ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З ОРГАНІЧНИМИ ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ ВНАСЛІДОК РАДІАЦІЙНОГО ВПЛИВУ ПІСЛЯ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

30 червня 2005
6006
Резюме

Розглянуто оптимізацію надання діагностично-лікувальної допомоги постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС з органічними психічними розладами на основі тривалого спостереження постраждалих та груп порівняння з використанням сучасних нейропсихіатричних, нейро- і психофізіологічних та нейровізуалізаційних діагностичних технологій. Наведено сучасні дані щодо епідеміології, етіології та патогенезу цих розладів, а також описано їх клінічну картину у динаміці. Запропоновано діагностичні критерії визначення пострадіаційних органічних психічних розладів (пострадіаційної енцефалопатії), поліетіологічних (включаючи радіаційний фактор), органічних психічних розладів (екзогенно-соматогенних енцефалопатій) та дисциркуляторної енцефалопатії в постраждалих. Завдяки проведенню запропонованих лікувальних і реабілітаційних заходів очікується збереження працездатності й попередження інвалідизації, забезпечується охорона психічного і соматичного здоров’я, покращання якості життя, а також медико-соціальна реабілітація і реадаптація постраждалих з органічними психічними розладами.

ВСТУП

Сучасні епідеміологічні дані свідчать про вірогід­ну роль іонізуючого випромінювання у підвищенні «непухлинної» захворюваності та смертності у жертв атомних бомбардувань Хіросіми і Нагасакі (Pres­ton D.L. et al., 2003), а також учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС) (Бузунов В.А. и соавт., 2001; Ivanov V. et al., 2001). При цьому в УЛНА на ЧАЕС найбільш віро­гідно пов’язаний з дозою опромінення розвиток психічних та ендокринних розладів, а також патології нервової системи. Найвищий надмірний відносний ризик (Excess Relative Risk/ERR) на дозу 1 Гр виявлено для цереброваскулярних захворювань: ERR/Гр=1,17 при 95% довірчому інтервалі (0,45; 1,88) (Ivanov V.K. et al., 2000).

Нейропсихіатричні наслідки катастрофи на ЧАЕС — надзвичайно актуальна медико-соціальна проблема. Несприятливий перебіг нервово-психічних розладів пояснюється їх багатофакторною екзогенно-соматогенно-органічною природою: поєднуються ефекти різних несприятливих радіаційних і нерадіаційних чинників. Нині клінічне і соціальне значення захворювань нервової системи і психічних розладів у постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, особливо УЛНА (включаючи пацієнтів, у яких діагностували гостру променеву хворобу — ГПХ), зростає у зв’язку з їх прогресуванням. Насамперед це стосується органіч­ного ураження головного мозку (Логановский К.Н., 2001; Напрєєнко О.К., 2001; Loganovsky K.N., Yury­ev K.L., 2001; Логановський К.М., 2002; Логановський К.М. та співавт., 2003; Nyagu A.I. et al., 2003; Lo­ganovsky K.N., Yuryev K.L., 2004). Соматопсихічна і психосоматична природа нервово-психічної патології в постраждалих потребує удосконалення лікування. Нерідко низький ефект терапевтичної та профілактичної програми зумовлений недоліками діагностики цієї патології, недостатньою оцінкою етіологічних і патогенетичних механізмів і відповідно — неадекватною терапією (Напрєєнко О.К., 2001; Логановський К.М., 2002; Nyagu A.I. et al., 2003).

ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ

Психічні розлади внаслідок ураження головного мозку (органічні психічні розлади або енцефалопатії) в постраждалих після аварії на ЧАЕС етіологічно є гетерогенними. В їх походженні встановлено значення традиційних чинників ризику, зокре­ма віку, цереброваскулярної патології, соматичних захворювань, стресу, зловживання психоактивними речовинами, способу життя тощо. Вирішальне значення впливу іонізуючого випромінювання виявлено лише при дозах понад 1 Зв (віддалені наслідки ГПХ), що може зумовити виникнення пострадіаційних органічних психічних розладів
(по­ст­радіаційної енцефалопатії). Етіологічна роль опромінення у комплексному впливі факторів ризику простежена при дозах понад 300 мЗв, які можуть призводити до виникнення поліетіологічних (включаючи радіаційний фактор) органічних психічних розладів (екзогенно-соматогенної енцефалопатії), особливо при стажі роботи у зоні відчуження 3–5 та більше років. В інших випадках органічне ураження головного мозку має переважно судинний генез внаслідок цереброваскулярних захворювань (гіпертонічна енцефалопатія, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія — ДЕП).

