D-ларгін ФС® від ЗАT «Лекхім-Харків»: високоефективний препарат від вітчизняного виробника з міжнародним сертифікатом якості | Український Медичний Часопис

Виявлення енкефалінів та ендорфінів і встановлення їх хімічної структури привели до широкого розгорнення робіт щодо синтезу їх аналогів і похідних та вивчення їх фармакологічних властивостей з метою застосування у комплексній терапії різноманітних захворювань. Одержано велику кількість нових пептидних сполук, що спричиняють різновиди нейротропної (анальгезивної, снодійної, антидепресивної тощо) активності й інші фармакологічні впливи. З різних причин […]

Одержано велику кількість нових пептидних сполук, що спричиняють різновиди нейротропної (анальгезивної, снодійної, антидепресивної тощо) активності й інші фармакологічні впливи. З різних причин (неефективність при пероральному застосуванні, недостатня стабільність) у медичній практиці ліками визнано невелику кількість таких сполук. Однією із сполук, що активно застосовується в практиці, є синтетичний аналог лейцил- енкефаліну гексапептид тирозил- D- аланіл- гліцил- фенілаланіл- лейцил- аргініну діацетат (даларгін), який був створений в лабораторії пептидного синтезу Всесоюзного кардіологічного наукового центру Академії медичних наук СРСР професором М.І. Титовим у 1978 р. З цього часу ця сполука даларгін стала добре відома, а препарат на її основі зарекомендував себе як надійний лікарський засіб і широко застосовується у медичній практиці.

ЗАТ «Лекхім-Харків» почав випускати нову форму цього відомого препарату — розчин даларгіну для ін’єкцій 1 мг/мл під назвою D-ларгін ФС^®.

Найбільш активними «акцепторами» даларгіну і його метаболітів є тканини нирок, печінки і легень. Також за кількістю ресинтезованих продуктів до них наближаються тканини шлунка і селезінки. В утворенні N-кінцевих тетра- і пентаметаболітів беруть участь розчинні ферменти плазми крові, а гідроліз зв’язку Туr-D-Ala виконують амінопептидази формених елементів крові, судинної стінки, тканин органів. Велика ймовірність участі в метаболізмі препарату ангіотензинперетворювального ферменту, який здійснює і подальший гідроліз у крові N-кінцевого пентапептиду до трипептиду Tyr-D-Ala-Gly. Рецепторна взаємодія найбільш інтенсивна для даларгіну і пентапептиду, менш — для тетрапептиду. Даларгін не проникає в формені елементи крові й не сорбується на їх мембранах (Каленикова Е.И. и соавт., 1988).

Відомі такі ефекти сполуки даларгін:

