Вплив магнітотерапії на загальні неспецифічні адаптаційні реакції пацієнтів залежно від тонуса вегетативної нервової системи

30 червня 2005
1981
Спеціальності :
Резюме

ВСТУП Адаптаційний синдром, який проявляється загальними неспецифічними адаптаційними реакціями, — універсальна відповідь організму на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників. Одним із факторів зовнішнього середовища є магнітне поле, яке активно впливає на функціональні системи організму (Laforge H. et al., 1986; Reiter R.J., 1993; Mann K. et al., 1998). Чутливість до магнітотерапевтичного впливу в умовах експерименту залежить […]

ВСТУП

Адаптаційний синдром, який проявляється загальними неспецифічними адаптаційними реакціями, — універсальна відповідь організму на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників. Одним із факторів зовнішнього середовища є магнітне поле, яке активно впливає на функціональні системи організму (Laforge H. et al., 1986; Reiter R.J., 1993; Mann K. et al., 1998). Чутливість до магнітотерапевтичного впливу в умовах експерименту залежить як від фізичних характеристик магнітного поля, так і від стану основних регулюючих систем організму, зокрема нервової та ендокринної (Шишло М.А. и соавт., 1981; Гаркави Л.Х. и соавт., 1999). У літературі описані експериментальні та клінічні прояви впливу постійного та змінного низькочастотного магнітного поля на вегетативну нервову систему, що проявляється симпатиколітичним ефектом (Конова О.М., Хан М.А., 1996; Ананьин Н.Н. и соавт., 2001; Gmitrov J., Ohkubo C., 2002).

Мета дослідження — вивчити дію змінного магнітного поля низької частоти, яке використовують у терапевтичній практиці, на формування сприятливих і несприятливих реакцій адаптації у пацієнтів з різним тонусом вегетативної нервової системи.

ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Вплив магнітотерапії на загальні неспецифічні адаптаційні реакції визначали за їх переходом у інші типи через 30 хв після відповідної процедури.

У дослідження залучили 84 пацієнти віком від 18 до 72 років із хворобами органів травлення (хронічний гастрит, хронічний гастродуоденіт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рефлюксна хвороба та невиразкова диспепсія), схема лікування яких передбачала однаковий фізіотерапевтичний вплив: дію змінного магнітного поля низької частоти з величиною магнітної індукції 30 мТл впродовж 20 хв на ділянку епігастрію, яка відповідає сегментам ThVII–ThIX. Тип адаптаційної реакції визначали за рівнем лімфоцитів периферичної крові та індексом адаптації перед сеансом магнітотерапії та через 30 хв після нього. Реакцію стресу визначали за наявністю у лейкоцитарній формулі менше 20% лімфоцитів та індексом адаптації, нижчим від 0,30; реакцію орієнтування — за вмістом лімфоцитів від 20 до 28% та індексом адаптації від 0,31 до 0,50; реакцію спокійної активації, коли вміст лімфоцитів становив 29–34%, а індекс адаптації — від 0,51 до 0,70; підвищеної активації — у разі наявності у формулі 35–44% лімфоцитів та при індексі адаптації 0,71–0,90; переактивації — понад 44% лімфоцитів у лейкоцитарній формулі та при індексі адаптації понад 0,90 (Гаркави Л.Х. и соавт., 2002). Неповноцінну адаптацію визначали при кількості лейкоцитів менше 4·109 (Радченко О.М., Панчишин М.В., 2003). Реакції спокійної та підвищеної активації, які є подібними за характеристиками діяльності нервової, ендокринної та імунної систем і сприятливими для одужання, були об’єднані в групу реакцій активації (Panchyshyna M.V. et al., 1997).

Стан вегетативної нервової системи визначали на основі анкетування, яке дозволяє оцінити в балах 24 симптоми і синдроми та встановити переважання активності симпатичного чи парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи (Пухлик С.М., 1998).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вплив магнітного поля зазначених характеристик оцінювали з урахуванням вихідного стану вегетативної нервової системи та реакцій адаптації.

Переважання тонусу симпатичної нервової системи виявили у 35 (41,7%) пацієнтів, у 32 (38,1%) хворих цієї групи відзначали ваготонію, стан вегетативної рівноваги — у 17 (20,2%) пацієнтів.

У групі пацієнтів з переважанням тонусу симпатичної нервової системи вихідною реакцією у 9 (25,7%) хворих був стрес, у 13 (37,1%) — реакція орієнтування, у 6 (17,2%) пацієнтів — реакція спокійної активації та у 7 (20%) — реакція підвищеної активації.

У пацієнтів зі станом вегетативної рівноваги вихідні реакції розподілились таким чином: стрес — у 4 (23,5%), реакція орієнтування — у 6 (35,3%), реакція спокійної активації — у 4 (23,5%) пацієнтів. У 3 (17,7%) пацієнтів зі станом вегетативної рівноваги до сеансу магнітотерапії діагностували реакцію підвищеної активації.