При пострадіаційних органічних психічних розладах (>1 Зв) виявлено прогресуюче структурно-функціональне ураження головного мозку, церебральною основою якого є радіаційно-індукована патологія кортико-лімбічної системи та її зв’язків переважно у домінантній (лівій) півкулі з вираженими порушеннями центральних механізмів аферентації. Структурно-функціональні зміни головного мозку у віддалений період після ГПХ полягають в ураженні лобних відділів і лівої скроневої частки з кірково-підкорковими зв’язками, а також глибинних структур мозку переважно атрофічного характеру. При поліетіологічних (включаючи радіа­ційний фактор) органічних психічних розладах (>0,3 Зв) виявлена патологія головного мозку з домінуванням ураження лімбічної системи та її нейро­функціональних зв’язків переважно у лівій домі­нант­ній півкулі — так звана лімбічна енцефалопатія.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Нервово-психічні розлади у віддалений період ГПХ характеризуються прогресуванням з послідовною зміною вегетосудинного і вегетовісцерального етапу (3–5 років після опромінення) етапом цере­броорганічної і соматогенної патології (5–10 років і більше після опромінення). Вегетосудинні та вегетовісцеральні розлади у пацієнтів, у яких діагностували ГПХ, вирізнялися надсегментарним характером, поєднанням із вираженими порушеннями центральних механізмів аферентації, інтенсивністю, стійкістю і перманентно-пароксизмальним типом перебігу з діенцефальними кризами, які ми класифікуємо як симптоматичні парціальні епілептиформні лімбічні напади. Ці розлади у поєднанні зі зростанням соматичної патології, у тому числі цереброваскулярної, зумовили прогресуюче формування цереброорганічних і соматогенних психічних розладів у віддалений період ГПХ.

Поступово зменшувався «афективний фасад» — неврозоподібна і стенічна психопатоподібна симптоматика — з одночасним зростанням негативної психопатологічної симптоматики. Органічна психічна патологія у пацієнтів, у яких діагностували ГПХ, ви­різнялася своєрідним поєднанням зниження енергетичного потенціалу, дисгармонії і певного регресу особистості, афективного сплощення або астеноадинамічної депресивної симптоматики, гіпобулії, сенестопатій, надцінних утворень, соціальної відокремленості та когнітивного дефіциту. Клінічна картина цих розладів найбільшою мірою відповідає ендоформному (апатичному) психоорганічному синдрому.

Протягом післяаварійних років в УЛНА знизилися частота й інтенсивність іпохондричної симптоматики, «афективного фасаду» з неврозоподібною та стенічною психопатоподібною симптоматикою, але простежували тенденцію до зростання негативної психопатологічної симптоматики, особливо при дозах опромінення понад 0,3 Зв. Динаміка психопатології в УЛНА полягає у трансформації астеновегетативних та істероіпохондричних проявів, тривожної та обсесивної іпохондрії у сенесто- і паранояльно-іпохондричні утворення; прогресуючій дисгармонії і регресі особистості, трансформації експлозивності й афективно-вольової нестійкості в депресивну і негативну симптоматику з когнітивним дефіцитом, аутизацією та соціальною дезадаптацією. Клінічна картина цих розладів найбільшою мірою відповідає варіантам характеропатичного психоорганічного синдрому (лабільного, апатичного, параноїдного, поєднаного).

ОЗНАКИ ТА КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ РОЗЛАДІВ

Діагностика пострадіаційних органічних психічних розладів (пострадіаційної енцефалопатії) здійснюється за такими критеріями:

1. Доза опромінення понад 1 Зв.

2. Прогресуючий тип перебігу психічних розладів з трансформуванням неврозоподібних станів з вираженими астенічними, вегетосудинними й вегетовісцеральними порушеннями в органічне ураження головного мозку.

