ВСТУП
Актуальність проблеми здоров’я населення України не викликає сумніву, оскільки більше десятка років нас турбує від’ємний показник природного приросту населення (Державний комітет статистики України, 2004а), невтішні прогностичні дані ВООЗ щодо чисельності населення України на період до 2050 року (Пиріг Л., 2003) та найнижча очікувана тривалість життя при народженні порівняно з країнами Західної Європи (Державний комітет статистики України, 2004б).
Кризова ситуація щодо здоров’я громадян України навела нас на думку про виконання наукового соціологічного дослідження, метою якого є вивчення стану розуміння населенням змісту здоров’я та оцінка рівня знань пацієнтів сімейних лікарів щодо наявних основних нормативно-правових актів, котрі напряму стосуються питань охорони здоров’я та медичного забезпечення.
ОБ’ЄКТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Проведене соціологічне дослідження базується на вибірковій статистичній сукупності з використанням методу анкетування серед пацієнтів сімейних амбулаторій міста Львова за спеціально опрацьованою нами соціологічною програмою «Анкета вивчення думки різних категорій населення про здоров’я» з подальшою автоматизованою обробкою даних на персональному комп’ютері з використанням програми MS Excel.
У процесі виконання наукової роботи використаний соціологічний, статистичний, математичний методи та метод структурно-логічного аналізу з урахуванням принципів системного аналізу та системного підходу.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
Аналіз отриманих результатів соціологічного дослідження свідчить, що 73,50±2,21% анкетованих із числа пацієнтів, які обслуговуються сімейними лікарями, ознайомлені з класичним визначенням ВООЗ щодо здоров’я (Ганюшкин В., 1959), проте прикро, що 26,50±2,21% серед опитаних взагалі не визначилися з думкою щодо цього питання (рис. 1). При цьому 33,50±2,36% респондентів вважають, що здоров’я — це стан, коли відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.
Визначення здоров’я, яке свого часу дали М.О. Добролюбов (Куприянов В.В., Шульц Ю.Ф. (сост.), 1986) та О.О. Остроумов (Остроумов А.А., 1950), підтримали 32,25±2,34% респондентів, а трактування поняття здоров’я за C. Cassis, D. Birchmore (1985) та L. King (1964) — 32,00±2,33% опитаних. 17,75±1,91% пацієнтів сімейних амбулаторій вважають, що здоров’я — це стан, коли людина не звертається з проблемами здоров’я до лікаря, тоді як 15,25±1,80% анкетованих розуміють під цим поняттям відсутність хронічних захворювань, а 14,00±1,73% респондентів погодилися з твердженням, що здоров’я — це стан, коли у людини виникають лише простудні захворювання.
У процесі виконання наукового дослідження нами встановлено, що 78,25±2,06% інтерв’юйованих цікавляться будь-якою інформацією про здоров’я; проте 21,75±2,06% опитаних зізналися, що дане питання їх взагалі не цікавить.
Найчастіше респонденти із числа пацієнтів сімейних амбулаторій міста Львова отримують інформацію про здоров’я з газет (55,00±2,49%) та телебачення (52,25±2,50%), від сімейного лікаря (43,00± 2,48%) та журналів (41,00±2,46%). Відповідно до цього 34,75±2,38% опитаних зазначили, що інформацію про здоров’я отримують також з радіо, тоді як 27,25±2,23% інформацію про здоров’я та різноманітні методи чи технології його підтримання отримують від друзів, а 25,00±2,17% респондентів посилаються в цьому на найближчих родичів. Цікавим є і те, що 13,75±1,72% пацієнтів дізнаються про здоров’я з Інтернету.
Щодо розуміння анкетованими змісту та значимості самих видів здоров’я, то 28,33±2,23% респондентів висловлювалися лише про фізичне здоров’я, 24,51±2,15% — про психічне, тоді як 18,15±1,93% — про біологічне. Кожен шостий пацієнт сімейної амбулаторії (16,96±1,88%) був поінформований про духовне здоров’я і лише 12,04±1,63% респондентів — про соціальне здоров’я. Проте ніхто із інтерв’юйованих не висловився, що здоров’я є багатокомпонентним за своєю суттю.
У процесі аналізу результатів соціологічного дослідження нами встановлено, що 62,50±2,42% від загального числа анкетованих стверджують про існування в Україні законодавчої бази щодо питань охорони здоров’я та медичного забезпечення, тоді як 37,50±2,42% респондентів зізналися, що про наявність таких документів взагалі не чули.
Про рівень знань пацієнтів сімейних лікарів щодо існування в Україні основних законодавчо-нормативних документів у галузі охорони здоров’я та медичного забезпечення свідчать дані, наведені на рис. 2.
Окрім того, ми також вивчали питання щодо стану і розуміння досліджуваними змісту статей Конституції України, які безпосередньо стосуються питань здоров’я людини.
Так, в статті 3 Конституції України записано, що «Людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю». З такою позицією держави погодилося лише 30,75±2,31% інтерв’юйованих, тоді як 56,00±2,48% не згодні з такою конституційною гарантією, оскільки вважають, що реальний стан справ у галузі охорони здоров’я аж ніяк не відповідає конституційним вимогам, а 13,25±1,70% опитаних так і не визначилися з думкою щодо цього питання.
Щодо реалізації статті 49 Конституції України, де говориться, що «кожен громадянин має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування», то 46,51±2,49% опитаних із числа пацієнтів сімейних амбулаторій міста Львова вважають, що Україна лише декларує право на здоров’я своїм громадянам, 26,51±2,21% респондентів стверджують, що держава в цьому питанні нічого позитивного не робить, тоді як 13,49±1,71% анкетованих погодилися з тим, що право на здоров’я їм держава гарантує і стільки ж (13,49±1,71%) респондентів переконані, що держава це право їм реально забезпечує.
