Лікування спастичного больового синдрому обличчя при артрозі скронево-нижньощелепного суглоба

ВСТУП

На сьогодні актуальною проблемою є захворювання скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС), що дуже часто супроводжуються больовим синдромом, який може бути настільки вираженим, що у пацієнтів порушується не лише функція жування, а одночасно виникають проблеми артикуляційного характеру, погіршується настрій, проявляється тривожність, дратівливість. Больові симптоми виникають не лише під час рухів нижньої щелепи (НЩ), а навіть у стані спокою. Без лікування або при проведенні його не в повному обсязі інтенсивність больових симптомів може знизитися чи вони переходять у стадію хронічного прихованого болю, що проявляється несподівано при здійсненні незвичного руху НЩ під час розмови, жування або фізіологічному спокою щелепи (Зенков Л.Р., Ронкин М.А., 2004; Лебеденко И.Ю. и соавт., 2006).

За наявності дистрофічних процесів у СНЩС больовий синдром може бути одним із провідних факторів, який потребує первинно лікувати такий стан, а після усунення болю лікувати основний патологічний процес. Розробка та впровадження методів, спрямованих на усунення больового синдрому, має велике значення для практичної стоматології.

Одним із джерел виникнення болю при патології СНЩС є ущільнення м’язової тканини, які в літературі отримали назву тригерних точок (ТТ) (Хватова В.А., 2005). ТТ змінюють скорочувальну здатність жувальних м’язів і, відповідно, їх функціональний стан. Особливий інтерес у цьому аспекті становить верхній пучок латерального крилоподібного м’яза, який прикріплюється безпосередньо до переднього полюса внутрішньосуглобового диска: ТТ, локалізовані в ньому, відображають біль у СНЩС, можливо, з іррадіацією його у крилопіднебінну ямку (Карлов В.А., 1991; Трезубов В.Н. и соавт., 2005).

Верхній пучок латерального крилоподібного м’яза не має антагоніста; при його скороченні протидію цьому скороченню здійснює еластична двошарова зона, розташована в задньому полюсі диска (задискова ділянка), де знаходиться велика кількість судин, нервів (рисунок).

Вкорочення м’яза в результаті утворення ТТ призводить до зміни положення внутріш-ньосуглобового диска, при цьому порушується рівновага між верхнім пучком латерального крилоподібного м’яза і двошаровою зоною прикріплення диска (Тревелл Дж.Г., Симонс Д.Г., 1989).

Під час першої стадії свого формування ТТ призводять до порушення функціонального стану м’язів, під час другої — до морфологічних змін у них.

Функціональний стан верхнього пучка латерального крилоподібного м’яза без лікувальних заходів нормалізується протягом тривалого періоду і при цьому не завжди відновлюється його попередній стан. Пацієнт відчуває постійний біль, який локалізується в ділянці СНЩС і крилопіднебінній ямці, а також може іррадіювати в інші ділянки обличчя та посилюється при рухах НЩ.

Мета дослідження — розробка методу усунення спастичного больового синдрому, зумовленого тонічним скороченням латерального крилоподібного м’яза, у пацієнтів із артрозом СНЩС та оцінка його клінічної ефективності.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

За загальноприйнятою методикою обстежено 47 пацієнтів із артрозом СНЩС (чоловіків — 6, жінок — 41, віком від 20 до 51 років, середній вік становив 31,3 року). Із 47 обстежених пацієнтів у 15 діагностовано больовий синдром, пальпаторно виявили біль, який локалізувався в латеральному крилоподібному м’язі.

Усіх пацієнтів із патологією СНЩС розподілили на дві групи: до 1-ї — основної — увійшли 15 пацієнтів, у лікуванні яких додатково був застосований метод ін’єкційного знеболення ущільненої ділянки м’яза, до 2-ї — порівняльної — 32 пацієнти (таблиця), які отримали лікування за традиційною схемою.

Таблиця

Загальна характеристика обстежених пацієнтів

Лікування захворювань СНЩС, які супроводжуються больовим синдромом, включало традиційні методи:

• комплекс міогімнастичних вправ із метою формування стійкого міостатичного рефлекса, що сприяє послабленню навантаження на капсулярно-зв’язковий апарат СНЩС;
• протизапальну, хондропротекторну терапію із застосуванням гомеопатичних препаратів (Орлова О.Р., 2003);
• імунокоригуючу терапію, призначену лікарем-імунологом після попереднього обстеження пацієнтів;
• магнітотерапію;
• корекцію оклюзії ортодонтичними та ортопедичними методами (Яворская Е.С., 2000).

Пацієнтам 1-ї групи додатково проводили ін’єкційне знеболення ущільненої ділянки, що включало підведення до м’яза знеболювального розчину (анестетика) внутрішньоротовим методом, завдання якого полягало у забезпеченні зниження тонусу крилоподібного латерального м’яза, швидкого і тривалого знеболення.

Для усунення больових відчуттів використовували місцевоанестезуючі препарати (3% розчин мепівакаїну, 2% розчин лідокаїну, 2% розчин прокаїну). Дію знеболювального розчину визначали за суб’єктивними відчуттями пацієнта.