3. Ознаки пострадіаційних органічних психічних розладів:

• мікровогнищева органічна неврологічна симп­томатика з сенсорно-алгічним, вестибулоатактичним і м’язово-тонічним синдромами, м’якими пiра­мiдними і екстрапiрамiдними симптомами та прогресуючою вегетативною недостатністю;

• пароксизмальні стани, такі, як діенцефальні кризи (вегетовісцеральні напади), скронева епілепсія та амігдало-гіпокампальні (медіобазальні лім­бічні) напади;

• когнітивний дефіцит;

• сенесто-іпохондрична симптоматика;

• негативна психопатологічна симптоматика — зниження енергетичного потенціалу, дисгармонія і регрес особистості, афективне сплощення, апатія, ангедонія, гіпобулія, збіднілість мови, соціальна відокремленість;

• депресивна симптоматика;

• загальна оцінка життєдіяльності <70 балів;

• плоский або дезорганізований патерн електроенцефалограми (ЕЕГ) з латералізацією патологіч­ної активності до лобно-скроневої ділянки лівої (домінуючої) півкулі;

• зниження домінуючої частоти комп’ютерної ЕЕГ (кЕЕГ) <8 Гц у потиличній ділянці; ексцес δ‑потужності з редукцією θ-потужності у лобно-скроневих ділянках, особливо лівої (домінуючої) пів­кулі; редукція α-потужності;

• деформація, скорочення латентних періодів (ЛП) та збільшення амплітуди основних компонентів зорових викликаних потенціалів (ВП) на обертання шахового патерну (ЗВПШП);

• деформація, збільшення ЛП та зменшення амп­літуди основних компонентів соматосенсорних ВП (ССВП), максимум викликаної відповіді (найбільша амплітуда і найменший ЛП) при правобічній стимуляції не в проекційній ділянці над лівою постцент­ральною звивиною, а в асоціативних ділянках;

• деформації пізніх (III, IV, V) компонентів слухових ВП стовбура мозку (СВПСМ), продовження ЛП V компонента та III–V міжпікового інтервалу (МПІ), зменшення амплітуди V компонента;

• за даними нейропсихологічних досліджень — наявність структурно-функціонального ураження головного мозку із залученням лобних відділів і лівої скроневої частки з кірково-підкірковими зв’язками, а також глибинних структур мозку;

• порушення церебральної гемодинаміки вна­слідок атеросклеротичних змін, гіпертонічного характеру судинного тонусу, асиметрії кровопостачання між півкулями головного мозку зі зменшенням кровотоку зліва, а також стенозуючих процесів;

• церебрально-органічний характер розладів підтверджується наявністю патологічних змін у структурі головного мозку, за даними магнітно-резонансної томографії (МРТ) — атрофія і розширення шлуночків мозку, вогнищеві зміни головного мозку.

4. Відсутність психічної патології іншого генезу.

Діагноз пострадіаційних органічних психічних розладів вважається обгрунтованим за наявності 1‑го і 2‑го критеріїв та не менше 5 ознак 3-го критерію. У разі розвитку цереброваскулярної патології (гіпертонічна енцефалопатія, церебральний атеросклероз) зі стійкими церебральними гемодинамічними порушеннями органічне ураження головного мозку може бути класифіковане як пострадіаційна ДЕП.

За багатоосьовим варіантом класифікації психіч­них розладів Міжнародної класифікації хвороб 10‑го перегляду типовий повний діагноз пострадіаційних органічних психічних розладів можна відобразити таким чином:

Вісь I — Клінічний діагноз; 1) апатичний варіант органічного розладу особистості F07.0; 2) не уточнені наслідки ефектів радіації: променева хвороба Т66; 3) інші уточнені захворювання головного мозку: пострадіаційна енцефалопатія G93.8.

Вісь II — Непрацездатність. Втрата працездатності >40%.

Вісь III — Ситуаційні фактори: переживання Чорнобильської катастрофи.

Діагностичні критерії поліетіологічних (включаючи радіаційний фактор) органічних психічних розладів (екзогенно-соматогенних енцефалопатій) такі:

1. Доза опромінення понад 0,3 Зв.

2. Трансформування соматоформних (психосоматичних) розладів в органічне ураження головного мозку.

