованих лікарень та лікарів, які не мають можливості надавати достатньо якісну медичну допомогу. Тому необхідно скорочувати ті медичні заклади, які на сьогодні є балансом на бюджеті, не надаючи ніякої допомоги. Необхідно розуміти, що якщо замість маленьких лікарень, які працюють неефективно, зробити сучасні пункти екстреної медичної допомоги, то можна замінити цим велику кількість медичних закладів, які не несуть на сьогодні ніякого навантаження.
Проект Світового банку можна згрупувати у два великі завдання — поліпшення якості послуг, підвищення їх доступності та рівня допомоги, надання власне тих послуг, які відповідатимуть європейським стандартам. Перш за все увага приділятиметься профілактиці та лікуванню серцево-судинних захворювань, оскільки вони є найпершою причиною смертності українського населення, і які можна успішно профілактувати і лікувати, підвищуючи таким чином рівень здоров’я нації. У проекті візьмуть участь 8 областей, і 7 із них будуть займатися саме профілактуванням і лікуванням серцево-судинних хвороб (інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, проведення стентування). Є відповідні регіональні ініціативи, спрямовані на посилення систем охорони здоров’я, і це стосується не лише побудови чи реконструкції лікарень, їх дооснащення ангіографами чи іншим обладнанням. Йдеться про загальне посилення мережі. Зрозуміло, що профілактика і лікування будь-якого захворювання починається з першого контакту з лікарем. Система первинної медичної допомоги, яка існує сьогодні в Україні, не виконує тієї функції, яку мала б виконувати. Тому значні зусилля будуть спрямовані на те, щоб надати можливість лікарям первинної ланки розуміти потреби людей, вчасно діагностувати захворювання на ранніх етапах, перенаправляти пацієнтів або керувати випадками, яким можна запобігти або вчасно пролікувати. Тому регіональні проекти мають інфраструктурні інвестиції. Кожна з 8 областей провела оцінку власних потужностей і стратегічно визначилася для себе, які заклади виконуватимуть функцію надання якісної допомоги.
Наприклад, Закарпатська область матиме кошти для того, щоб посилити первинну мережу, обладнати амбулаторії засобами для виконання електрокардіограми, для навчання персоналу, для системи обміну даними між амбулаторією та Обласним кардіологічним диспансером, для реновації одного із закладів, наприклад Хустської районної лікарні, яка знаходиться в середині області, щоб запобігти транспортуванню пацієнтів із віддалених районів на далекі відстані. Для цього буде виконано реконструкцію лікарні, посилено кардіологічне відділення, в якому можна буде проводити інвазивні втручання пацієнтам з інфарктом міокарда з елевацією сегменту ST, для того щоб усі пацієнти, які його потребують, але не доїжджають зараз до Ужгорода, могли вчасно отримати цю допомогу. Світовий банк надає кошти на закупівлю ангіографа, на відновлення кардіологічного відділення. Кошти заплановані в тому числі й на ремонт будівлі. О. Дорошенко підкреслила, що для того щоб отримати гроші Світового банку, кожен із регіонів мав виділити свої місцеві кошти, аби забезпечити співфінансування, що є обов’язковою вимогою банку. Світовий банк не надає гроші на витратні матеріали, мінімальні проектні роботи, тобто має бути певна відповідальність за регіональною владою. Модернізування системи має здійснюватися для того, щоб досягнути якихось результатів. Тобто кожна область для себе чітко визначила цілі, яких вони мають досягти щодо зниження смертності, захворюваності тощо. Це не просто купівля обладнання, а кроки, спрямовані на забезпечення цільових показників покращення здоров’я нації.
Також було зазначено, що Світовий банк не виділяє коштів на закупівлю фармацевтичних препаратів, а підтримує лише загальні реформи у системі охорони здоров’я.