Пригнічення шлункової секреції, зниження активності ферментів підшлункової залози та зменшення моторики шлунка і кишечнику з одночасним скороченням пілоруса. Львівськими дослідниками встановлено, що при самостійному впливі даларгіну спостерігається незначне зниження рівня кислоти і пепсиногену; при його одночасному впливі з гастроцепіном і верапамілом — посилення гальмівного процесу; односпрямовані зміни секреторної відповіді шлункових залоз при дії даларгіну і блокуванні М- холінорецепторів слід вважати одним із компонентів цитопротекторного механізму слизової оболонки шлунка(Скляров А.Я. и соавт., 2005).
Покращання лімфоциркуляції і стимуляція лімфовідтоку, зокрема і в підшлунковій залозі, також викликає досить тривалу анальгезію при епідуральному застосуванні. Згідно з даними В.Д. Слєпушкіна при ендолімфатичному введенні даларгіну при онкоабдомінальних операціях (ін’єкція препарату в лімфатичний вузол кореня брижі) забезпечується тривала післяопераційна анальгезія, адекватна функція фізіологічних систем і підтримання гомеостазу в оптимальному діапазоні (Слепушкин В.Д., 1997).
Антигіпоксичний вплив. Досліджено біохімічні й патогенетичні механізми лікувальної дії гіпербарооксії та токсичної дії гіпербаричного кисню за умов розвитку абдомінальних гнійно- септичних ускладнень у післяопераційний період на основі вивчення клінічних і біохімічних показників у 167 хворих із поширеним гнійним перитонітом у ранній післяопераційний період та в експериментальних дослідженнях на 204 щурах із гострим перитонітом. Було запропоновано методику антиоксидантної терапії даларгіном для профілактики токсичної дії гіпербаричного кисню за умов застосування гіпербарооксії у комплексному лікуванні абдомінальних гнійно-септичних ускладнень у післяопераційний період (Ковтун А.І., 2004).
Імуномодулюючий ефект. На моделі карагіненового гострого асептичного перитоніту у щурів встановлено, що введення даларгіну значно знижує нейтрофільну і моноцитарну реакції при запаленні: накопичення і функціональну активність нейтрофілів і моноцитів та макрофагів в епіцентрі запалення, вихід лейкоцитів з кісткового мозку в кров і збільшує вираженість лімфоцитарної реакції (Клименко Н.А., Литвиненко Е.Ю., 2007). Доведено, що пептид даларгін має модулюючий вплив на функціонально-метаболічну активність нейтрофілів, яка залежить від їх вихідного стану. Пептид підвищує вихідну низьку функціональну активність нейтрофілів і знижує високу. Даларгін-індуковані ефекти проявляються in vitro та in vivo як в нормі, так і при пошкодженні тканин різної етіології у людей і експериментальних тварин (Балачевский Б.В. и соавт., 2008).
Покращення мікроциркуляції, репарації і регенерації тканин. Б.З. Сиротин та співавтори (2003) навели досвід лікування 48 хворих і сформульовані висновки, що даларгін завдяки посиленню репарації та регенерації тканин і покращанню мікроциркуляції істотно скорочував строки появи грануляцій, епітелізації та заживлення виразкових дефектів у пацієнтів із синдромом діабетичної стопи. Застосування цього препарату при синдромі діабетичної стопи в комплексі з іншими патогенетично обґрунтованими препаратами зумовлює скорочення терміну перебування хворих у стаціонарі. При пошкодженій підшлунковій залозі препарат обмежує вогнища некрозу і сприяє їх заміщенню повноцінною тканиною (Wollemann M. et al., 1993; Ковтун А.І., 2004).
Антистресовий ефект. При застосуванні даларгіну для премедикації у онкологічних хворих спостерігалися стабілізація гемодинаміки (зниження артеріального тиску не більше 10% висхідного), фізіологічні рівні кортизолу і глюкози в крові; не спостерігався виражений седативний ефект, але були відсутні прояви тривоги і збудження (Слепушкин В.Д., 1997).
Покращання функції нирок (наприклад при шоці), нормалізація екскреції електролітів і їх вмісту в плазмі крові (Слепушкин В.Д., 1993).
Сумісність з опіатами, опіоїдами, локальними анестетиками, здатність потенціювати ефекти седації та анальгезії. Так, перебіг анестезії з застосуванням даларгіну як додаткового компонента загальної анестезії при проведенні великих онкологічних операцій відзначався керованістю з відсутністю реакцій кровообігу (артеріального тиску і пульсу) і стабільністю рівнів кортизолу, глікемії. Вихід цих пацієнтів з наркозу не супроводжувався м’язовим гіперкінезом і порушеннями мікроциркуляції. Післяопераційна анальгезія зберігалася до 4±0,5 год. Анальгетичний ефект даларгіну реалізується на тканинному рівні (Николаев А.В., Слепушкин В.Д., 2000).

Таким чином, фармакологічними ефектами даларгіну є запобігання розвитку дистрофічних змін у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту, а також посилення її регенерації, виділення захисних компонентів слизової оболонки шлунка, зниження секреції соляної кислоти, нормалізація мікроциркуляції і лімфотоку в зоні пошкодження, антистресовий вплив (Бурбелло А.Т. и соавт., 2003).

Отже, здатність даларгіну модулювати ендогенні процеси організму людини і при цьому не справляти вираженого впливу на параметри гомеостазу є надзвичайно корисною і формує широке коло показань для його застосування в хірургії, терапії, онкології, анестезіології та неврології.

