Грип H1N1: уроки пандемії

1 жовтня 2010
6113
Спеціальності :
Резюме

25 квітня 2009 р. Центр з контролю та профілактики захворювань США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) повідомив про випадки інфікування людей невідомим штамом вірусу грипу з раніше невідомою комбінацією генів — А/H1N1/09. Подібні випадки зареєстровані в Мексиці, а згодом у Канаді та 11 країнах Американського континенту і Європи. У зв’язку з цим було скликано засідання Надзвичайного комітету Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). ВООЗ визнала виниклу ситуацію надзвичайною, такою, що має значення для міжнародної спільноти, і рекомендувала усім країнам посилити заходи нагляду за спалахами грипоподібних захворювань і тяжкими випадками пневмонії.

Грип H1N1: уроки пандеміїЗ урахуванням вищенаведеного Все­світня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендувала країнам світу активізувати роботу надзвичайних координаційних комітетів (національних, регіональних та інших), провести оцінку наявного запасу противірусних препаратів, людських ресурсів, засобів зв’язку, забезпечити швидкий обмін інформацією на всіх рівнях між заінтересованими службами, підготувати населення до необхідних надзвичайних заходів. Рівень загрози пандемії був піднятий з 3-го до 4-го, коли підтверджується можливість передачі захворювання від людини до людини.

У першій декаді травня 2009 р. захворювання на пандемічний грип були зареєстровані в 23 країнах, лабораторно підтверджено близько 1900 випадків, з них — 31 летальний. Відповідно до класифікації ВООЗ рівень загрози пандемії підвищено до 5-го.

Інфекція продовжувала поширюватися, 11 червня 2009 р. було зареєстровано вже понад 28 тис. лабораторно підтверджених випадків у 74 країнах, включаючи 144 випадки із летальним кінцем, і ВООЗ на основі фактичних даних та науково-обґрун­тованих критеріїв оголосила про настання пандемії грипу А/H1N1/09. Рівень епідемічної загрози було підвищено до фази 6 (РАТН, 2009).

Аналіз епідемічної ситуації щодо грипу А/H1N1/09 у світі показав, що у 2009 р. зареєстровані дві хвилі підвищення захворюваності: в період піку першої хвилі (друга половина липня — перша половина серпня 2009 р.) щотижня реєструвалося від 25 до 30 тис. лабораторно підтверджених випадків захворювання, далі відзначалося зниження захворюваності із щотижневою реєстрацією до 2,5 тис. випадків. З жовтня 2009 р. знову відзначалося зростання захворюваності — до 29 тис. лабораторно підтверджених випадків щотижня. Усього за офіційною інформацією, представленою ВООЗ, Європейским центром з профілактики та контролю за захворюваннями (European Centre for Disease Prevention and Control — ECDC) та CDC, кількість лабораторно підтверджених летальних випадків пандемічного грипу в світі становить понад 17,4 тис. (станом на початок квітня 2010 р.). Найбільш постраждалими регіонами стали: Американський (понад 8,1 тис. випадків смерті) і Європейський (понад 4,6 тис. випадків смерті) (http://www.who.int/csr/disease/influenza/, http://www.euroflu.org/index.php).

З січня 2010 р. і в наступний період у більшості країн світу відзначаються низькі рівні захворюваності на пандемічний грип. Практично у всіх країнах захворюваність на грип мала моноетіологічний характер з домінантною участю пандемічного вірусу А/H1N1/09, участь інших вірусів грипу була низькою.

В Україні після офіційного повідомлення Міністерств охорони здоров’я США і Мексики про реєстрацію серед населення випадків захворювань на грип, що були викликані новим вірусом А/H1N1/09 та з урахуванням рекомендацій ВООЗ, керівництвом держави було прийнято рішення про запровадження заходів щодо запобігання розповсюдженню на території Украї­ни свинячого грипу, передбачено їх організаційне і фінансове забезпечення. Ситуація ускладнювалась тим, що поряд із пандемічним грипом, у країні циркулювали також три штами вірусів грипу, прогнозовані ВООЗ на сезон 2009–2010 рр., а саме: A/Брисбен/59/2007 (H1N1); A/Брисбен/10/2007 (H3N2) та B/Брисбен/60/2008.

Слід зазначити, що епідемія 2009–2010 рр. в Україні розгорнулася на тлі багаторічного відносного епідемічного благополуччя, оскільки (починаючи з 1993 р.) спостерігалася тенденція до зниження захворюваності на грип та гострі респіраторні інфекції (ГРІ), показники не перевищували 15–20 тис. випадків на 100 тис. населення, тоді як у попередні роки (до 1992 р.) вони сягали 25–30 тис. і більше випадків на 100 тис. населення.

