Як захистити себе від раку: поради фахівців

Хвороба не обирає. Вона може вразити будь-кого, не залежно від віку, соціального статусу, матеріального положення. Особливо це стосується такої підступної, небезпечної, іноді складної для діагностики хвороби, як рак. В Україні проб­лема онкологічних захворювань сьогодні стоїть гостро, як ніколи, і є однією з найбільш пріоритетних у сфері охорони здоров’я. Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України, онкологічні захворювання займають друге місце серед причин смертності українців після серцево-судинних захворювань. Понад 1 млн жителів країни страждають від раку: провідною формою серед чоловіків є новоутворення шкіри (без меланоми), передміхурової залози, легені, сечового міхура та колоректальний рак, серед жінок — рак молочної залози, шкіри, тіла та шийки матки, колоректальний рак. Рак молочної залози — це хвороба, яка щороку забирає життя більше 7500 жінок (переважно віком 30–54 років) та залишає сиротами 6 дітей щодня. Кожна третя смерть від раку в Україні (а також кожна п’ята смерть від раку молочної залози) спричинена занадто пізнім візитом до лікаря — 35% хворих з онкопатологією помирають у перший рік після того, як дізналися про свій діагноз, оскільки захворювання виявлено вже на останніх стадіях. Саме відсутність належної уваги до профілактики та своєчасних медичних обстежень є основною причиною такої високої смертності серед осіб з онкологічними захворюваннями в Україні.

У Всесвітній день боротьби проти раку, який відзначався 4 лютого 2013 р., Все­українська асоціація захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» та компанія «Санофі» в Україні за підтримки Міністерства охорони здоров’я України провели прес- конференцію «Рак: руйнування міфів», у якій взяли участь головний позаштатний спеціаліст Департаменту охорони здоров’я Київської міської державної адміністрації (КМДА) з онкології Дмитро Осинський, завідуюча відділенням онкогематології Національного інституту раку Тетяна Каднікова, голова правління Всеукраїнської асоціації захисту прав пацієнтів «Здоров’я нації» Валентина Очеретенко, генеральний директор ТОВ «Санофі-Авентіс Україна» Жан-Поль Шоєр, головний лікар Київського міського центру здоров’я при Департаменті охорони здоров’я КМДА Отто Стойка, голова ради громадського об’єднання «Українська федерація боротьби проти раку» Тетяна Леман, мати пацієнта, який має онкологічне захворювання Раїса Чернишова (Житомир), а також Валерій Харчишин, лідер гурту «Друга ріка».

Учасники прес-конференції обговорили загальну ситуацію із онкозахворюваністю в країні, необхідність своєчасного звернення до лікаря, роль громадськості у покращанні діагностики та лікуванні раку.

Також під час прес-конференції відбулася презентація Всеукраїнської кампанії «Рак: руйнування міфів» та анонсування прем’єри документально-художнього фільму «Право на життя».

Відкриваючи прес- конференцію, Валентина Очеретенко нагадала, що мета проведення Всесвітнього дня боротьби проти раку — акцентувати увагу суспільства на цій глобальній проблемі, підвищити обізнаність населення про рак як про одне з найбільш небезпечних і поширених захворювань сучасної цивілізації. Рак — один із основних чинників смертності в усьому світі. Ефективному лікуванню раку сприяють інформаційні, адміністративні, фінансові, медичні бар’єри, серед яких брак професійних знань у лікарів, недоступність сучасних технологій діагностики і лікування, надання медичної допомоги у неспеціалізованих закладах.

Дмитро Осинський зазначив, що смертність від онкологічних захворювань у світі займає друге місце у загальній структурі смертності і становить 13%. Щороку від раку в світі вмирають близько 7 млн людей. Однією із глобальних цілей ВООЗ є зниження смертності від хронічних захворювань, до яких відноситься і рак, на 2% щороку. Основними причинами смерті від злоякісних новоутворень в Україні залишаються рак легені, молочної залози, ободочної та прямої кишки, шлунка. У місті Києві на диспансерному обліку перебувають близько 70 тис. осіб, захворюваність за останні роки знизилася на 4%.

