28 липня 2014 р. світова спільнота відзначала Всесвітній день боротьби з вірусним гепатитом. З цієї нагоди у Міністерстві охорони здоров’я України відбулася прес-конференція «Гепатит: проблеми та шляхи вирішення», присвячена питанням боротьби із цим захворюванням.
Відкриваючи прес-конференцію, Альона Терещенко, заступник директора департаменту Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, нагадала, що Україна, яка є членом Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), виконує всі рекомендації останньої, в тому числі щодо боротьби із вірусним гепатитом (ВГ). Під час засідання Генеральної асамблеї ВООЗ у травні 2014 р. прийнято відповідну резолюцію щодо боротьби із ВГВ і ВГС. У ній, зокрема, йдеться про те, що щорічно ВГ стає причиною 1,4 млн випадків смерті; нині цією хворобою охоплено 500 млн людей. Загалом існує 5 основних видів ВГ — A, B, C, D і E. Типи B і C призводять до хронічної хвороби, від якої страждають сотні мільйонів людей і вони є основною причиною розвитку цирозу і раку печінки. У цій резолюції підкреслюється важливість розширення програм вакцинації проти ВГА і ВГB та подальшого зміцнення боротьби з цими хворобами в закладах медичної допомоги — це заходи, які дозволяють підвищити безпеку ін’єкцій.
У резолюції наголошується на важливості реалізації відповідних заходів щодо захисту від інфікування таких груп людей, як користувачі ін’єкційних наркотиків, і поліпшити їх доступ до засобів діагностики та лікування. Оскільки більшість людей, які страждають на ВГB або ВГC, не усвідомлюють того, що вони інфіковані, існує також необхідність у вдосконаленні системи скринінгу. А. Терещенко наголосила, що Україна не стоїть осторонь світових тенденцій у боротьбі з цим захворюванням, підтвердженням чого є те, що у 2011 р. Кабінет Міністрів України схвалив Концепцію, а у квітні 2013 р. — Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року. Виконання цієї програми дасть змогу:
- визначити реальний рівень захворюваності шляхом підвищення якості своєчасної діагностики;
- здійснювати постійний моніторинг рівня поширеності ВГВ і ВГС в Україні;
- забезпечити проведення консультацій і тестування громадян за клінічними, епідеміологічними показниками та з профілактичною метою, а також з метою виявлення інфікованих ВГВ і ВГС;
- забезпечити вакцинацією проти ВГВ осіб групи ризику;
- підвищити рівень обізнаності населення з питань профілактики інфікування ВГВ і ВГС;
- охопити лікуванням не менше ніж 30% хворих на ВГВ і ВГС, які його потребують;
- удосконалити систему обліку хворих на ВГ;
- знизити рівень інвалідності внаслідок захворювання на ВГ із термінальними стадіями фіброзу печінки та смертність внаслідок ускладнень, спричинених ВГВ і ВГС;
- проводити щорічні інформаційно-просвітницькі кампанії з питань профілактики ВГВ і ВГС.
Також, за словами А. Терещенко, на сьогодні Україна має сучасні клінічні протоколи лікування ВГ, цілком адаптовані до європейського зразка. Зокрема, затверджено Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослим та дітям «Вірусний гепатит С». Крім того, Україна як країна-учасниця ВООЗ взяла участь у прийнятті у квітні 2014 р. «Керівних настанов ВООЗ із скринінгу, догляду та лікування осіб із гепатитом С».
Ольга Голубовська, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Інфекційні хвороби», також підкреслила, що прийняття Державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року та затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослим та дітям «Вірусний гепатит С» позитивно вплинуло на боротьбу з цим захворюванням. Вона зазначила, що світ зараз стоїть на порозі нової ери лікування ВГС, і Україна не має залишитися осторонь.На думку Дмитра Коваля, директора Всеукраїнської громадської організації «Зупинимо гепатит», саме завдяки програмі профілактики, діагностики та лікування ВГ, розробленій МОЗ України, люди нарешті можуть отримати належне лікування. Проте і тут є низка проблемних питань. На жаль, держава не може одночасно забезпечити необхідною медичною допомогою усіх хворих. Очевидно, питання в тому, яких пацієнтів варто лікувати в першу чергу — на ранній чи пізній стадії хвороби, а також якими мають бути кроки стосовно пацієнтів, які самостійно чи за державні кошти пройшли лікування і не одержали позитивного результату. Також поки що відсутні ліцензовані вакцини для дітей віком до 1 року.
Д. Коваль також підкреслив, що в непростих умовах, що склалися в державі, працівники МОЗ України намагаються максимально якісно вирішити окреслені проблеми та забезпечити виконання програми.
Нагадаємо, що, за офіційними даними, в Україні ≈3% населення інфіковані вірусом гепатиту С, проте достовірні статистичні дані відсутні. Враховуючи відсутність масштабного скринінгу і прихований епідемічний процес, більшість вітчизняних експертів вважають, що поширеність ВГС в Україні може становити 5–9%.
Докладніше про нові підходи до подолання ВГ читайте в ексклюзивному інтерв’ю О. Голубовської «Українському медичному часопису» найближчим часом.
Олександр Устінов,
фото Сергія Бека