З урахуванням напруженої епідемічної ситуації у світі Урядом України було затверджено низку нормативних документів, якими передбачалося створення оперативного штабу з координації заходів щодо попередження завезення і розповсюдження на території країни захворювань, викликаних високопатогенним вірусом грипу А/H1N1/09, виділення додаткових асигнувань на реалізацію плану заходів щодо запобігання поширенню захворювань, викликаних цим штамом. На підставі відповідних рішень керівниками регіональних органів виконавчої влади організована робота з підготовки до пандемії грипу, виділені додаткові асигнування на проведення протиепідемічних, профілактичних заходів, сформований запас противірусних препаратів, засобів індивідуального захисту, здійснено перепрофілювання ліжкового фонду.

В Україні функціонує трирівнева система епідеміологічного нагляду за грипом. У ній задіяні:

  • лікувально-профілактичні заклади (ЛПЗ) первинної ланки (амбулаторно-поліклінічні заклади, стаціонари, фельдшерсько-акушерські пункти, дільничні лікарні);
  • районні, міські санітарно-епідеміологічні станції; регіональні органи охорони здоров’я; обласні санітарно-епідеміологічні станції;
  • санітарно-епідеміологічна станція АР Крим; Центральна санітарно-епідеміологічна служба (СЕС) Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України; ДУ «Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій» МОЗ України; Міністерство охорони здоров’я; Міністерство з питань надзвичайних ситуацій, які мають великий досвід моніторингу, профілактики та боротьби з грипом. Активну участь у епіднагляді за грипом бере ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського» НАМН України.

На підставі аналізу епідемічної ситуації у різних регіонах України починаючи з 29.10.2009 р. введено щоденну звітність про захворюваність на грип та ГРІ, госпіталізацію хворих і летальність, пов’язану з цією інфекцією. Видано Указ Президента України від 31.10.2009 р. № 887 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 жовтня 2009 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху пандемічного грипу в Україні», постанови та розпорядження Кабінету Міністрів Украї­ни, Головного державного санітарного лікаря України, спрямовані на запобігання занесенню та обмеженню розповсюдження випадків грипу, викликаних вірусом А/H1N1/09.

МОЗ України регулярно направляло до регіональних управлінь охорони здоров’я матеріали про ситуацію щодо високопатогенного грипу у світі та в Украї­ні, про необхідність вжиття додаткових протиепідемічних та профілактичних заходів. Всього з початку пандемії грипу в світі МОЗ України підготовлено та направлено близько 30 нормативних, нормативно- методичних та довідкових документів, включаючи рекомендації ВООЗ та Центру з контролю та профілактики захворювань США (CDC).

З метою запобігання завезенню захворювань, викликаних високопатогенним вірусом грипу до України, проводився контроль за станом здоров’я пасажирів, які прибували з країн, де було відзначено розвиток пандемії грипу.

В установах санепідслужби підготовлена лабораторна база для проведення діагностичних досліджень матеріалу від осіб, що викликають підозру на інфікування високопатогенним вірусом грипу. Клінічні лабораторії ЛПЗ лабораторного підтвердження випадків пандемічного грипу практично не проводили.

Протягом літнього періоду в Україні реєструвалися поодинокі завезені випадки грипу A/H1N1/09. Перший випадок захворювання на пандемічний грип в Україні зареєстровано на початку червня 2009 р. у особи, що прибула із США, була своєчасно госпіталізована і у якої, при дослідженні методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), підтверджено наявність збудника каліфорнійського грипу. Другий випадок — у серпні 2009 р. — також завезений. В обох випадках вірус був ідентифікований, виділення вірусу підтверджено у лабораторії Центру грипу в Лондоні. Таким чином, перший епідемічний підйом захворюваності на пандемічний грип, що мав місце в багатьох європейських країнах, в Україні не був зареєстрований.

Починаючи з вересня 2009 р. реєструється сезонне підвищення захворюваності на ГРІ, характерне для початку навчального року та закінчення літніх відпусток. У етіологічній структурі захворювань переважали збудники, що не належать до вірусів грипу. Разом з тим після закінчення туристичного сезону, сезонних робіт за межами України, не виключалась вірогідність ввезення пандемічного вірусу грипу.

Початок епідемічного підвищення захворюваності на грип в Україні,  зареєстрований наприкінці жовтня 2009 р. в Західному регіоні, зумовлений несприятливими погодними умовами, оскільки з початку жовтня в Західному регіоні спостерігались різкі коливання температури повітря протягом доби, що супроводжувалися, порівняно з іншими регіонами України, високою вологістю та частими опадами у вигляді дощів зі снігом.