До третьої групи увійшли хворі з переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи. У цій групі вихідна адаптаційна стрес-реакція виявлена у 3 (9,4%) обстежених, реакція орієнтування — у 9 (28,1%) пацієнтів, реакція спокійної активації — у 9 (28,1%) пацієнтів та реакція підвищеної активації — в 11 (34,4%) пацієнтів. Частота реакцій активації була істотно вищою у пацієнтів з ваготонією.

За станом вегетативної нервової системи подібними є реакції стресу, переактивації та неповноцінної адаптації, їх об’єднують у дистрес-реакції, що несприятливі для одужання і супроводжуються переважанням тонусу симпатичної нервової системи (Радченко О.М., Панчишин М.В., 2003). У нашому дослідженні стрес діагностували частіше на фоні підвищеного тонусу симпатичної нервової системи (у 25,7%) та ейтонії (у 23,5%), ніж при ваготонії (у 9,4% пацієнтів). До сеансу магнітотерапії при симпатикотонії (у 37,1%) та ейтонії (у 35,3%) найчастіше відзначали реакцію орієнтування, при ваготонії — реакцію підвищеної активації (у 34,4% пацієнтів).

Після сеансу магнітотерапії розподіл адаптаційних реакцій у групі пацієнтів з симпатикотонією був таким: у 3 (8,6%) хворих діагностували стрес, у 20 (57,0%) — реакцію орієнтування, у 8 (22,9%) — реакцію спокійної активації та у 4 (11,5%) — реакцію підвищеної активації (таблиця).

Серед пацієнтів зі станом вегетативної рівноваги після магнітотерапії в 1 (5,9%) діагностували стрес, у 6 (35,3%) — реакцію орієнтування, у 6 (35,3%) — реакцію спокійної активації та у 4 (23,5%) пацієнтів — реакцію підвищеної активації. У пацієнтів з ейтонією частка позитивних реакцій стала найбільшою, значно зменшилась кількість стрес-реакцій.

У групі пацієнтів з ваготонією після магнітотерапії стрес-реакцію було виявлено у 2 (6,3%) хворих, у 13 (40,6%) — реакцію орієнтування, у 3 (9,4%) — реакцію спокійної активації, у 13 (40,6%) — реакцію підвищеної активації та в 1 (3,1%) діагностували реакцію переактивації. У частини пацієнтів з ваготонією реакції активації трансформувалися в реакцію орієнтування.

Під впливом магнітотерапії кількість стрес-реакцій зменшувалась у пацієнтів з різним тонусом вегетативної нервової системи усіх груп.

Кількість реакцій орієнтування збільшувалась при симпатикотонії і ваготонії та не змінювалась при ейтонії. Загальна кількість реакцій активації після сеансу магнітотерапії при симпатикотонії істотно не змінювалась, при ейтонії — збільшувалась, при ваготонії — знижувалась. Частота реакції спокійної активації на фоні симпатикотонії підвищувалась, а при переважанні тонусу парасимпатичної нервової системи — знижувалась. Під впливом магнітотерапії при переважанні тонусу симпатичної нервової системи відсоток реакції підвищеної активації реакції зменшувався, а при ваготонії — збільшувався. У групі хворих з вегетативною рівновагою після сеансу магнітотерапії зростала кількість реакцій як спокійної, так і підвищеної активації.

У пацієнтів з переважанням тонусу парасимпатичної нервової системи до сеансу магнітотерапії реакції активації діагностували значно частіше, ніж стрес. Після магнітотерапії реакції активації істотно частіше (порівнняо зі стресом) візначали при симпатикотонії та ейтонії (див. таблицю).

Ефект магнітного поля з величиною магнітної індукції 30 мТл впродовж 20 хв залежав від тонусу нервової системи та вихідної адаптаційної реакції пацієнтів. Критерієм позитивного впливу фізіотерапевтичної процедури можна було вважати перехід вихідних реакцій у реакції активації (спокійної та підвищеної).

Реакція стресу при симпатикотонії переходила у реакції активації в 11% хворих, а реакція орієнтування змінювалась більш сприятливими реакціями у 46,2% хворих (рисунок а).

При ейтонії реакція стресу в 25% хворих змінювалась реакціями активації, а реакція орієнтування переходила у сприятливі типи адаптаційних реакцій у 50% хворих (рисунок б).

На перехід реакції стресу у реакції активації при ваготонії величина магнітної індукції та тривалість процедури не вплинула, а реакція орієнтування змінилась на реакції активації у 33,3% хворих (рисунок в).

Важливою, на наш погляд, є динаміка реакцій активації під впливом магнітного поля. Реакції активації при симпатикотонії під впливом процедури у 38,5% хворих не змінювалися, у 61,5% хворих вони переходили у реакцію орієнтування. У 85,7% пацієнтів з ейтонією вихідні реакції активації не змінилися, а в 14,3% хворих вони переходили у реакцію орієнтування. При ваготонії у 65% хворих реакції активації також не змінилися (рисунок а, б, в).

Рисунок. Перехід загальних неспецифічних адаптаційних реакцій у інші типи після магнітотерапії при різному тонусі вегетативної нервової системи

ВИСНОВКИ

1. Стрес-реакцію з меншою частотою відзначають при ваготонії, а реакції активації — частіше при ейтонії та ваготонії.