3. Ознаки поліетіологічних (включаючи радіа­цій­ний фактор) органічних психічних розладів в УЛНА:

• мікровогнищева органічна неврологічна симп­томатика;

• пароксизмальні стани;

• когнітивний дефіцит;

• депресивна симптоматика;

• прояви посттравматичного стресового розладу (posttraumatic stress disorder/PTSD);

• іпохондрична симптоматика;

• психопатоподібні прояви;

• негативна психопатологічна симптоматика;

• загальна оцінка життєдіяльності <70 балів;

• дезорганізований або плоский патерн ЕЕГ;

• зниження домінуючої частоти кЕЕГ<8 Гц у потиличній ділянці; ексцес δ- та β-потужностей з редукцією θ-потужності у лобно-скроневих ділянках, особливо лівої (домінуючої) гемісфери; редукція α-потужності;

• деформація, скорочення ЛП та збільшення амплітуди основних компонентів ЗВПШП;

• деформація, збільшення ЛП та зменшення амплітуди основних компонентів ССВП, збільшення контрлатеральних ЛП і зменшення контрлатеральних амплітуд N20 і P25 у проекційній ділянці;

• зменшення амплітуди, відсутність або деформація основних компонентів СВПСМ, збільшення ЛП і МПІ та асиметрії СВПСМ;

• за даними нейропсихологічних досліджень — наявність структурно-функціонального ураження головного мозку із залученням лобних відділів і лівої скроневої частки з кірково-підкірковими зв’язками, а також глибинних структур мозку;

• порушення церебральної гемодинаміки вна­слідок атеросклеротичних змін, гіпертонічного характеру судинного тонусу, асиметрії кровопостачання між півкулями головного мозку та стенозуючих процесів;

• церебрально-органічний характер підтверджується наявністю патологічних змін у структурі головного мозку, за даними МРТ — атрофія і розширення шлуночків мозку, вогнищеві зміни головного мозку.

4. Відсутність нервово-психічної патології іншого генезу.

Діагноз поліетіологічних (включаючи радіаційний фактор) органічних психічних розладів вважається обгрунтованим за наявності 1-го і 2-го критеріїв та не менше 5 ознак 3-го критерію. За багатоосьовим варіантом класифікації психічних розладів Міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду типовий повний діагноз поліетіологічних (включаючи радіаційний фактор) органічних психічних розладів можна відтворити таким чином:

Вісь I — Клінічний діагноз; 1) органічний депре­сивний розлад F06.32; 2) інші цереброваскулярні захворювання: гіпертонічна енцефалопатія I67.4.

Вісь II — Непрацездатність. Втрата працездатності >35% (усереднена загальна оцінка життєдіяльності (Global Assessment of Functioning/GAF) становить 63 бали, втрата працездатності — 37%).

Вісь III — Ситуаційні фактори: евакуація, робота­ з УЛНА, переживання Чорнобильської катастрофи.

ДЕП I ступеня проявляється церебрастенічним синдромом у поєднанні з розсіяною мікровогнищевою патологічною неврологічною симптоматикою і діагностується на основі:

• скарг (головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, дратівливість, порушення сну, помірно виражені зміни пам’яті);

• наявності у неврологічному статусі розсіяної патологічної симптоматики (зниження корнеальних рефлексів, недостатність конвергенції з однієї чи обох сторін, асиметрія носогубних складок, асиметрія сухожильних і періостальних рефлексів, помірно виражені симптоми орального автоматизму, легке порушення чутливості за провідниковим типом, помірно виражене статокоординаторне порушення);

• даних дослідження церебральної гемодинаміки (асиметрія або двобічне зменшення пульсового кровонаповнення, підвищення тонусу артеріальних мозкових судин за функціональним типом, утруднення венозного відтоку), помірно виражені загальномозкові зміни біоелектричної активності, легкі структурні зміни за даними МРТ — розширення шлуночків мозку, початкові явища атрофії.