В подальшому спалахи в дитячих освітніх закладах, збільшення частки пандемічного грипу А/H1N1/09 у структурі захворюваності, а також факти передачі вірусу всередині країни, безпосередньо не пов’язані із завезенням з-за кордону, засвідчили про початок пандемії в Україні.

За даними лабораторного моніторингу з 3-ї декади жовтня пандемічний грип зайняв лідируючі позиції і до середи­ни листопада в етіологічній структурі обстежених хворих становив 49,4%.

По-перше, епідемічний підйом грипу у листопаді–грудні 2009 р. суттєво відрізнявся від минулорічних, насамперед по­явою нового збудника, який швидко поширювався по всьому світу, домінуючи над іншими вірусами. По-друге, зростання захворюваності характеризувалося раннім початком (42–44-го тижня), тоді як для сезонного грипу притаманний початок в період 4–8-го тижня року. По-третє, збудник значно відрізнявся за антигенними властивостями від вірусів сезонного грипу останніх десятиліть, тому захворювання більш охопило молоде неімунне покоління (найбільша кількість випадків реєструється серед людей віком до 50 років, тоді як при сезонному грипі більша частка припадає на дитяче населення). Подальше поширення інфекції неминуче призвело б до повного охоплення всієї сприятливої популяції. Коефіцієнт інфікування сезонним грипом серед осіб, які мали контакти із хворими людьми, варіює від 5 до 15%. Аналогічний коефіцієнт щодо нового пандемічного вірусу (Н1N1) оцінювався в цей час у межах від 22 до 33%.

Порівняно з минулими пандемічними циклами, коли під час пандемії 1918–1919 рр. у світі померло приблизно 2,7–5,3% населення, у 1957–1958 рр. — 70 тис. осіб та у 1968–1969 рр. — 33 800 осіб, грип, викликаний новим вірусом, відрізняється більшою інтенсивністю епідпроцесу, проте рівні летальності не перевищують середні показники при сезонному грипі.

У листопаді 2009 р. епідемія грипу продовжувала розвиватися і реєструвалася по всій території України. Пік захворюваності припав на 45–51-й тиждень 2009 р., коли перевищення порогових рівнів захворюваності було зареєстровано практично у всіх регіонах України.

Епідемічний процес був найінтенсивнішим за період спостереження у перші 14 днів епідемії та на 51-му тижні (14–20 грудня) спостереження.

За даними оперативних звітів з регіонів проаналізовано динаміку поширення грипу на території країни. Так, за період з 45-го по 51-й тиждень 2009 р. на грип та ГРІ у Західному регіоні (Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька області) було зареєстровано 1 012 231 випадок серед усього населення та 220 179 — серед дітей, у Північному (Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська області та м. Київ) перехворіли 445 294 особи, з них 246 789 — діти, у Центральному (Вінницька, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська області) перехворіли 371 542 особи, з них 201 444 — діти, у Східному (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська області) — зареєстровано 729 700 осіб, з них 340 210 — дітей та у Південному регіоні (АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та м. Севастополь) зареєстровано 469 735 осіб, з них 217 058 —діти (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

Середній показник по країні на 45-му тижні 2009 р. було перевищено у 7 областях: Закарпатській — 2857,6, Івано-Франківській — 8386,4, Київській — 2845,1, Львівській — 8619,8, Рівненській — 2779,1, Тернопільській — 6583,1 та Чернівецькій — 6243,7 випадку на 100 тис. населення (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010, ЦСЕС, 2010).

На 45-му тижні (02.11–08.11.2009 р.) питома вага захворілих у Західному регіоні становила 65% (598 501 випадок), тоді як 7% (65 126 випадків) припадало на Центральний регіон та 12% (107 499 випадків) — на Східний (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ Украї­ни, 2010; ЦСЕС, 2010).

Вже на 46-му тижні (09.11–15.11.2009 р.) ситуація суттєво змінюється і питома вага захворілих у Західному регіо­ні зменшується до 34% (130 612 випадків), проте збільшується до 15% (60 145 випадків) у Північному та Південному регіонах відповідно та на 23% (89 266 випадків) — у Східному (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

На 47–48-му тижні 2009 р. відзначено залучення до епідпроцесу Східного регіону — другого, який включився в епідпроцес, де питома вага захворілих становила 27–35% (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

Таким чином, між піками захворюваності на початку епідемічного підйому (45-й тиждень) та наступним (51-й тиждень) був проміжок у 5 тиж, протягом якого захворюваність поширилася із Західного регіону на Центральний, Східний та Південний.