Проводили знеболення таким чином: пацієнта розміщували у горизонтальному чи напівгоризонтальному положенні, яке є не лише зручним для проведення ін’єкції, а й найбільш фізіологічним для профілактики невідкладних станів у пацієнта внаслідок можливих рефлекторних змін тонусу кровоносних судин. При напіввідкритому роті пацієнта, що забезпечує зменшення м’язового напруження, обробляли слизову оболонку перехідної складки у проекції другого моляру верхньої щелепи, що є цільовим пунктом уколу, з орієнтацією на шийку виросткового відростка гілки НЩ у основи шийки, безпосередньо у ділянці прикріплення латерального крилоподібного м’яза. Проводили аплікаційну анестезію в місці майбутнього уколу. Відводили м’які тканини щоки з боку ін’єкції великим пальцем лівої руки. Просили пацієнта повільно відкрити, закрити рот, контролюючи ступінь його відкриття, враховуючи зміщення вінцевого відростка НЩ у порожнині рота і по виходу виросткового відростка НЩ на скат суглобового горбика, рух якого простежують за відчуттями під вказівним пальцем лівої руки, розміщеним попереду козелка вушної раковини. Голку спрямовували у напрямку виросткового відростка НЩ та вверх, і просували повільно у м’які тканини на глибину до 2–2,5 см, створюючи депо анестетика по ходу просування голки під контролем пальця у товщу латерального крилоподібного м’яза. Анестетик вводили у дозі 1,7–2 мл (залежно від виду анестетика). Після введення анестезуючої речовини голку обережно виводили із тканин (Декл. патент № 29546 від 10.01.2008).

Кількість ін’єкцій становила від 3 до 15. Перші 3 ін’єкції проводили з інтервалом 2–3 дні, а наступні 3–5 ін’єкцій — з інтервалом до 5 днів, іноді інтервал становив 7–10 днів, що залежало від прояву больового синдрому та індивідуального сприйняття болю пацієнтом.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Під час лікування пацієнтів основної групи із захворюваннями СНЩС отримано такі результати: хворі відзначали зменшення вираженості больових симптомів поступово через 1–2 хв після внутрішньоротового введення препарату. Знеболювальний ефект зберігався після першої ін’єкції протягом 12–24 год, а з 3–5-ї ін’єкції — протягом 34 год і довше. Після усунення больового синдрому пацієнтам призначали курс лікування з приводу артрозу СНЩС.

Описаний метод лікування не лише дозволяє нормалізувати функціональний стан м’язів, а й позитивно впливає на психоемоційний стан пацієнтів завдяки вивільненню енкефалінів та ендорфінів. Одночасно зі зменшенням больових відчуттів покращувався настрій, психоемоційний стан пацієнтів, що сприяло позитивному впливу на результат лікування.

Критерії ефективності лікування — повне усунення больових симптомів у СНЩС, відсутність болю при жуванні, розмові та інших рухах НЩ.

ВИСНОВКИ

Таким чином, проведення внутрішньоротових ін’єкцій із метою усунення спастичного больового синдрому, зумовленого тонічним скороченням латерального крилоподібного м’яза у пацієнтів із захворюваннями СНЩС, дозволило отримати високий знеболювальний ефект при повторному введенні місцевоанестезуючого розчину в невисокій дозі.

Застосування знеболювальних засобів ін’єкційним шляхом підтримує позитивний психоемоційний фон у цієї групи пацієнтів, передбачає успіх подальшого лікування основного захворювання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зенков Л.Р., Ронкин М.А. (2004) Функциональная диагностика нервных болезней. МЕДпресс-информ, Москва, с. 287–312.
2. Карлов В.А. (1991) Неврология лица. Медицина, Москва, 288 с.
3. Лебеденко И.Ю., Арутюнов С.Д., Антоник М.М., Ступников А.А. (2006) Клинические методы диагностики функциональных нарушений зубочелюстной системы. МЕДпресс-информ, Москва, 112 с.
4. Орлова О.Р. (2003) Болевая дисфункция — новые методы диагностики и лечения. Новое в стоматологии, 1: 42–45.
5. Тревелл Дж.Г., Симонс Д.Г. (1989) Миофасциальные боли. (Пер. с англ.) Медицина, Москва, 608 с.
6. Трезубов В.Н., Булычева Е.А., Посохина О.В. (2005) Изучение нейромышечных нарушений у больных с расстройствами височно-нижнечелюстного сустава, осложненных парафункциями жевательных мышц. Институт стоматологии, 4: 85–89.
7. Хватова В.А. (2005) Клиническая гнатология. Медицина, Москва, 295 с.
8. Яворская Е.С. (2000) Болевые и парестетические синдромы челюстно-лицевой области. Наукова думка, Киев, 80 с.

Адреса для листування:
Воловар Оксана Степанівна
03057, Київ, вул. Зоологічна, 1
Національний медичний університет
ім. О.О. Богомольця, кафедра хірургічної
стоматології, щелепно-лицьової пластичної
хірургії та імплантології
E-mail: [email protected]