При встановленні діагнозу ДЕП II ступеня на фоні вищезазначених симптомів, що в даній стадії мають більш виражений або стійкий характер, відзначають більш грубі гемодинамічні порушення (зменшення пульсового кровонаповнення півкуль мозку, стійке підвищення тонусу артеріальних судин, виражене утруднення венозного відтоку, зміни внутрішньочерепної гемоциркуляції), додаються мнестичні та інтелектуальні порушення, формуються вестибулоатактичні та/чи екстрапірамідні порушення, реєструють минущі порушення мозкового кровообігу у різних судинних басейнах мозку, виражені зміни біоелектричної активності головного мозку, більш виражені структурні зміни мозку за даними МРТ — розширення шлуночків мозку, явища атрофії, вогнищеві зміни, що свідчать про формування психоорганічного синдрому.

У хворих на ДЕП III ступеня виявляють виражені інтелектуально-мнестичні та вестибулоатактичні розлади, порушення м’язового тонусу і зміни чутливості, гострі порушення мозкового кровообігу або їх залишкові явища/синдром судинного паркінсонізму. На ЕЕГ відзначають виражені або грубі зміни з вогнищевою симптоматикою та пароксизмальною активністю. За даними МРТ виявляють чіткі ознаки структурного ураження мозку, такі, як множинні лакунарні інфаркти, інші вогнищеві зміни, деміє­лінізація (лейкоареоз), атрофія. Гемодинамічними критеріями цієї стадії захворювання є:

• виражене зменшення кровонаповнення головного мозку у каротидному і вертебробазилярному басейнах;

• виражене підвищення тонусу артеріальних мозкових судин;

• ознаки стенозування однієї або обох внут­рішніх сонних артерій з порушенням внутрішньомозкового кровотоку, зниження в них лінійної швидкості кровотоку;

• порушення кровопостачання термінальних артерій з наявністю ретроградного або переривчастого кровотоку.

Діагностичний алгоритм психічних розладів внаслідок ураження головного мозку в УЛНА на ЧАЕС наведено на рисунку.

 

Рисунок. Диференційно-діагностичний алгоритм психічних розладів внаслідок ураження головного мозку в УЛНА на ЧАЕС

ЛІКУВАННЯ І РЕАБІЛІТАЦІЯ

Необхідно створити ефективну державну систему реабілітації постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС з комплексним цілеспрямованим використанням медичних, соціальних, освітянських і трудових ресурсів з метою пристосування пацієнта до діяльності на максимально можливому для нього рівні.

Проведення невідкладних лікувально-профілактичних заходів щодо органічного ураження головного мозку для осіб, які зазнали впливу іонізуючого ви­промінювання у дозах понад 0,3 Зв, а також психореабілітаційних заходів для осіб, які працюють у зоні відчуження протягом 3–5 і більше років, обов’язкове.

Використання біопсихосоціальної моделі з паритетним представленням біологічної (нейропсихіатричної) та особистісно орієнтованої складових обгрунтовує принцип нерозривності, «триєдиної ціліс­ності» при проведенні лікувальних та реабілітаційних заходів:

• єдність біологічних та психосоціальних втручань;

• багатовекторність зусиль з урахуванням різних сторін життєдіяльності пацієнта та різних сфер реа­білітації (психологічна, суспільна, родинна, професійна);

• апеляція до особистості пацієнта та принцип партнерства — пацієнта слід залучати до лікувально-відновного процесу, він повинен брати активну участь у відновленні функцій організму та соціальних зв’язків;

• ступінчастість (наступність втручань у лікувальних закладах, денних та нічних стаціонарах, санаторіях і профілакторіях).

Одне тільки медикаментозне лікування без вирі­шення соціальних питань постраждалих приречене на невдачу. Ізольоване надання соціальних пільг також не допоможе зберегти і відновити психічне та фізичне здоров’я постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Система соціальних заходів повинна охоплювати такі напрями:

а) підтримка держави щодо працевлаштування, пільгове оподаткування постраждалого — працівника підприємства будь-якої форми власності, можливість перепідготовки та перекваліфікації;

б) медичне забезпечення:

• безкоштовне;

• патронаж на дому;

• диспансеризація на амбулаторно-поліклі­нічному рівні 1 раз на рік;

• стаціонарне обстеження та лікування у спе­ціалізованих клініках;

• медично-соціальна експертиза;

• санаторно-курортне лікування;

• стоматологічна, зуботехнічна та протезна допомога;

• забезпечення необхідними медикаментами.