Середня тривалість епідемічного неблагополуччя в регіонах України становила від 7 до 9 тиж. Захворюваність на грип та ГРІ у 10 контрольних містах України набула тенденції до зниження, починаючи з 1-го тижня 2010 р., а з 5-го тижня вони опустилися нижче показників попередніх епідсезонів 2007–2008 рр. та 2008–2009 рр.

На тривалість та інтенсивність епідемії грипу в країні вплинуло те, що з 29.10.2009 р. за ініціативою Державної санітарно- епідеміологічної служби рішенням надзвичайних протиепідемічних комісій в регіонах були введені обмежувальні заходи, призупинено заняття в школах, вищих навчальних закладах, припинено відвідування дитячих садків, введено масковий режим тощо.

Вплив розмежувальних заходів на захворюваність і структуру хворих позначився на залученні до епідемічного процесу дитячого населення. На 45-му тижні частка дітей становила 50,3%, на 46-му — 26,1%, на 47-му — 34,6%. У наступні тижні питома вага дітей серед захворілих на грип та ГРІ становила відповідно 50,9; 57,6; 57,6 та 49,6%. Пік захворюваності серед дитячого населення зареєстровано на 45-му та 51-му тижні.

В епідемічному сезоні 2009–2010 рр. лабораторні дослідження на грип та ГРВІ проводилися методом ПЛР в режимі реального часу, імунофлюоресцентним (ІФМ), імунохроматографічним (ІХМ), серологічним та вірусологічним методами.

Надзвичайно важливим є той факт, що в епідемічному сезоні 2009–2010 рр. суттєво змінилися підходи до лабораторного забезпечення вірусологічного нагляду за грипом. Для індикації збудника широкого використання набув метод ПЛР, який, на відміну від вірусологічного методу з використанням курячих ембріонів та клітинної культури, дозволяє у короткі строки отримати результат.

Лабораторна діагностика грипу та ГРІ у період пандемії проводилась переважно методом ПЛР, з подальшим дослідженням іншими методами у разі отримання негативного результату. Обстеженню підлягали хворі з тяжкою респіраторною патологією та померлі від наслідків грипу.

Протягом всього періоду епідемічного підвищення захворюваності на грип та ГРІ серед циркулюючих вірусів грипу та збудників інших респіраторних інфекцій зростала частка вірусу А/H1N1/09. Так, у листопаді питома вага вірусу А/H1N1/09 в етіо­логічній структурі обстежених хворих на грип та ГРВІ (у 10 контрольних містах) досягла від 0,53% при використанні вірусологічного методу, 17,4% — серологічного методу до 46,7% — методом ПЛР, у середньому — 21,5%. У грудні частка пандемічного вірусу становила вже 34,8% при використанні серологічного методу дослідження та 28,1% — у ПЛР, у січні — 27,9 та 31,7% відповідно, у лютому — 32,5 та 25,8%. Тобто захворювань у обстежених на грип хворих була зумовлена саме вірусом А/H1N1/09 (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

Аналогічна ситуація спостерігалася загалом по Україні. Так, станом на 15.11.2009 р. у обстежених хворих із підоз­рою на грип (на базі регіональних вірусологічних лабораторій, ЦСЕС МОЗ України і ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського» АМН України) питома вага випадків виділення пандемічного вірусу грипу А/H1N1/09 становила 49,4%, на 15.12.2009 р. — 48,4%, на 25.01.2010 р. — 43,6% (при використанні методу ПЛР).

Всього за епідемічний сезон 2009–2010 рр. (з перших днів листопада 2009 р. до кінця березня 2010 р.) частка вірусу H1N1/09 серед вірусів типу А, виділених від хворих на грип, становила 93,2 та 37,9% — з числа всіх обстежених осіб. Таким чином, циркуляція вірусу відзначалася у всіх регіо­нах країни і близько 40% випадків грипу (з 12 539 обстежених осіб) була зумовлена вірусом А/H1N1/09 — пандемічним. Крім того, ці дані зіставні з даними з 10 контроль­них міст, що свідчить про дієвість моніторингу за захворюваністю на грип та ГРІ, який забезпечує ДУ «Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій» МОЗ України (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

З метою оптимізації моніторингових досліджень, вивчення генетичної структури вірусу грипу A/H1N1/09 для своєчасного визначення змін збудника, в тому числі щодо чутливості до противірусних препаратів, проведено молекулярно-генетичне вивчення вірусу. Взятий у хворих з підозрою на грип матеріал було передано для вивчення до Центру грипу (WHO Influenza Center) в Лондоні, всього 311 зразків (186 зразків секційного матеріалу, 104 — носоглоткові змиви, 21 виділений вірус). За результатами проведених досліджень у 152 (55%) зразках підтверджено наявність РНК вірусу грипу типу H1N1. Виділені віруси прореагували з антисироваткою проти вакцинного штаму A/California/7/2009. 5 вірусів було піддано повному аналізу послідовностей геному, який показав, що не відбулось обміну генетичною інформацією з іншими вірусами грипу і всі гени були подібними до прототипу A/H1N1 2009 — вірусу California/4/2009.