У 2013 р. Міжнародний протираковий союз (Union for International Cancer Control — UICC) присвятив день боротьби з раком розсіюванню руйнівних міфів про рак. Таких міфів існує чотири.

Міф 1.
Рак є проблемою лише систем охорони здоров’я

Рак є не лише проблемою охорони здоров’я. Він — одна з основних проблем, що підриває соціально-економічний прогрес в усьому світі, а також суттєво впливає на права людини. Близько 47% випадків захворювання і 55% смертей від раку відбуваються в менш розвинених регіонах світу.

Ситуація, за прогнозами, погіршуєть­ся: до 2030 р., якщо нинішні тенденції збережуться, випадків захворювання на рак збільшиться на 81% у країнах, що розвиваються. Сьогодні вплив раку на населення пе­решкоджає досягненню Цілей розвитку тисячоліття до 2015 року.

Рак є як причиною, так і результатом поганого достатку. Він негативно впли­ває на здатність сім’ї отримувати дохід у зв’язку з високими витратами на ліку­вання, тим самим штовхаючи її до бід­ності. Водночас бідність, відсутність доступу до освіти та охорони здоров’я підвищує ризик людини захворіти на рак і вмерти від нього.

Рак перешкоджає поліпшенню охоро­ни здоров’я жінок і гендерної рівності. На рак шийки матки та молочної за­лози в сукупності припадає понад 750 тис. смертей на рік з великим відсотком смертності у країнах, що розвиваються.

Вартість наслідків від раку досягне 458 млрд дол. США на рік у 2030 р., але ефек­тивні стратегії для вирішення спільних проблем, пов’язаних із факторами ри­зику розвитку раку (таких як вживан­ня тютюну, зловживання алкоголем, неправильне харчування і відсутність фізичної активності), обійдуться всього у 2 млрд дол. на рік.

Міф 2.
Рак — це хвороба багатих, літніх людей у розвинених країнах

Рак є глобальною епідемією. Вона стосується людей різного віку і соціально-економічних груп у різних країнах, осо­б­ливо у тих, що розвиваються.

Від раку в наш час гине більше лю­дей у всьому світі, ніж від ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та малярії разом узятих. Із 7,6 млн смертей у світі від раку в 2008 р. більше 55% зареєстровано у менш розвинених регіонах світу. Більшість смертей від раку шийки матки та мо­лочної залози щорічно припадає на репро­дуктивний вік жінки. Із 275 тис. жінок, які помирають щороку від раку шийки матки, понад 85% випадків смертей припадає на країни, що розвиваються. Якщо це не зупинити, до 2030 р. рак шийки матки буде вбивати до 430 тис. жінок щороку.

Рак зачіпає не лише лю­дей літнього, але й працездатного віку.

Близько 50% випадків захворювання на рак у країнах, що розвиваються, ви­никають в осіб віком до 65 років. Це трагедія для родини і для населення, що потенцій­но впливає на економічний розвиток країни.

Вплив недуги на всі групи населення є руйнівним, особливо для бідних, ураз­ливих та соціально незахищених людей, які не отримують повного лікування і вмирають раніше від онкологічного за­хворювання.

Демографічні відмінності корелюють із високим впливом загальних факторів ризику розвитку раку, наприклад по­гане харчування, вживання алкоголю, тютюнокуріння, відсутність фізичної активності.

Нерівність у доступі до послуг лі­кування також пов’язана із соціально-економічним статусом: бідні та вразливі верстви населення не в змозі оплачу­вати дорогі ліки і методи лікування раку.

Слід розробляти та впроваджувати заходи соціального захисту, в тому числі — загальне охоплення населення профілактичними оглядами, необхід­ними для того, щоб усі громадяни мали повний доступ до можливості профі­лактики онкологічних захворювань та боротьби з ними.

Усі люди повинні мати доступ до перевірених ефективних методів діа­гностики та лікування онкологічних захворювань і послуг на рівних умовах.