Це не перший проект Світового банку щодо реформування системи охорони здоров’я України. Світовий банк дуже активно підтримує економіку України. В охороні здоров’я це лише другий проект, хоча інші сектори економіки дуже плідно використовують кошти банку, оскільки ці кредити низькопроцентні. В Україні є невдалий досвід реалізації проекту, спрямованого на профілактику та лікування ВІЛ-інфекції і туберкульозу, який був заморожений банком на тривалий період тому, що країна не могла приймати стратегічних рішень, і закупівлі, які проводилися, не відповідали потребам суспільства.
У плані реформування охорони здоров’я Світовий банк буде підтримувати не лише регіональні проекти і не лише закупівлю обладнання. Плануються також певні стратегічні зміни, які мають провести МОЗ України і медична спільнота своїми зусиллями. Значні кошти інвестуватимуться в інформатизацію охорони здоров’я та у запровадження нових підвалин для фінансування системи охорони здоров’я, а саме: використання системи діагностично споріднених груп для фінансування пролікованих випадків. Тобто фінансування не кількості ліжок, не тих мізерних нинішніх зарплат, а результатів роботи.
Володимир Курпіта, представник «Агенції рішень з питань охорони здоров’я», нагадав, що переговори зі Світовим банком про надання цього кредиту розпочалися декілька років тому, і спочатку йшлося про більшу суму, майже 500 млн дол. Серед позитивних моментів надання кредиту він зазначив політичні моменти. Надавши грант, банк продемонстрував високий кредит довіри для Уряду України, показавши інвесторам, що в систему охорони здоров’я України можна і потрібно вкладати кошти. Також дуже важливий низький відсоток за кредитом, який Україна має починати віддавати через 5 років. Банк мав дуже тривалий період підготовки, що можна розцінювати як позитивний момент, який справді продемонстрував принципи відповідальності безпосередньо самих областей, які взяли участь у цьому проекті. Також позитивним меседжем є вперше чіткий розподіл коштів між регіональним та загальнонаціональним компонентами, що зроблено на вимогу банку, оскільки неможливо було отримати жодних гарантій того, що на національному рівні цей проект впроваджуватиметься ефективно. Іншим позитивним моментом є те, що позика спрямована на неінфекційні захворювання. Це перша така велика інвестиція. Серед плюсів відзначено комплексність заявки, яка включає не лише будівництво, а й інші заходи, спрямовані на покращення медичної допомоги населенню, запропоновано новий формат таблиці індикаторів, на підставі якого виділятимуться кошти, та рекомендовано змінити принцип оплати.
Проте існують і певні сумніви. Так, серед 8 регіонів, які отримують фінансування, витрати на одного мешканця абсолютно різні, крім того, є багато областей, які взагалі не отримують фінансування. Регіональний компонент не передбачає ніяких інновацій у системі охорони здоров’я, а лише кошторисне фінансування, і це дуже прикро, оскільки з самого початку позика банку позиціонувалася саме як реформа. Усі видатки, передбачені в позиці, заплановані на закупівлю та на будівництво. Відповідальність за позику несе Уряд України в цілому, і кожен громадянин як платник податків, незалежно від того, в якій області він проживає. Тобто 14 млн українців будуть прямими беніфіціарами послуг, в той час як віддавати позику буде все населення країни. Єдиним механізмом відповідальності є дотримання процедур Світового банку щодо закупівель, що, за словами В. Курпіти, не досить ефективний і надійний механізм реалізації. Проведено низку зустрічей зі Світовим банком, із МОЗ України, на яких запропоновано збільшити прозорість використання коштів шляхом поширення інформації, розміщення її на сайті МОЗ України, обговорення нових підходів по реалізації позики у майбутньому для того, щоб гарантувати, що ця позика не буде останньою, безпосередньо розробити механізм, який підвищує відповідальність областей, а саме: хто бере позику, той і повинен її віддавати.