Всі протестовані віруси виявилися чутливими до озельтамівіру та занамівіру.

Істотне зниження захворюваності на грип та ГРІ на території країни відзначено починаючи з 1-го тижня 2010 р. Однак, на тлі зниження захворюваності на грип та ГРІ, зменшення питомої ваги пандемічного грипу в структурі лабораторно обстежених хворих у 10 контрольних містах розпочалося лише з березня 2010 р. (на рівні 11,5% при використанні різних методів дослідження). В Україні частка підтверджених випадків грипу серед обстежених осіб також залишалася значною — близько 40%, переважно за рахунок вірусу грипу A/H1N1/09.

Аналізуючи рівні госпіталізації серед дорослого та дитячого населення у 10 контрольних містах України за минулорічні сезони (2007–2008 та 2008–2009 рр.), можна констатувати, що коливання рівнів госпіталізації були незначними та сягали в різні роки від 299 до 407 випадків. Тоді, як у сезоні 2009–2010 рр. відмічалося стрімке зростання рівня госпіталізації, яке почалось з 45-го тижня 2009 р. (порівняно з 44-м тижнем темп приросту становив 79,4%) та порівняно із 45-м тижнем минулого сезону було більше в 11,7 раза. Найбільший пік рівнів госпіталізації відзначався на 45-му та 52-му тижні (темп приросту 52-го тижня становив 93,7%), порівняно з 52-м тижнем 2008 р. був у 10 разів більшим, що нетипово для минулих сезонів 2007–2008 та 2008–2009 рр., та може бути пов’язано як із ростом захворюваності, так і з підвищеною насторогою з боку населення та медичних працівників до цієї проблеми.

Серед дитячого населення рівень госпіталізації у минулорічних епідсезонах зав­жди був значно вищим, ніж серед дорослого населенням та у роки епідемії грипу становили від 84 до 93%. Проте за період з початку епідемічного підйому цього року (44–51-й тиждень) рівні госпіталізації були значно нижчими та коливались від 42 до 61% від всіх госпіталізованих, у середньому за період епідемії — 56,3%. Наведене дає можливість конс­татувати, що для аналізованого епідпроцесу характерне залучення працездатного прошарку населення.

Загалом по країні за перші тижні епідемії було госпіталізовано (станом на 04.11.2009 р.) 4,6% хворих. Щоденно реєструвалося до 20% нових випадків грипу та ГРІ, 3–8% хворих потребували госпіталізації, 3–9% — реанімаційних заходів, 0,5–1,2% осіб з числа госпіталізованих перебували на штучній вентиляції легень (ШВЛ). Кількість померлих становила 0,01% захворілих.

На останньому тижні епідемічного сезону (станом на 04.04.2010 р.) госпіталізації потребувало 5,4% хворих, інтенсивної терапії — 0,6%, перебували на ШВЛ — 0,03% хворих.

Особливість перебігу епідемії також полягала у тому, що тяжкий перебіг хвороби з більшою вірогідністю несприятливого закінчення її частіше розвивався у осіб із серцево-судинною патологією, цукровим діабетом, з надмірною (понад 20%) масою тіла та вагітних. Це дозволило віднести пацієнтів цих категорій до груп ризику щодо несприятливих наслідків захворювання на пандемічний грип.

Серед осіб груп ризику найбільшої уваги потребували вагітні, оскільки рівень летальності серед них у 20 разів перевищував аналогічний показник в інших групах ризику, що також не було типовим для попередніх епідемічних підйомів грипу.

З січня 2010 р. захворюваність на грип та ГРВІ у більшості регіонів України реєструвалася на неепідемічному рівні. Поодинокі випадки перевищення епідемічних порогів у 10 контрольних містах спостерігалися на 1-му тижні 2010 р. у Сімферополі, 3-му — Донецьку, 4-му — Одесі, 6,7-му — Вінниці. Починаючи з 8-го тижня 2010 р. у контрольних містах перевищення епідемічних порогів не спостерігалось (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

У березні 2010 р., за даними лабораторного моніторингу у 10 контрольних містах, в етіологічній структурі обстежених хворих на ГРВІ та грип, поряд із вірусами парагрипу, риносинтиціальної та аденовірусної інфекції, грипу типу В, домінував вірус сезонного грипу А(H1N1) — на рівні 7–11% (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

Зниженню активності сезонних та пандемічного вірусів могла б сприяти кампанія з імунізації населення України відповідними вакцинами. Але, на жаль, у 2009 р. кількість населення, щепленого проти захворювання на сезонний грип, була мінімальною за останні декілька років. Для профілактики пандемічного грипу вакцина була взагалі недоступною для населення внаслідок несвоєчасної реєстрації.