Міф 3.
Рак — це смертний вирок

Багато видів раку, які колись вважа­лися смертним вироком, тепер можна вилікувати, а у багатьох випадках можлива ефективна терапія. Прогрес у розумінні факторів ризику і профілактика раку, раннє виявлення, сучасні методи діагностики та лікуван­ня значно поліпшили ситуацію. За рідкісними винятками, ранні стадії раку не призводять до смертельних ви­падків і добре піддаються лікуванню. Лише у США нині налічують 12 млн людей, які живуть із раком.

У країнах із більше ніж десятирічним досвідом роботи за організованими про­грамами профілактики раку молочної за­лози, зниження смертності від цієї пато­логії є значним. Наприклад, мамографічні програми скринінгу в Австралії, започатковані у 1991 р., привели до зни­ження захворюваності на 30% протягом останніх двох десятиліть. Захворюваність на рак шийки матки в розвинених країнах знизилася після впровадження РАР-тесту при гінекологічних оглядах жінок, а останні дані свідчать, що в деяких краї­нах, таких як Велика Британія, смертність завдяки цьому знизилася удвічі за період 1990–2010 рр.

Міф 4.
Рак — це моя доля

При правильній стратегії, третині з найбільш поширених видів раку можна запобігти.

Профілактика — найбільш економічно ефективний і стійкий спосіб ско­рочення глобальної проблеми онколо­гічних захворювань у довгостроковій перспективі.

Глобальні, регіональні та національні програми, пропаганда здорового способу життя можуть суттєво знизити рівень онкологічних захворювань, викликаних такими факторами ризику, як вживання алкоголю, тютюнокуріння, нездорове харчування, відсутність фізичної актив­ності. Поліпшення раціону харчування, фізичної активності та підтримання здо­рової маси тіла може запобігти близько третині найбільш поширених видів раку. Тютюнокуріння — найбільш небез­печний та критичний фактор ризику розвитку раку та, за оцінками спеціаліс­тів, вб’є близько 1 млрд людей у ХХІ ст. Його вплив пов’язаний із 71% усіх смертей від раку легені, на частку якого припадає не менше 22% усіх випадків смертей від раку.

Хронічними інфекціями зумовлено близько 16% усіх випадків захворювання на рак у світі, і ця цифра зростає майже до 23% у країнах, що розвиваються. У цих країнах деякі з найбільш поширених видів раку, такі як рак печінки, шийки матки та шлунка, пов’язані з інфекціями вірусу ге­патиту В (HBV), вірусу папіломи людини (ВПЛ) і бактерії Helicobacter pylori (Н. p.). Як наслідок — впровадження безпечної, ефективної та доступної вакцинації та своєчасного лікування пацієнтів із хронічними інфек­ційними хворобами та їх профілактики — має бути реалізованим у рамках національних планів боротьби із раком.

У багатьох країнах існує неправиль­не уявлення про діагностику й лікування онкологічних захворювань, тому інколи хворі вдаються до альтернативних ме­тодів. Це призводить до катастрофічних наслідків: отримання непрофесійної медичної допомоги і смерті хворого.

Незважаючи на загальне розуміння суті онкологічних захворювань, зали­шається низьким рівень онкологічної настороги серед медичних працівників, проте рівень занепокоєння громад­ськості з приводу раку є високим.

Треба розуміти, що багатьом видам раку можна запобігти шляхом відповід­ної зміни способу життя і що хворого на рак часто можна вилікувати при своє­часній діагностиці.

Досвід скринінгових програм та вак­цинації в країнах, що розвиваються, свідчить, що як тільки люди розуміють основну інформацію про рак і знають, як отримати доступ до послуг, вони зазвичай звертаються за допомогою. Не менш важливим є розробка стратегій, покликаних стимулювати інформуван­ня і способи просвіти, щоб розпізнати ознаки і симптоми цієї недуги.

Тетяна Каднікова більш детально розповіла про стан захворюваності, особ­ливості діагностики та лікування онкогематологічних, а саме — лімфопроліферативних захворювань.