в) соціальні пільги та привілеї;

д) матеріальне забезпечення (підтримка);

ж) залучення до суспільно-політичної діяльності.

Корекція розладів особистості. Розлади особистісного рівня тісно пов’язані зі станом соціального та церебрального (соматоцеребрального) рівнів. При виражених порушеннях цих двох рівнів корекція розладів особистості вкрай складна. У будь-якому разі одним із головних методів корекції цих розладів залишається психотерапія. Медикаментозна корекція доцільна тільки при декомпенсації психопатоподібних розладів. Критеріями вибору у психофармакотерапії постраждалих є ефективність та безпека препарату при мінімальній взаємодії між лікарськими засобами, що зумовлено високою коморбідністю психічної та соматичної патології. Слід відзначити, що навіть у разі призначення психофармакологічних засобів психотерапія зберігає своє вирішальне значення у корекції особистісних розладів. Найдоцільніше проводити особистісно орієнтовану індивідуалізовану психотерапію, основним завданням якої є сформувати адекватне внутрішнє сприйняття хвороби та установку на активну (трудову) життєву стратегію у пацієнта. Безумовно, істотне місце у психотерапевтичній роботі відіграє корекція сімейної дисгармонії.

Важливим компонентом особистісної реадаптації постраждалих є оволодіння комплексом вправ із психічної саморегуляції. У цьому комплексі поєднано досягнення як західної, так і східної психотерапії та фізичної культури (автогенне тренування, медитація, дихальна гімнастика, асани йоги тощо). Психічна саморегуляція для цього контингенту хворих разом із власне терапевтичним ефектом фізичних вправ має на меті допомогти скоригувати особистісні порушення шляхом самопізнання, саморозвитку та самовдосконалення.

Виходячи з даних про те, що нервово-психічні розлади в постраждалих базуються на порушеннях усіх трьох рівнів організації психічної діяльності (церебральному, рівні особистості та соціальному), патогенетично обгрунтована терапія таких розладів має передбачати втручання на цих рівнях.

Корекція порушень церебрального рівня здійс­нюється за допомогою сучасних принципів нейро- і психофармакотерапії:

• основний принцип — постійне уточнення клініко-діагностичної оцінки;

• однієї психофармакотерапії недостатньо для повного одужання;

• тривалість лікування і його початок визначається стадією захворювання (гостра фаза, загострення, рецидив та ін.);

• оцінка співвідношення очікуваної користі та ступеня ризику негативних наслідків терапії;

• первинний вибір препарату для кожного хворого визначається за даними анамнезу (толерантність до певних лікарських засобів);

• спрямованість терапії на основні при даному патологічному стані симптоми та оцінка їх динаміки протягом всього курсу лікування;

• постійний контроль з метою виявлення побічної дії лікарських засобів, що забезпечує як безпеку, так і оптимальну ефективність лікування.

Раціональне обмеження лікування соматичних патологічних станів. Це особливо актуально з урахуванням формування психосоматичних розладів, з приводу яких слід призначати психофармакологічні засоби та психотерапію. Не слід вважати, що біо­психосоціальна модель терапії передбачає медикаментозне втручання, одночасно спрямоване на всі органи та системи, — вона передбачає використання трьох видів втручань: біологічного, психологічного та соціального. Раціональною є корекція соматичних розладів, які безпосередньо визначають тяжкість стану хворого або є етіологічними чинниками психічних розладів (наприклад цукровий діабет, гіпо- або гіпертиреоз тощо). Традиційно у постраждалих із психічними розладами застосовують комплексну терапію, яка включає ноотропні й вазоактивні препарати, церебро- та ангіопротектори, вітаміни, а також засоби для корекції основних соматичних порушень. У той же час її ефективність та економічна обгрунтованість не завжди достатня.

Прагнення до монотерапії, більш специфічного та локалізованого лікування. Такий підхід сприятиме підвищенню ефективності лікування і запобіганню взаємодії між лікарськими засобами, побічним ефектам і терапевтичній резистентності.