Протиепідемічні та профілактичні заходи в державі в період епідемії проводили відповідно до нормативно-законодавчих документів, координувалися та контролювалися надзвичайною протиепідемічною комісією. На засіданнях аналізувалися та розглядалися питання проведення та ефективності профілактичних і протиепідемічних заходів. Були різко обмежені всі масові заходи. Аналізувався кожен випадок захворювання на пандемічний грип, робота серед контактних, летальні випадки, оскільки (при щорічній їх кількості 10–16) з початку епідемії грипу 2009 р. (станом на 03.01.2010 р.) було зареєстровано 783 летальних випадків, з них 31 — серед дитячого населення та вагітних, що в 40 разів перевищує минулорічні показники. Всього за період епідемії померли 1128 осіб.

До проведення роз’яснювальної роботи були залучені засоби масової інформації. У всіх регіонах України були організовані позапланові рейдові перевірки щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в місцях масового скупчення людей (торгові мережі, ринки, великі торгові центри тощо). У період епідемічного підвищення захворюваності на грип та ГРІ було скасовано значну кількість культурно-масових та спортивних заходів. Окремим рішенням було дозволено проведення фестивалю пісні «Дитяче Євробачення».

Протягом епідемічного сезону 2009–2010 рр. проти захворювання на грип в Україні було щеплено 239 104 особи, з них за рахунок коштів підприємств — 94 546 (39,54%), місцевих бюджетів — 106 498 (44,54%) та за власні кошти — 38 060 (15,92%) осіб.

Серед щеплених було 3,7% дітей віком 6–23 міс, 3,48% — 2–5 років, 2,01% — 6–15 років, 13,44% — осіб віком 16–49 років, 8,62% — 50–59 років, 2,18% — старше 60 років.

З групи медичного ризику щеплено 42 125 осіб (17,62% з числа всіх щеплених); 1,7% — працівників птахофабрик та працівників Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ, МОЗ, Мінагрополітики, Міноборони, які належать до групи ризику щодо інфікування на пташиний грип; найбільшою групою — 57,9% з числа щеплених стали медичні працівники та працівники закладів сфери послуг і освітяни.

Такий незначний відсоток щеплених забезпечує індивідуальний імунітет у вакцинованих, однак не дозволяє створити колективного імунітету, а відтак — вплинути на циркуляцію актуального для цього епідемічного сезону збудника грипу.

Аналіз пандемій грипу протягом ХХ ст. свідчить, що віруси грипу, що з’являлися повторно, циркулюють серед населення віком 10–40 років. Новий вірус A/H1N1/09 за короткий термін (з квітня 2009 р.) розповсюдився по всьому світу, укорінився у людській популяції і зайняв домінуюче місце у структурі захворюваності на грип.

Актуальність проблеми пандемічного грипу для сьогодення підтвердила Міжнародна конференція з актуальних інфекційних захворювань (International Conference on Emerging Infectious Diseases (ICEID), що проходила 11–14 липня 2010 р. у Атланті (штат Джорджія, США). За даними ВООЗ станом на 30 липня 2010 р. 214 країн світу повідомили про реєстрацію на їх території випадків захворювання на пандемічний грип, за період пандемії від грипу загинули 18 398 осіб (Гриневич О.Й., Семенюк О.М., 2010).

За даними ВООЗ у майбутньому епідсезоні 2010-2011 рр. у північній півкулі вірус пандемічного грипу А/H1N1/09, як і раніше, буде домінувати при одночасній циркуляції вірусів сезонного грипу А/H3N2 і B. Рівні активності пандемії у різних регіонах світу відрізнятимуться. Ці дані основуються на тому, що з початку пандемії виділено понад 551 тис. вірусів грипу, з них — 77,6% належать до підтипу А/H1N1/09. У зв’язку з домінуючою роллю вірусу пандемічного грипу та антигенного дрейфу вірусу A/Брісбен/10/2007 (H3N2) із збільшенням частки вірусів антигенно подіб­них A/Perth/16/2009 (H3N2), для країн Північної та Південної півкуль на сезон 2010–2011 рр. ВООЗ прогнозує циркуляцію таких штамів:

  • A/California/07/2009 (H1N1) — пандемічний вірус;
  • A/Perth/16/2009 (H3N2);
  • В/Brisbane/60/2008.