Порівняно з усім спектром онкологічної патології вони є достатньо рідкісними — в Україні на сьогодні зареєстровано більше 7 тис. осіб із цією патологією. Частіше хворіють люди молодого та працездатного віку, і особливість полягає в тому, що за умов ранньої діагностики та правильного лікування при деяких нозологічних одиницях одужання можливе у 95% випадків. Дуже багато залежить від культури людини, своєчасного звернення до лікаря. На жаль, трапляється, що молоді дівчата, виявивши у себе збільшений лімфатичний вузол на шиї, замість звернутися до лікаря, починають відрощувати волосся, тим самим втрачаючи дорогоцінний час.

В Україні зараз існують усі можливості для успішного лікування лімфопроліферативних захворювань.

Отто Стойка зупинився на питаннях профілактики онкологічних захворювань. Він зазначив, що найбільше значення у цьому мають поведінкові та психологічні фактори. Найбільш загрозливим фактором ризику розвитку онкологічних захворювань є безумовно тютюнокуріння, у тому числі й пасивне. Так, серед хворих на рак легені курці становлять 90%. На другому місці за небезпекою — зловживання алкоголем, з яким пов’язаний розвиток раку шлунка і підшлункової залози. Дієвим способом профілактики раку печінки є профілактичні щеплення від вірусного гепатиту В, а щеплення від вірусу папіломи людини в багатьох випадках запобігає розвитку раку шийки матки. Також за даними останніх досліджень встановлено, що щоденна фізична активність середньої інтенсивності протягом 30 хв знижує ризик розвитку онкологічних захворювань на 50%. Позитивний вплив має також здорове харчування. До психологічних факторів слід віднести страх почути цей діагноз, неусвідомлення необхідності профілактичних оглядів, низьку медичну культуру населення.

Жан-Поль Шоєр зазначив, що кожний 45-й мешканець України має діагноз раку, і рівень виживаності цих пацієнтів значно нижчий, ніж у розвинених країнах. 5-річна виживаність жінок із раком молочної залози становить в Україні лише 57%, в той час як у Франції  — 80%. Роль фармацевтичних компаній у боротьбі з раком полягає, зокрема, у розробці нових способів лікування, вивченні нових молекул, покращанні доступу до лікування за рахунок зниження ціни та впровадження партнерських програм із національними системами охорони здоров’я, а також за рахунок підтримки пацієнтів та їх родин.

Про роль громадських організа­цій у покращанні якості життя пацієнтів з онколо­гічними захво­рюваннями розповіла Тетяна Леман. Основ­ною метою діяльності громадсь­ких організацій є об’єднуючі зусилля фахівців, представників державної влади та громадськості привертати увагу до вирішення проблем, пов’язаних із профілактикою, діагностикою та лікуванням онкологічних захворювань. Серед проектів, які реалізує «Українська федерація боротьби проти раку» — «Ми разом», спрямований на психологічну підтримку пацієнтів та їх родичів, проект «Буду жити», спрямований на придбання медичного обладнання для відділень дитячої онкогематології, проект «Життя безцінне», спрямований на пропаганду профілактики і ранньої діагностики онкологічних захворювань, проект «Крапля надії», який допомагає забезпечувати пацієнтів препаратами крові та її компонентів.

Валерій Харчишин привернув увагу присутніх до того, що лікування онкологічних захворювань є дуже ви­соковартісним, і держава не забезпечує його в повному обсязі. Також важливою проблемою для України є недоступність до послуг із трансплантації кісткового мозку.

Підводячи риску, можна визнати, що проблема боротьби з онкологічними захворюваннями в нашій країні може бути вирішена лише спільними зусиллями держави, медиків, фармацевтичних компаній, громадських організацій, самих пацієнтів і взагалі усіх членів суспільства.

Дуже важливим є усвідомлення того, що навіть при відсутності будь-яких ознак захворювання і прекрасному самопочутті один раз на рік необхідно звертатися до свого сімейного лікаря чи дільничного терапевта з метою проходження диспансерного огляду. У цьому разі лікар зобов’язаний призначити загальний аналіз крові й сечі, рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, направити пацієнта на консультацію до вузьких спеціалістів: отоларинголога, офтальмолога, онколога, для жінок — гінеколога та мамолога, для чоловіків — уролога.

Олександр Устінов,
фото Сергія Бека