6 березня 2014 р. у приміщенні ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук України» в рамках Наукової підсумкової сесії «Актуальні питання сучасної кардіології», присвяченої пам’яті академіка М.Д. Стражеска, відбулася організаційно-методична нарада головних спеціалістів-кардіологів Міністерства охорони здоров’я України на тему «Стан і подальший розвиток кардіологічної служби Міністерства охорони здоров’я та Національної академії медичних наук України в аспекті реформування вітчизняної медичної галузі.
Відкриваючи нараду, Володимир Коваленко, директор ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» Національної академії медичних наук (НАМН) України» (далі — Інститут), президент Асоціації кардіологів України, академік НАМН України, подякував усім присутнім за те, що, незважаючи на складну соціально-політичну обстановку, до участі у роботі наради долучилися головні спеціалісти-кардіологи з 18 регіонів. Він зазначив, що лікарі повинні продовжувати свою професійну роботу і надавати кваліфіковану медичну допомогу всім, хто її потребує, незважаючи на мову, політичні погляди, регіональну приналежність тощо. Він повідомив, що Асоціація кардіологів України виступає з ініціативою про створення громадського руху «Медична спільнота — за цілісність та суверенність України» та закликав долучитися до нього всіх тих вітчизняних медиків, які поділяють цю позицію.
Далі В. Коваленко нагадав основні показники, за якими оцінюють роботу кардіологічної служби та її вплив на здоров’я нації, зазначивши, що в останні роки відзначено тенденцію до зниження смертності у зв’язку із серцево-судинними захворюваннями, яка, за останніми даними, становить 957,3 на 100 тис. населення. Проте цей показник все ж значно перевищує аналогічний у країнах Європейського Союзу та США (до 400 та 251 на 100 тис. населення відповідно).
Однією з причин такого високого показника, за словами В. Коваленка, є недостовірність посмертного діагнозу у великої кількості померлих внаслідок малої частки розтинів. Крім того, має місце викривлення у бік підвищення поширеності серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічної хвороби серця, що пов’язано з недосконалістю державної статистичної звітності. Тому на сьогодні конче необхідно розробляти нові підходи до формування статистичної звітності й об’єктивізувати цю ситуацію.
В. Коваленко зазначив, що після закінчення реалізації Програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні (1999–2010 рр. — Прим. ред.) знову намітилася тенденція до зростання кількості інсультів, особливо в осіб працездатного віку. Для того щоб призупинити цю негативну тенденцію, необхідна державна підтримка профілактичних програм та впровадження популяційних стратегій у боротьбі з серцево-судинними захворюваннями. Це особливо актуально в нових умовах реформування медичної галузі, коли акцент зміщено на первинну ланку надання медичної допомоги, а ключовою фігурою в охороні здоров’я стає лікар загальної практики — сімейної медицини.
Окреслюючи основні напрямки роботи кардіологічної служби у 2014 р., В. Коваленко наголосив на необхідності звернути увагу на таку категорію хворих, як «малосимптомний пацієнт», зазначивши, що саме в цій групі виникає більшість випадків раптової серцево-судинної смерті.
Також, на думку академіка, необхідно продовжувати роботу щодо дотримання меж «терапевтичного вікна» до 120 хв з моменту виклику при наданні високоспеціалізованої медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда із застосуванням інтервенційних технологій і тромболізису.
Подальшого удосконалення потребує і ведення реєстру інтервенційних втручань, до якого, на жаль, долучаються не всі регіони. Також наявне деяке непорозуміння між кардіологами та кардіохірургами щодо єдиної тактики надання інтервенційної кардіологічної допомоги.
Зазначено необхідність звернення окремої уваги на медичну допомогу пацієнтам з аритмією, які, як відомо, є основною причиною раптової серцевої смерті, зокрема на розвиток цілеспрямованої політики їх хірургічного лікування.
Перегляду потребує і підхід до ведення хворих із клапанними ураженнями серця, що пов’язано в основному зі зміною переважаючого характеру таких уражень у бік дегенеративних.
Також необхідним є перегляд підходів до метаболічної терапії серцево-судинних захворювань у бік її обмеження та внесення відповідних змін у державний формуляр.
Важливим залишається забезпечення етапності надання медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в умовах реформування системи медичного обслуговування на всіх рівнях.