На початку епідемії грипу 2009–2010 рр. експертами ВООЗ та України на підставі досвіду різних країн світу, набутого під час попередніх епідемій грипу та ГРІ, передбачалося, що кількість хворих на пандемічний грип в Україні (як і в інших країнах світу) під час пандемії грипу може сягнути 25% всього населення, 50% пацієнтів потребуватиме амбулаторної допомоги, 1–10% — потребуватиме госпіталізації, 15% — інтенсивної терапії та 5% — ШВЛ, у 0,3–2% випадків можливий летальний кінець внаслідок перенесеної інфекції.

Очікувалося, що пандемія грипу, спричинена новим вірусом грипу Н1N1, триватиме протягом 3 епідемічних сезонів з різною питомою вагою зазначеного збудника в етіологічній структурі загальної захворюваності на грип та ГРВІ. Найбільша кількість захворілих очікувалась у 2009–2010 рр. — 60% усіх прогнозованих захворілих, у 2010–2011 рр. очікується 30%, у 2011–2012 рр. — 10%. На ураженій території кожна хвиля пандемії могла тривати від 6–8 до 10–11 тиж.

Таким чином, у листопаді 2009 р. експерти надали орієнтовний кількісний прогноз розвитку пандемії, згідно з яким загальна чисельність хворих становитиме 11 500 000 осіб, госпіталізації потребуватиме 5 750 000 осіб, інтенсивної терапії — 115 000 госпіталізованих пацієнтів, ШВЛ — 5750 госпіталізованих пацієнтів, незворотні наслідки матимуть 34 500 захворілих.

Фактично, за даними оперативної статистики (форма 1-місячна), за період епідемії з жовтня 2009 р. по травень 2010 р. (включно), на грип та ГРВІ (сумарно) перехворіли 7 753 635 осіб (1686,9 випадку на 10 тис. населення), що становило 16,87% всього населення країни. З 7 520 521 хворого на ГРІ 53,27% становили діти віком до 17 років (4 005 844 особи) та 3 514 677 дорослі особи (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

Серед 233 114 хворих на грип переважали дорослі особи, їх частка сягала 60,06% (139 997 осіб), діти — 93 117 осіб. Співвідношення випадків захворювання на ГРІ та грипу серед дорослого та дитячого населення відрізнялося: серед дорослого населення становило 25:1, а серед дітей — 43:1. У середньому по країні на 1 випадок захворювання на грип припадає 32 випадки захворювання на гострі інфекції верхніх дихальних шляхів множинної або неуточненої локалізації.

Інтенсивної терапії у різні періоди пандемії потребували від 6 до 8% госпіталізованих хворих, ШВЛ — 0,5–1,3% з числа госпіталізованих або 8–15% — з числа госпіталізованих у реанімаційні відділення.

За період епідемії (за оперативними даними станом на 04.04.2010 р.), в Україні було госпіталізовано 371 512 осіб — 5,72% з числа захворілих за цей період. Померли від наслідків грипу 1128 осіб (0,02% з числа хворих та 0,3% — з числа госпіталізованих), у тому числі 83 вагітних.

На грип та ГРІ захворіли 65 514 медичних працівників (1% з числа усіх хворих), госпіталізовано 5194 медпрацівники та померли 38 осіб (відповідно 7,9 та 0,06% з числа захворілих) (ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010; ЦСЕС, 2010).

У 10 контрольних містах Центру грипу МОЗ України, на грип та ГРІ за період з 40-го тижня 2009 р. по 20-й тиждень 2010 р. захворіли 1 962 839 осіб, що становить 20,2% всього населення цих міст, та 80,7% кількості хворих, яка очікувалася у 2009–2012 рр. За прогнозом представників ВООЗ та вітчизняних вчених, за час пандемії в епідемічний процес може бути залучено до 25% населення, зокрема у 10 контрольних містах кількість хворих могла становити 2 433 398 осіб, з них у сезоні 2009–2010 рр. — 1 460 039 осіб. Однак у цьому епідемічному сезоні на грип та ГРІ перехворіла більша кількість населення контрольних міст, ніж передбачалось. У контрольних містах із числа всіх хворих, зареєстрованих у сезоні 2009–2010 рр. виявлено 958 836 дітей віком до 14 років, що становить 48,6% всіх випадків захворювання на грип та ГРІ. Співвідношення дорослих хворих та дітей — 2:1.

За попередніми даними, госпіталізації могли потребувати від 1 до 10% хворих (24 334–243 340 мешканців 10 контрольних міст), фактично госпіталізовано 47 142 особи, або 2,4% з числа хворих. Найбільша частка госпіталізованих зареєстрована у Харкові (11,2% з числа хворих), найнижча — в Одесі (0,9%). Серед госпіталізованих діти становили 57,3%.