На поставлене запитання «Як держава ставиться до здоров’я населення?» 58,51±2,46% респондентів відповіли, що «байдуже», 32,47±2,34% оцінили як «позитивно» і лише 9,02±1,43% — «негативно». При цьому 55,75±2,48% осіб із числа досліджуваних визнали, що питання здоров’я на державному рівні мають тенденцію до вирішення, проте дії чиновників від медицини мають бути системними і більш ефективними.
Думку населення щодо вирішення питань здоров’я на різних щаблях влади в Україні відображають дані, наведені на рис. 3.
Із запропонованих інтерв’юйованим характеристик, які найбільше відповідають стану здоров’я громадян України, 50,43±2,50% зазначили, що стан здоров’я повинен бути значно кращим, 28,63±2,26% осіб із числа опитаних стверджують про кризу здоров’я української нації, 16,88±1,87% визнали стан здоров’я співвітчизників задовільним, а 4,06±0,99% респондентів — хорошим.
Не порушуючи етичності щодо професійної діяльності та особистості дільничного/сімейного лікаря, 34,50±2,38% опитаних висловили думку про задоволення просвітницькою роботою лікаря первинного рівня медичного забезпечення, тоді як 52,25±2,50% анкетованих не погодилися з ними, а 13,25±1,70% респондентів утрималися з відповіддю щодо даного питання.
ВИСНОВКИ
Отримані та проаналізовані результати проведеного соціологічного дослідження віддзеркалюють реальний стан справ в Україні щодо виконання конституційних норм та гарантій відносно права на здоров’я та охорону здоров’я людини і дозволяють нам запропонувати наступне.
А. Територіальним органам управління охороною здоров’я, амбулаторно-поліклінічним закладам та лікарям первинного рівня медичного забезпечення змінити стереотипи в наданні медичної допомоги населенню і акцент у своїй діяльності перенести з лікувальної на санітарно-просвітницьку роботу як основну складову системи профілактики, що відповідало б вимогам статті 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», де сказано, що «Держава гарантує подання доступної соціальної прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги як основної частини медико-санітарної допомоги населенню, що передбачає консультацію лікаря, … профілактичні заходи…».
Б. Отримані результати викладачам профільних та випускних кафедр медичних вищих навчальних закладів враховувати при складанні робочих навчальних програм, а органам управління — при опрацюванні PR-технологій для популяризації питань здоров’я серед населення України.
Література
Ганюшкин В. (1959) Всемирная организация здравоохранения. Москва, 13 с.
Державний комітет статистики України (2004а) Статистичний щорічник України за 2003 рік. Київ, с. 364–366.
Державний комітет статистики України (2004б) Населення України, 2003 рік (демографічний щорічник). Київ; 364 с.
Куприянов В.В., Шульц Ю.Ф. (сост.) (1986) Мудрость здоровой жизни. Медицина, Москва, с. 38.
Основи законодавства України про охорону здоров’я (2003) Закон України від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ. Відомості Верховної Ради, № 4, с. 19.
Остроумов А.А. (1950) Избранные труды. Медгиз, Москва, 57 с.
Пиріг Л. (2003) Демографічна ситуація та охорона здоров’я в Україні. Народне здоров’я, 8: 4–6.
Cassis C., Birchmore D. (1985) Developing human potential — an awakening process. Can. J. Public Health, 76(Suppl. 1): 38–42.
Резюме. Освещен уровень знаний пациентов семейных амбулаторий города Львова относительно содержания понятия «здоровье», его структуры и знания основных законодательных и нормативно-правовых документов по вопросам здравоохранения и медицинского обеспечения. Изучено мнение респондентов об отношении государства и выполнении им основных конституционных гарантий по сохранению здоровья граждан. Социологическое исследование проведено путем опрашивания пациентов семейных амбулаторий города Львова и анализа «Анкеты изучения мнения разных категорий населения о здоровье». Отмечен низкий уровень осведомленности респондентов относительно вопроса о роли здоровья в жизни индивидуума, что можно объяснить недостаточной работой семейного врача относительно данного вопроса. Внедрение результатов научного исследования в практику семейного врача будет оказывать содействие сохранению здоровья граждан Украины.
Ключевые слова: здоровье, здравоохранение, законодательство, нормативно-правовая база, мнение пациента, семейный врач, семейная амбулатория, профилактика
Patients of Lviv city family doctors’ ambulatories about health and health care (the results of fulfilled sociological investigation)
Summary. The level of knowledge of patients visiting Lviv city family doctors’ ambulatories about content of definition «Health», its structure, and main legislative and juridical documents dealing with health care and medical provision are presented. The authors analyze respondents’ point of view on state’s attitude to population health reinforcement and its constitutional guarantees. The sociological investigation is carried out by means of surveying the patients visiting Lviv city family doctors’ ambulatories and analyzing the questionnaire «Point of view of different categories of patients on health». The study has shown low awareness of the respondents on importance and role of health in human life, which can be explained by the unsatisfactory work of the family doctors in this area. The implementation of the results of the scientific study in family doctors practice will promote preservation of population health in Ukraine.
Key words: health, health care, legislation, juridical basis, patient’s point of view, family doctor, family doctor’s ambulatory, prevention
Адреса для листування:
Рудень Василь Володимирович
79010, Львів, вул. Пекарська, 69
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я