Використання фармакологічних засобів, тропних до нейромедіаторних систем, що локалізуються в кортико-лімбічній системі, порушення якої характерні для УЛНА. Використання серотонінергічних антидепресантів найбільш патогенетично обгрунтоване при де­пресивних розладах з точки зору впливу на серотонін­ергічну систему головного мозку, недостатність якої призводить до депресії. У постраждалих з нервово-психічними розладами з депресивними та тривожно-депресивними проявами за наявності неврологічної та соматичної патології застосування саме антиде­пресантів класу селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (selective serotonin reuptake in­hibitors/SSRI) найбільш науково обгрунтоване, ефективне та безпечне. При ендоформних органічних психічних розладах у постраждалих найбільш доцільно використовувати атипічні антипсихотики.

Використання фармакологічного профілю кЕЕГ («фармакологічного кЕЕГ-профілю»), тобто співвіднесення індивідуального патерну кЕЕГ у хворого з даними про вплив препарату, який передбачають застосовувати, на електричну активність головного мозку. Найбільш об’єктивною оцінкою ефективності психотропних препаратів є аналіз змін спектрального складу кЕЕГ, завдяки чому отримують патерн характерних змін електричної активності головного мозку — «фармакологічний кЕЕГ-про­філь». Застосування цієї діагностичної технології рекомендується у постраждалих з психічними розладами, що забезпечить індивідуальний підбір найбільш ефективного препарату.

Завдяки проведенню запропонованих лікувальних і реабілітаційних заходів очікується збереження працездатності й попередження інвалідизації, забезпечується охорона психічного і соматичного здоров’я, покращання якості життя, а також медико-соціальна реабілітація і реадаптація постраждалих з органічними психічними розладами.

ЛІТЕРАТУРА

    • Бузунов В.А., Страпко Н.П., Пирогова Е.А., Краснико­ва Л.И., Картушин Г.И., Войчулене Ю.С., Домашевская Т.Е. (2001) Эпидемиология неопухолевых болезней участников ликвидации последствий Чернобыльской аварии. Int. J. Radiat. Med., 3(3–4): 9–25.
    • Логановский К.Н. (2001) Нейрофизиологические основы формирования экзогенно-органических церебральных нарушений после воздействия ионизирующих излучений. Журн. психиатр. мед. психол., 1(8): 70–75.
    • Логановський К.М. (2002) Психічні розлади при дії іонізуючого випромінювання внаслідок Чорнобильської катастрофи: нейрофізіологічні механізми, уніфікована клінічна діагностика, лікування. Дис. … д-ра мед. наук: 03.00.01, 14.01.16; Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ, 462 с.
    • Логановський К.М., Коваленко О.М., Юр’єв К.Л., Бомко М.О., Антипчук К.Ю., Денисюк Н.В., Здоренко Л.Л., Россоха А.П., Чорний А.І., Дубровіна Г.В. (2003) Верифікація органічного ураження головного мозку у віддалений період гострої променевої хвороби. Укр. мед. часопис, 6(38): 70–78 (http://www.umj.com.ua/pdf/38/umj_38_1553.pdf).
    • Напрєєнко О.К. (ред.) (2001) Психіатрія. Здоров’я, Київ, 584 с.
    • Biryukov A., Gorsky A., Ivanov S., Ivanov V., Maksioutov M., Meskikh N., Pitkevitch V., Rastopchin E., Souchkevitch G., Tsyb A. (2001) Low doses of ionizing radiation: health effects and assessment of radiation risks for emergency workers of the Chernobyl accident. Ed. by G.N. Souchkevitch, M.N. Repacholi. World Health Organization, Geneva, 242 p.
    • Ivanov V.K., Maksioutov A.M., Chekin S.Yu., Kruglova Z.G., Petrov A.V., Tsyb A.F. (2000) Radiation-epidemiological analysis of incidence of non-cancer diseases among the Chernobyl liquidators. Health Phys., 78(5): 495–501.
    • Loganovsky K.N., Yuryev K.L. (2001) EEG patterns in persons exposed to ionizing radiation as a result of the Chernobyl accident: part 1: conventional EEG analysis. J. Neuropsychiatry Clin. Neurosci., 13(4): 441–458.
    • Loganovsky K.N., Yuryev K.L. (2004) EEG patterns in persons exposed to ionizing radiation as a result of the Chernobyl accident. Part 2: quantitative EEG analysis in patients who had acute radiation sickness. J. Neuropsychiatry Clin. Neurosci., 16(1): 70–82.
    • Nyagu A.I., Loganovsky K.N., Chuprovskaya N.Yu., Kostyuchenko V.G., Vaschenko E.A., Yuryev K.L., Zazymko R.N., Loganovskaya T.K. Myschanchuk N.S. (2003) Nervous system. In: A. Vozianov, V. Bebeshko, D. Bazyka (Eds.) Health effects of Chornobyl accident. DIA, Kyiv, p. 143–176.
    • Preston D.L., Shimizu Y., Pierce D.A., Suyama A., Mabuchi K. (2003) Studies of mortality of atomic bomb survivors. Report 13: Solid cancer and noncancer disease mortality: 1950–1997. Radiat. Res., 160(4): 381–407.