Далі В. Коваленко зупинився на розвитку високоспеціалізованої медичної допомоги людям із рідкісними і тяжкими серцево-судинними захворюваннями, зазначивши, що з цією метою найближчим часом на базі Інституту планується відкрити декілька консультативно-експертно-діагностично-лікувальних спеціалізованих центрів, які розпочнуть надавати допомогу цим хворим.
Професор Юрій Сіренко, головний позаштатний спеціаліст Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України за спеціальністю «Кардіологія», звернув увагу на нормативне забезпечення надання медичної допомоги пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями. Він нагадав, що у 2012 р. вперше на основі рекомендацій Асоціації кардіологів України затверджено уніфікований клінічний протокол лікування хворих на артеріальну гіпертензію (наказ МОЗ України від 24.05.2012 р. № 384 «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при артеріальній гіпертензії»). Проте і сьогодні в системі екстреної медичної допомоги користуються, за його словами, іншим документом, що є неприпустимим.
Для подальшого вдосконалення надання медичної допомоги хворим на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST необхідне якнайшвидше затвердження відповідного уніфікованого клінічного протоколу, який розроблений спеціалістами Інституту та знаходиться на громадському обговоренні (проект наказу МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмента ST». — Прим. ред.). Необхідно також звернути увагу на підвищення частоти звернення пацієнтів із гострим коронарним синдромом за медичною допомогою, для цього робити акцент на їх правильному інформуванні із залученням, зокрема, соціальної реклами.
Також, за словами Ю. Сіренка, необхідно переробити і підготувати до затвердження нову редакцію протоколу лікування хворих на стабільну стенокардію, розробити протокол лікування хворих на серцеву недостатність і, можливо, на фібриляцію передсердь. І тоді 90% пацієнтів, у тому числі з хронічними захворюваннями, будуть охоплені належною медичною допомогою на всіх рівнях.
Крім того, необхідно поновити державні заходи щодо боротьби з артеріальною гіпертензією, зробивши акцент на профілактиці (як первинній, так і вторинній) за рахунок призначення адекватної фармакотерапії. Також необхідне внесення відповідних змін до наказу МОЗ України від 30.12.1992 р. № 206 «Про заходи щодо поліпшення організації та підвищення якості кардіологічної допомоги населенню України».
Наталя Острополець, начальник відділу високоспеціалізованої медичної допомоги МОЗ України, перш за все подякувала Асоціації кардіологів України за ініціативу щодо створення громадського руху «Медична спільнота — за цілісність та суверенність України» та пообіцяла звернутися за підтримкою цієї ініціативи до керівництва МОЗ України. Вона повідомила, що програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії і програма боротьби із серцево-судинними і судинно-мозковими захворюваннями закладені у Загальнодержавній програмі «Здоров’я — 2020: український вимір», проект закону про затвердження якої розроблено Кабінетом Міністрів України і після погодження з усіма заінтересованими органами виконавчої влади подано до Верховної Ради України, де його зареєстровано 11.12.2013 р. за № 3748. За наявності дуже серйозних заперечень з боку Міністерства фінансів щодо обсягу фінансування цієї програми прийнято рішення подавати проект закону без обсягів фінансування, оскільки Міністерство фінансів запропонувало МОЗ України щороку розробляти заходи щодо фінансування цієї програми і затверджувати фінансування в рамках Законів «Про державний бюджет України», які приймаються щороку (нагадаємо, що відповідно до п. 3 ст. 105 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» із припиненням повноважень Кабінету Міністрів України цей законопроект вважається відкликаним. — Прим. ред.).
Стосовно проекту наказу МОЗ України «Про затвердження та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при гострому коронарному синдромі з елевацією сегмента ST» Н. Острополець повідомила, що він розроблений мультидисциплінарною робочою групою і передбачав затвердження уніфікованого клінічного протоколу та клінічної настанови. Його опрацьовано у структурних підрозділах МОЗ України, в процесі чого виникли зауваження юридичного управління. Наразі його доопрацьовано і після затвердження нового складу МОЗ України цей наказ буде знову передано на погодження.
Завершуючи нараду, В. Коваленко висловив сподівання, що нове керівництво МОЗ України зробить висновки як щодо позитивного, так і негативного досвіду реформування галузі охорони здоров’я своїх попередників та буде більше прислухатися до думки медичної спільноти, зокрема професійних асоціацій, у таких важливих питаннях, як реформування медичної галузі, проведення реімбурсації вартості лікарських засобів та запровадження стандартів надання медичної допомоги хворим.
Олександр Устінов,
фото Максима Кудимця
