Матеріали круглого столу «Стратегічні напрямки розвитку охорони здоров’я України у світлі нової європейської політики «Здоров’я-2020», що відбувся 26 вересня 2012 р. у рамках Міжнародного медичного форуму «Впровадження сучасних досягнень медичної науки в практику охорони здоров’я України».
Головною темою, що обговорювалася на 65-й Сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я (ВООЗ) у травні 2012 р. у Женеві, була світова проблема хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ). За даними Європейського регіонального бюро ВООЗ, прогноз щодо розповсюдженості ХНІЗ залишається невтішним.
Основними причинами тягаря хвороб у країнах Європи, які починаючи з часу дослідження (1990 р.) прогнозовано збільшуються, є: ішемічна хвороба серця, поширеність якої до 2020 р. становитиме 11,2% (у 1990 р. — 9,9%), цереброваскулярні захворювання — 6,2% (у 1990 р. — 5,9%), остеоартрит — 3,5% (у 1990 р. — 2,9%), рак трахеї, бронхів і легень — 4,5% (у 1990 р. — 2,9%), слабоумство та інші дегенеративні порушення центральної нервової системи — 3,4% (у 1990 р. — 2,4%).
Зважаючи на те що левова частка передчасної смертності українців пов’язана із хворобами серцево-судинної системи, онкологічними захворюваннями і травмами, у країні взято курс на зміни в системі охорони здоров’я з її переорієнтацією на профілактику захворювань, перш за все неінфекційних.
Як повідомила під час круглого столу Тетяна Грузєва, професор Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, Україна одна з перших розпочала підготовку Національної програми, що ґрунтується на нових засадах європейської політики «Здоров’я-2020». Нині оприлюднено для громадського обговорення проект Закону України «Про затвердження Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір», основна мета якого — збереження та зміцнення здоров’я, профілактика захворювань, зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення, підвищення якості й ефективності надання медичної допомоги, забезпечення соціальної справедливості й захисту прав громадян на охорону здоров’я.
Виконання програми, що об’єднала 1578 заходів, усі рівні виконавців (17 міністерств, 16 агентств, служб і комітетів, 3 академії наук, заклади освіти, громадські та міжнародні організації), за умови її фінансування у розмірі 40 млрд грн., дозволить до 2020 р. очікувати таких результатів, як:
- збільшення середньої очікуваної тривалості життя на 1 рік;
- стабілізація та досягнення тенденції до зниження смертності від ХНІЗ на 10%;
- стабілізація та досягнення тенденції до зниження передчасної смертності осіб працездатного віку на 10%;
- стабілізація та досягнення тенденції до зниження смертності від дорожньо-транспортних пригод на 15%;
- стабілізація та досягнення тенденції до зниження смертності від самогубств на 8%;
- зниження смертності немовлят на 20%;
- зниження материнської смертності на 30%;
- досягнення охоплення базовою вакцинацією дитячого населення до рівня 90–95%;
- підтвердження статусу території, вільної від поліомієліту;
- досягнення тенденції щорічного скорочення поширеності тютюнопаління на 1 відсотковий пункт;
- зниження смертності, пов’ язаної зі вживанням алкоголю, на 20%;
- стабілізація та досягнення тенденції до скорочення частоти абортів серед підлітків віком 15–17 років на 20%;
- зниження рівня первинного виходу на інвалідність населення працездатного віку на 10%;
- зниження рівня госпіталізації у заклади охорони здоров’я на 20%;
- досягнення у 95% випадків середнього строку доїзду бригади швидкої медичної допомоги до пацієнта у місті до 10 хв, у сільській місцевості — до 20 хв;
- забезпечення збільшення відрахувань від валового внутрішнього продукту на охорону здоров’я до 5%.
Геннадій Апанасенко, професор, завідувач кафедри спортивної медицини та санології НМАПО ім. П.Л. Шупика, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «Санологія», нагадав про попередження генерального директора ВООЗ Маргарет Чен: «Аби уникнути глобальної фінансової кризи охорони здоров’я, необхідна нова стратегія боротьби з ХНІЗ з акцентом на ефективну профілактику». При цьому, її ефективність має бути забезпечена не лише міжсекторальним підходом із залученням усіх міністерств і організацій — профілактика захворюваності має носити, перш за все, індивідуальний характер. З метою первинної профілактики ХНІЗ досі використовується «популяційна стратегія» (санітарне просвітництво населення) та «групова стратегія» (просвітництво груп високого ризику щодо корекції 4–5 факторів ризику), однак найбільша в Європі швидкість депопуляції (вимирання) працездатного населення України, у тому числі так звана надсмертність чоловіків, свідчить про неефективність зазначених видів профілактики.