2. При одноразовому впливі магнітного поля з величиною магнітної індукції 30 мТл впродовж 20 хв змінюється тип адаптаційних реакцій у пацієнтів. Істотно зменшується кількість реакцій стресу.

3. Вплив магнітного поля із зазначеною величиною індукції на розвиток адаптаційних реакцій залежав не тільки від типу вихідної реакції адаптації, а й від тонусу вегетативної нервової системи.

4. Найбільш сприятливо сеанс магнітотерапії впливає на пацієнтів з ваготонією. Найрідше реакції активації після сеансу магнітотерапії розвиваються при симпатикотонії.

ЛІТЕРАТУРА

Ананьин Н.Н., Левицкий Е.Ф., Клеменков С.В., Колесников И.В. (2001) Изменение вегетативного статуса при синдроме вегетососудистой дистонии под влиянием постоянного магнитного поля. Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры, 6: 3–8.

Гаркави Л.Х., Квакина Е.Б., Шихлярова А.И. (1999) Магнитные поля, адаптационные реакции и самоорганизация живых систем. Биофизика, 41(4): 898–905.

Гаркави Л.Х., Романюк С.И., Баранцев Ф.Г. (2002) Активационная терапия в комплексе санаторно-курортного этапа реабилитации больных с заболеваниями внутренних органов. Сочи, 94 с.

Конова О.М., Хан М.А. (1996) Влияние низкочастотного переменного магнитного поля на вегетативную нервную систему детей с первичной артериальной гипертензией. Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры, 2: 8–10.

Пухлик С.М. (1998) Принципы диагностики и клинические особенности вегетативных нарушений у больных аллергическим ринитом. Імунологія та алергологія, 1: 126–131.

Радченко О.М., Панчишин М.В. (2003) Значення реакції неповноцінної адаптації у клініці внутрішніх хвороб. Укр. мед. альманах, 6(4): 123–126.

Шишло М.А., Кубли С.Х., Шимкевич Л.Л. (1981) Формирование адаптационных реакций организма при действии постоянных магнитных полей. Вопр. курортологии, физиотерапии и лечебной физической культуры, 4: 12–18.

Gmitrov J., Ohkubo C. (2002) Artificial static and geomagnetic field interrelated impact on cardiovascular regulation. Bioelectromagnetics, 23(5): 329–338.

Laforge H., Sadeghi M.R., Seguin M.K. (1986) Magnetostatic field effect: stress syndrome pattern and functional relation with intensity. J. Psychol., 120(3): 299–304.

Mann K., Wagner P., Brunn G., Hassan F., Hiemke C., Roschke J. (1998) Effects of pulsed high-frequency electromagnetic fields on the neuroendocrine system. Neuroendocrinology, 67(2): 139–144.

Panchyshyna M.V., al-Qdemat Y.A., Panchyshyn J.M., Petruh L.I., Kazmirchuk T.G. (1997) Effect of flurenizide on adaptive reactions in patients with chronic obstructive pulmonary disease. Int. J. Clin. Pharmacol. Res., 17(1): 47–52.

Reiter R.J. (1993) Static and extremely low frequency electromagnetic field exposure: reported effects on the circadian production of melatonin. J. Cell. Biochem., 51(4): 394–403.

 

>ВЛИЯНИЕ МАГНИТОТЕРАПИИ НА ОБЩИЕ НЕСПЕЦИФИЧЕСКИЕ АДАПТАЦИОННЫЕ РЕАКЦИИ ПАЦИЕНТОВ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ТОНУСА ВЕГЕТАТИВНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ

Жакун Ирина Богдановна, Радченко Елена Мирославовна

Резюме. Приведены результаты клинического исследования действия переменного магнитного поля низкой частоты, используемого в терапевтической практике, на формирование благоприятных и неблагоприятных реакций адаптации у пациентов с разным тонусом вегетативной нервной системы. Отмечена зависимость разового влияния магнитного поля с величиной магнитной индукции 30 мТл на развитие общих неспецифических адаптационных реакций не только от типа исходной реакции, но и от тонуса вегетативной нервной системы.

Ключевые слова: вегетативная нервная система, общие неспецифические адаптационные реакции, магнитное поле, магнитотерапия

>INFLUENCE OF MAGNETOTHERAPY ON GENERAL NONSPECIFIC ADAPTIVE REACTIONS OF PATIENTS DEPENDING ON THE TONE OF AUTONOMOUS NERVOUS SYSTEM

Zhakun Irina B, Radchenko Elena M

Summary. Article represents data on the clinical evaluation of the effects of low-frequency variable magnetic field (used in therapeutic practice) on the formation of favorable and adverse adaptive reactions in patients with different tone of the autonomous nervous system. It was shown that effects of disposable influence of magnetic field with induction 30 mTl on the development of general nonspecific adaptive reactions depend not only from initial reaction type, but also from the tone of autonomous nervous system.

Key words: autonomous nervous system, general nonspecific adaptive reactions, magnetic field, magnetotherapy