Враховуючи вищенаведене, нами застосовується препарат D-ларгін ФС^® виробництва ЗАТ «Лекхім-Харків» у хірургії при:

виразці шлунка і дванадцятипалої кишки (разова доза 1–2 мг, максимальна добова доза — 1–2 мг; курс лікування — 3–4 доби, можлива пролонгація застосування — до 10 діб; за необхідності разову дозу підвищують до 2 мг, добову — до 5 мг; загальна доза на курс лікування — 30–50 мг);
до та після операції з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (в/в або в/м 2 мг, потім — по 5 мг 1–2 рази на добу; курс лікування — 4–6 діб), синдромі Золлінгера — Еллісона (в/в по 5 мг 3–4 рази на добу з інтервалом 6–8 год; курс лікування — 2–6 діб);
під час і після будь-яких операцій на шлунку, дванадцятипалій кишці, органах гепатопанкреатобіліарної зони (в/в 2 мг, потім по 5 мг 1–2 рази на добу; курс лікування — 4–6 діб);
гострому панкреатиті (в/в 2 мг, потім по 5 мг 1–2 рази на добу; курс лікування — 4–6 діб), панкреанекрозі асептичному (в/в 2 мг, потім по 5 мг 1–2 рази на добу; курс лікування — 4–6 діб) та інфікованому (в/в по 5 мг 3–4 рази на добу з інтервалом 6–8 год; курс лікування — від 2 до 6 діб);
облітеруючому атеросклерозі судин нижніх кінцівок, облітеруючому ендартеріїті (в/в або в/м по 1–2 мг 3–4 рази на добу з інтервалом 6–8 год; курс лікування — 2–10 діб);
виразках нижніх кінцівок (в/в по 5 мг 3–4 рази на добу з інтервалом 6–8 год; курс лікування — 2–10 діб);

Препарат D-ларгін ФС^® розчин для ін’єкцій виробляється підприємством ЗАТ «Лекхім-Харків» на сучасному обладнанні. На підприємстві працює високопрофесійний персонал, який забезпечує дотримання стандартів належної виробничої практики (GMP). Препарат D-ларгін ФС^® — високоефективний, недорогий, зручний у використанні, не викликає значних побічних ефектів, доступний для більшості як амбулаторних, так і стаціонарних пацієнтів.

Література

Балачевский Б.В., Курзанов А.Н., Славинский А.А. (2008) Даларгин-индуцируемая модуляция функционально-метаболической активности нейтрофильных лейкоцитов. Успехи современного естествознания, 5: 59–61.
Бурбелло А.Т., Шабров А.В., Денисенко П.П. (2003) Современные лекарственные средства. Клинико-фармакологический справочник практического врача. Нева, Санкт-Петербург; ОЛМА-ПРЕСС, Москва, с. 177.
Каленикова Е.И., Дмитриева О.Ф., Коробов Н.В. и др. (1988) Фармакокинетика даларгина. Вопр. мед. химии, 34(1): 75–83.
Клименко Н.А., Литвиненко Е.Ю. (2007) Влияние даларгина на реакции системы крови при воспалении. Медицина сьогодні і завтра, 2: 4–11.
Ковтун А.І. (2004) Вплив гіпербарооксії та даларгіну на оксидантно-антиоксидантну систему та функції нирок у хворих з гнійно-септичними ускладненнями. Автореф. дис. … канд. мед. наук: 14.01.30. НМАПО ім. П.Л. Шупика, Київ, 20 с.
Николаев А.В., Слепушкин В.Д. (2000) Отечественный препарат даларгин и его использование в онкологии. Будьте здоровы, 14–16 (www.rusanesth.com/intter/st9.htm).
Сиротин Б.З., Ушакова О.В., Жмеренецкий К.В. (2003) Даларгин в комплексном лечении больных с синдромом диабетической стопы (www.remedium.ru/drugs/doctor/endocrinology/detail.php?ID=16875).
Скляров А.Я., Алексеев Б.М., Бондарчук Т.М. (2005) Влияние даларгина на секреторную функцию желудочных желез при активации или блокировании М-холинорецепторов. Архив клинической и экспериментальной медицины (www.acem.dsmu.edu.ua/show_text.php?text_id=308).
Слепушкин В.Д. (1993) Использование нейропептидов в клинике. Метод. рекомендации для врачей-курсантов. Новокузнецк.
Слепушкин В.Д. (1997) Нейропептиды в анестезиологии и реаниматологии. Анестезиология и реаниматология, 6: 59–61.
Wollemann M., Benyhe S., Simon J. (1993) The kappa-opioid receptor: evidence for the different subtypes. Life Sci., 52(7): 599–611.