Президія НАМН України: біобезпека держави, законодавче забезпечення та основні напрямки розвитку медичної науки

4 березня 2014
856
Резюме

На черговому засіданні Президії Національної академії медичних наук України було розглянуто найбільш актуальні теми розвитку вітчизняної медичної науки та функціонування медичної галузі у розрізі питань національної безпеки держави

13 лютого 2014 р. у Києві у приміщенні ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України» відбулося чергове засідання Президії Національної академії медичних наук України, на якому зокрема розглядалися поточні питання розвитку медичної науки, питання національної безпеки держави та законодавчого забезпечення системи охорони здоров’я України.

Академік Юрій Кундієв, перший віце-президент Національної академії медичних наук (НАМН) України, повідомив, що рада президентів академій наук України, яку очолює президент Національної академії наук (НАН) України академік Борис Патон, на своєму засіданні 27 грудня 2013 р. напрацювала основ­ні наукові напрями та найважливіші проблеми фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних і гуманітарних наук на період 2014–2018 рр. Цей документ стосується безумовно всіх відділень, усіх секторів, секцій НАН України, а також галузевих академій та міжакадемічних досліджень. Звернувши увагу слухачів на розділ «Молекулярна біологія, біохімія, фізіологія», Ю. Кундієв зазначив, що в ньому зокрема передбачені напрямки, які зазвичай у подальшому будуть наповнюватися конкретними науковими темами. Це:

  • фізико-хімічні основи організації біологічних систем;
  • вивчення геному, епігеному, протеому та метабулому живих організмів і шляхів їх регуляції;
  • сучасні технології для медицини, фармації та екології, біобезпека;
  • молекулярні, біохімічні, фізіологічні та морфологічні основи розвитку хвороб людини і розробки методів їх профілактики, діагностики та лікування;
  • сучасні біотехнології для потреб медицини, сільського господарства тощо.

Також запропоновано доповнити цей перелік такими напрямками, як:

  • стратегія багатофакторної профілактики та високоспеціалізованої медичної допомоги неінфекційних хвороб;
  • (за участю Республіки Куба) синтез низькомолекулярних пептидів як протипухлинних засобів та їх доклінічне і клінічне випробування;
  • розробка підходів до створення в Україні персоніфікованої медицини на основі досліджень генетичних особливостей людини.

Періодичність наповнення цих напрямків — щороку або один раз на 2–3 роки, перелік конкретних тем має бути найближчим часом переданий на затвердження до Кабінету Міністрів України.

Академік Вале­рій Запорожан, віце-­президент НАМН України, зазначив, що на сьогодні у медичній науці формується дуже потужній напрямок молекулярної епідеміології, який вивчає взаємодію генетичних та епігенетичних факторів у профілактиці інфекційної та неінфекційної захворюваності, і запропонував внести його до переліку.

Академік Сергій Комісаренко, член Президії НАМН України, зазначив, що запропоновані Ю. Кундієвим напрями вже затверджені Верхов­ною Радою України, і їх просто необхідно виконувати. Він також звернув увагу всіх членів Президії НАМН України до ще одного питання, вкрай важливого для національної безпеки держави взагалі та для біо­безпеки як її найголовнішої складової зокрема. Для того щоб успішно боротися з проблемами особливо небезпечних інфекцій, а також інфекцій, які мають серйозні соціально-економічні наслідки для суспільства (грип, СНІД тощо), у країні має бути створена інфраструктура лабораторій, які можуть визначати патогени, їх чутливість до антибіотиків, до інших чинників, що мають обов’язково забезпечити безпеку людей, які працюють у цих лабораторіях із цими патогенами. Абсолютно в кожній країні, навіть у країнах Африки, існують такі лабораторії, так звані лабораторії 3–4-го рівня біобезпеки за міжнародною класифікацією (Biosafety Level (BSL) 3 and 4). У нашій країні, на жаль, немає жодної сертифікованої лабораторії рівня BSL-3 та BSL-4. Водночас нещодавно у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України від 24.01.2014 р. № 4015 «Про заборону розміщення іноземними державами, наддержавними утвореннями, організаціями або фізичними особами вірусно-біологічних лабораторій 3 та 4 (найвищих) рівнів біологічної безпеки на території України». За словами С. Комісаренка, цей законопроект може переслідувати політичну мету, а саме — не використовувати іноземну допомогу при будівництві таких лабораторій, хоча власним коштом Україна на сьогодні цього зробити не може.