Не діагностика хвороб, а визначення рівня здоров’я має служити відправною точкою у профілактиці як метод його зміцнення. З цією метою в Україні вперше у світі розроблена та запатентована методика кількісного визначення фізичного здоров’я. На Заході було багато спроб створити шкалу позитивного здоров’я, але досі вимір здоров’я залишається такою ж ілюзією, як вимірювання щастя, краси й любові. Всупереч таким уявленням українські санологи заклали у поняття «здоров’я» показник максимальних аеробних можливостей організму людини, що є непрямою характеристикою функцій мітохондрій як енергетичної бази здоров’я. Кількісна оцінка рівня соматичного здоров’я індивіда обчислюється з урахуванням індексу співвідношення маси тіла до росту, силового індексу, життєвого індексу, індексу Робінсона тощо. Оцінка здоров’я розраховується в балах із таким визначенням його рівня: низького, нижче середнього, середнього, вище середнього і високого.
Проведені Г. Апанасенком дослідження показали: чим нижчий рівень здоров’я, тим вища ймовірність розвитку ендогенних факторів ризику ХНІЗ та їх маніфестацій. Існує певний «безпечний» рівень здоров’я, вище якого не реєструються ендогенні фактори ризику і маніфестуючі форми захворювань. При виході індивідуума з «безпечної зони» здоров’я виникає феномен «саморозвитку» патологічного процесу без зміни сили діючих факторів.
Саме збереження «безпечного» рівня здоров’я є метою первинної індивідуальної профілактики ХНІЗ. На думку доповідача, лише запровадження на рівні первинної медицини зазначеної методики та залучення кожного обстеженого до усвідомленого виконання власної програми оздоровлення відповідно до початкового рівня здоров’я і наявних захворювань дозволить забезпечити ефективність профілактики ХНІЗ. Індивідуальний підхід до профілактики ХНІЗ потребує термінового впровадження, зокрема у практику сімейних лікарів, оскільки, за даними Г. Апанасенка, на сьогодні спостерігається фізична деградація населення: тільки 1% українців має «безпечний» рівень здоров’я (у 1990 р. — 8%).
Не новина, що, окрім регулярних фізичних вправ, зміцненню здоров’я сприяє правильне харчування. Однак, як повідомив Володимир Лозинський, кандидат медичних наук, лікар-санолог Київського міського центру здоров’я, харчування останнім часом стало здебільшого засобом поліпшення емоційного стану і асоціюється з позитивними емоціями. На фоні хронічних стресогенних умов життя більшість населення вдається до суб’єктивного покращання настрою шляхом зловживання висококалорійної, малопоживної їжі, що сприяє надмірному навантаженню на внутрішні системи організму і декомпенсації їх функцій. Так, за даними ВООЗ, ожиріння визнано неінфекційною епідемією ХХІ ст.
В. Лозинський поділився принципами правильного харчування. За його словами, обмеження і розумне ставлення до їжі мають супроводжувати людину все життя, що дозволить постійно підтримувати оптимальну масу тіла і безпечний рівень здоров’я.
Зокрема, особам із надмірною масою тіла чи ожирінням не можна повністю відмовлятися від їжі. Планомірне зменшення маси тіла досягається обмеженням калорій, а не голодуванням. Так, рекомендовано харчуватися невеликими порціями 4–6 разів на день, розтягувати час прийому їжі, старанно пережовуючи і насолоджуючись її смаком (адже сигнал про втамування голоду надходить у мозок лише через 20 хв після початку прийому їжі), споживати меншу кількість жирної, борошняної і солодкої їжі, віддавати перевагу рибі, нежирному м’ясу, сирим овочам і фруктам. Між останнім прийомом їжі та сном має пройти не менше 3 год. Режим харчування вибудовується так, щоб ⅔ добової маси і калорійності продуктів харчування припадали на першу половину дня, а на другу — ⅓ у 2–3 прийоми. У раціон другої половини дня мають входити продукти, які швидко і легко перетравлюються в організмі (молочні продукти, морепродукти, птиця, овочі). Не рекомендується їсти до повного насичення, вставати з-за столу краще напівголодним.
На завершення доповіді немолодий, проте стрункий та енергійний В. Лозинський поділився своїм рецептом еліксиру здоров’я, молодості й довголіття — він полягає у розумному харчовому поводженні, руховій активності та оптимізмі. До цього слід прагнути кожному.
Юлія Єрмолова
фото Сергія Бека