ДИАГНОСТИКА И ЛЕЧЕНИЕ ПАЦИЕНТОВ С ОРГАНИЧЕСКИМИ ПСИХИЧЕСКИМИ РАССТРОЙСТВАМИ ВСЛЕДСТВИЕ РАДИАЦИОННОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ ПОСЛЕ АВАРИИ НА ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ АЭС

Логановский Константин Николаевич, Чупровская Н Ю, Антипчук Екатерина Юрьевна, Бомко Мария Александровна, Логановская Т К, Денисюк Наталья Владимировна, Здоренко Леонид Леонидович, Кравченко В И, Дроздова Н В, Василенко З Л, Юхименко Е Н, Россоха А П

Резюме. Рассмотрено оптимизацию предоставления диагностическо-лечебной помощи пострадавшим вследствие аварии на Чернобыльской АЭС с органическими психическими расстройствами на основании продолжительного наблюдения пострадавших и групп сравнения с использованием современных нейропсихиатрических, нейро- и психофизиологических и нейровизуализационных диагностических технологий. Приведены современные данные относительно эпидемиологии, этиологии и патогенеза этих расстройств, а также описана их клиническая картина в динамике. Предложены диагностические критерии определения пострадиационных органических психических расстройств (пострадиационной энцефалопатии), полиэтиологических (включая радиационный фактор) органических психических расстройств (экзогенно-соматогенных энцефалопатий) и дисциркуляторной энцефалопатии у пострадавших. Благодаря проведению предложенных лечебных и реабилитационных мероприятий ожидается сохранение трудоспособности и предупреждение инвалидизации, обеспечивается охрана психического и соматического здоровья, улучшение качества жизни, а также медико-социальная реабилитация и реадаптация пострадавших с органическими психическими расстройствами.

Ключевые слова: авария на Чернобыльской АЭС, органические психические расстройства, энцефалопатия, диагностика, лечение, реабилитация

>DIAGNOSTICS AND TREATMENT OF ORGANIC MENTAL DISORDERS IN PERSONS EXPOSED TO IONIZING RADIATION AS A RESULT OF THE CHERNOBYL ACCIDENT

Loganovsky K N, Chuprovskaya N Yu, Antipchuk Ekaterina Yu, Bomko Maria A, Loganovskaja T K, Denisyuk N V, Zdorenko Leonid L, Kravchenko V I, Drozdova N V, Vasilenko Z L, Yukhimenko Ye N, Rossokha A P

Summary. The ways to optimize the diagnostic and medical care service among Chernobyl nuclear power plant accident survivors with organic mental disorders are considered, that based on the long-term observation of the survivors and comparison groups with application of modern neuropsychiatric, neuro- and psychophysiological, and neuroimaging technologies. Modern data on the epidemiology, aetiology and pathogenesis of the organic mental disorders are presented, as well as dynamics of their clinical features. Diagnostic criteria of postradiation organic mental disorders (a postradiation encephalopathy), polyetiologic (including radiation factor) organic mental disorders (an exogenous-somatogenic encephalopathies) and discirculatory encephalopathy in survivors are introduced. Implementation of the suggested medical and rehabilitation measures provides maintaining of the working capacity and prevention of the disablement, protection of mental and somatic health, improvement of the quality of life, as well as medical-social rehabilitation and readaptation of the Chernobyl accident survivors with organic mental disorders.

Key words: Chernobyl nuclear power plant accident, organic mental disorders, encephalopathy, diagnostics, treatment, rehabilitation