Проте цей закон може мати більш широку дію, адже йдеться не лише про іноземні організації, а взагалі про всі існуючі в Україні лабораторії. С. Комісаренко зазначив, що цей закон можна назвати як такий, який спрямований на поширення особливо небезпечних інфекційних захворювань, значне погіршення стану здоров’я людей і підвищення їхньої смертності. Зокрема він містить повністю абсурдні, за словами С. Комісаренка, речі, тому що коли йдеться про лабораторії рівня BSL-3 і BSL-4, говориться, що вони мають працювати під підвищеним тиском, видаючи заражене патогенами повітря на дослідників і потім назовні, хоча у всьому світі вони працюють за абсолютно іншими принципами. Він повідомив, що вже підготував відповідний лист до Голови Верховної Ради України та голів комітетів, які опікуються цими питаннями, а саме Комітету з питань національної безпеки і оборони, Комітету з питань охорони здоров’я та Комітету з питань науки і освіти щодо цього законопроекту, але дивує те, як взагалі можна було запропонувати такий закон. Адже боротьба з інфекційними захворюваннями передбачає обов’язкову наявність таких лабораторій.

Крім того, є ще один важливий момент. У світі існує Конвенція про заборону біологічної зброї, і однією із сторін, які її підписали, є Україна. Згідно з цією конвенцією, Україна повинна забезпечити надійну систему національної біобезпеки та боротьби з інфекційними захворюваннями. У продовження цієї Конвенції йдеться про те, що у разі, якщо самі країни не можуть цього забезпечити, інші країни-­донори мають обов’язково їм допомагати. Тобто міжнародна допомога: чи то інформаційна, чи то матеріальна, чи то допомога обладнанням є просто обов’язковою для усіх країн-учасниць цієї Конвенції, яких зараз налічується 167. Крім того, Всесвітня організація охорони здоров’я, членом якої також є Україна, передбачає наявність у країні системи боротьби з інфекційними захворюваннями саме такого рівня.

С. Комісаренко нагадав присутнім, що у 2009 р. під час одного із засідань Ради національної безпеки і оборони України, яку, як відомо, очолює Президент, визнано, що в Україні наявний вкрай низький рівень біобезпеки (в Указі Президента України № 1124/2009 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2009 р. «Про стан соціально-демографічного розвитку, охорони здоров’я і ринку праці в Україні» зокрема йдеться про необхідність забезпечити до 2011 р. вдосконалення міжвідомчої інтегрованої мережі лабораторій для моніторингу та контролю за можливими загрозами біологічного та хімічного походження. — Прим. ред.). Вочевидь, такі закони готували без участі відповідних фахівців, зокрема наукового потенціалу інститутів НАМН України.
Святослав Ханенко, народний депутат України, голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення реформування системи охорони здо­ров’я, медичної освіти та науки Комітету з питань охорони здоров’я України, нагадав, що відповідно до Закону України «Про регламент Верховної Ради України» всі законопроекти, які надходять на розгляд вищого законодавчого органу, проходять через відповідні комітети. Він наголосив, що те, що відбувається на сьогодні із законодавчими ініціативами у сфері охорони здоров’я, є катастрофою, і запропонував науковцям, досвідченим управлінцям і клініцистам об’єднати зусилля та спрямувати їх на формування ефективного законодавства у цій життєво необхідній для суспільства сфері. Для цього, на його думку, необхідно сформувати таку структуру, яка зай­матиметься розробкою законодавчих ініціатив у сфері охорони здоров’я та здійс­ненням експертизи тих законодавчих ініціатив, які надходять до Верховної Ради. З відповідною пропозицією про її створення народний депутат України звернувся до Президії НАМН України.
Коментуючи це повідомлення, академік Андрій Сердюк, президент НАМН України, зазначив, що Академія не стоїть осторонь законотворчості. Він запропонував підтримати пропозицію народного депутата України С. Ханенка щодо створення структури з розробки та експертної оцінки законодавчих ініціатив у сфері охорони здоров’я та залучити до участі в її роботі усіх заінтересованих членів Президії НАМН України.

Олександр Устінов,
фото автора