Ігор Шурма, народний депутат України, зазначив, що охорона здоров’я стає заручником слова реформи. Ті, хто працюють у практичній охороні здоров’я, прекрасно розуміють, що наскоком реформувати цю систему неможливо. Матеріальна база, психологія та ментальність самого медичного персоналу створюють дуже багато складностей. Про це знає кожен, хто хоч трохи долучився до цього процесу. Він зазначив, що на сьогодні незрозуміло, за якими критеріями вибрано області, яким надаватимуться кошти, і на майбутнє запропонував Світовому банку спробувати зробити в Україні конкретні секторальні зміни чи то у фтизіатрії, чи у кардіології, чи в іншому секторі. Тобто опрацьовувати повністю надання медичної допомоги на всіх рівнях при певних захворюваннях на прикладі однієї області, аби не розпорошувати кошти. Це, на думку І. Шурми, може призвести до певного прориву у підвищенні якості медичної допомоги.
О. Дорошенко зазначила, що всім областям України було надано однакову можливість взяти участь у проекті Світового банку, заінтересованим особам необхідно було переконувати регіональних керівників і лідерів для того, щоб вони опрацювали і зрозуміли цю модель, і подали її на розгляд банку. Світовий банк оцінював заявки всіх областей, які були отримані. Усі вони були досить різної якості, але від кожної області вимагалося вибрати одну ключову медичну проблему, яка допоможе змінити стан здоров’я місцевого населення. Більшість регіонів природно вибрали серцево-судинні захворювання. Кожна область мала обґрунтувати, чому (у разі вирішення цієї проблеми) вони досягнуть певних результатів, та надати інформацію, як вони вирішуватимуть це питання, тобто куди вони хочуть витратити гроші. Пропозиції подали 22 області.
Коментуючи зауваження щодо того, що різні області отримують різні інвестиції, О. Дорошенко зазначила, що традиційно різні регіони отримували різні субвенції з Державного бюджету на інфраструктуру. Це несправедливо. Області можуть отримати гроші на інфраструктуру, якщо вони мають лобі на національному рівні. Сьогодні в різних областях різний стан медичних закладів і обладнання, і більше коштів від Світового банку отримають ті регіони, які їх більше потребують.
Сумніви щодо того, що кошти кредиту будуть витрачені ефективно, а не «розпилені» між місцевими чиновниками та окремими гравцями ринку, висловили Володимир Загородній, президент Української федерації громадських організацій сприяння охороні здоров’я громадянського суспільства, та Костянтин Гаєвський, представник «Toshiba Medical Systems» в Україні.
Маркіян Дацишин, керівник групи з координації та управління проектом Світового банку, зазначив, що для його впровадження буде сформована команда на конкурсних засадах, для чого на сайті МОЗ України і Світового банку будуть розміщені відповідні оголошення. Він запросив усіх бажаючих взяти на себе відповідальність за здоров’я нації, взявши участь у координації проекту.
Любомир Пиріг, академік НАМН України, запропонував задля успішного формування державницького підходу до охорони здоров’я і залучення до управління цією галуззю лікарів і громадськості створити при Президенті України громадську раду з питань охорони здоров’я, в яку б увійшли медики, юристи, фінансисти, економісти тощо. Також важливо повернутися до санітарної освіти, починаючи із дитячого садка і школи, щоб люди були поінформовані та вмотивовані з метою збереження власного здоров’я.
Завершуючи засідання клубу, І. Сорока повідомив, що Український медичний клуб щн 4 роки тому ініціював створення Громадського об’єднання «Національна медична палата України», метою діяльності якого є розвиток засад медичного самоврядування та професійної саморегуляції в галузі охорони здоров’я України, створення передумов для проведення системних і комплексних реформ у галузі охорони здоров’я України тощо.За допомогою Клубу розроблені правові засади діяльності Національної медичної палати. Також І. Сорока наголосив на терміновій необхідності прийняття закону про лікарське самоврядування.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