Під час пандемії грипу у 10 контрольних містах очікувалася значна кількість летальних випадків — від 7300 до 48 668, фактично померли 172 особи (0,01% з числа хворих), що значно нижче прогнозованої кількості (0,3–2,0%) (дані Тимчасових методичних рекомендацій для служби охорони здоров’я України щодо планування та організації заходів проти пандемічного грипу). Серед померлих було 6 дітей віком до 17 років, що становило 3,5% всіх летальних випадків.

Таким чином, інтенсивність епідемічного процесу грипу та ГРІ у сезоні 2009–2010 рр. серед всього населення України та 10 контрольних міст України виявилася вищою від прогнозованої, натомість показники госпіталізації та смертності, навпаки, нижчими за очікувані.

Досвід, отриманий під час епідемії, свідчить про необхідність посиленої уваги до госпітальної бази системи охорони здоров’я у між- та передепідемічний періо­ди, оснащення реанімаційних відділень сучасною медичною апаратурою, оскільки в наступні сезони не виключені зміни зазначеного показника залежно від еволюційної трансформації збудника в бік збільшення вірулентних властивостей, а також вікової характеристики груп, залучених до епідемічного процесу. Враховуючи кількісну характеристику епідемічного сезону грипу та ГРІ 2009–2010 рр., у наступному (2010–2011 рр.) сезоні слід очікувати залучення до епідемічного процесу, зумовленого пандемічним грипом, близько 30% населення з числа осіб, які за прогнозом можуть захворіти на пандемічний грип (біля 3,5 млн осіб). На підставі ретроспективного епіданалізу за останні 10 років, в Україні слід очікувати ще таку ж кількість хворих, інфікованих іншими вірусами грипу. Таким чином, всього на грип та ГРІ у 2010–2011 рр. може перехворіти від 6,5 до 7,5 млн мешканців України.

Досвід країн світу свідчить, що найбільш ефективним профілактичним захистом проти захворювання на пандемічний та сезонний грип є специфічна профілактика.

В епідемічному сезоні 2010–2011 рр. необхідно дотримуватися такої тактики проведення вакцинопрофілактики:

  • здійснювати щеплення проти захворювання на сезонний грип вакцинами, до складу яких (за рекомендацією ВООЗ) входить пандемічний штам А/H1N1 поряд із вірусами А/H3N2 і В;
  • проводити дворазову вакцинацію дітям віком до 6 років, раніше не щепленим проти захворювання на грип;
  • першочергове щеплення осіб груп ризику. До груп ризику слід віднести медичних працівників та інших осіб.

Необхідно звернути увагу на важливість продовження активної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення, включаючи доступні засоби масової інформації, про необхідність і користь вакцинації, правила «кашльового етикету» та особистої гігієни.

Література

Гриневич О.Й., Семенюк О.М. (2010) Уроки 7-ї Міжнародної конференції з актуальних інфекційних хвороб. Атланта, США, 11–14 липня 2010 р. Укр. мед. часопис, 4(78): 4–5.

Зведені оперативні дані про лабораторно підтверджені випадки грипу в полімеразній ланцюговій реакції (ПРЛ) за даними ЦСЕС та вірусологічних лабораторій установ держсанепідслужби в сезоні 2009–2010 рр. Оперативна інформація ЦСЕС (Прим. ред.: у тексті — ЦСЕС, 2010).

Оперативна інформація ДУ «Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій» МОЗ України про стан захворюваності на грип та ГРІ у базових містах в сезоні 2009–2010 рр. та за попередні сезони (Прим. ред.: у тексті — ДУ «УЦГ та ГРІ» МОЗ України, 2010).

Реагування служби охорони здоров’я України на пандемічний грип (2009) Рекомендації для служби охорони здоров’я України щодо організації та планування заходів проти пандемічного грипу. 1-ше вид. РАТН, Київ, 136 с.

Echevarria-Zuno S., Mejia-Arangure J.M., Mar-Obeso A.J. et al. (2009) Infection and death from influenza A H1N1 virus in Mexico: a retrospective analysis. Lancet, 374: 2072–2079.

Garten R.J., Russell C.A. et al. (2009) Antigenic and genetic characteriatics of swine-origin A (H1N1) influenza virus circulating in humans. Science, 325: 197–201.

Novel Swine-Origin Influenza A (H1N1) Virus Inveatigation Team (2009) Emergence of a novel swine-origin influenza A (H1N1) virus in humans. N. Engl. J. Med. 360: 2605–2615.

Perez-Padilla R., de la Rosa-Zamboni D., Ponce de Leon S. et al. (2009) Pneumonia and respiratory failure from swine-origin influenza A H1N1 in Mexico. N. Engl. J. Med. 361: 680–689.