Як вже повідомляло наше видання, з ухваленням наказу Міністерства охорони здоров’я України від 04.11.2011 р. № 756 «Про затвердження Порядку вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації», кожна особа, яка досягла віку 14 років, може самостійно здійснювати вільний вибір лікаря, відповідального за надання їй первинної медичної допомоги, з числа лікарів загальної практики — сімейної медицини, терапевтів дільничних, педіатрів дільничних. У 2012 р. кожний українець повинен зробити це у термін 1–30 вересня. У зв’язку з цим у багатьох людей постали питання: хто він — лікар загальної практики — сімейної медицини і як його обрати? Чи може лікар відмовити пацієнту, який його обрав? Що робити, якщо після 30 вересня 2012 р., коли термін вибору лікаря закінчиться, пацієнт ще не визначиться з обранцем? Якого лікаря хоче бачити пацієнт? Чи насправді можна обрати собі лікуючого лікаря лише один раз на рік? Якщо так, то чи не буде це обмеженням прав пацієнта на вибір та зміну лікаря, закріпленого чинним законодавством України, зокрема у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»?
На всі ці питання намагалися дати відповіді учасники прес-конференції, що відбулася 13 вересня 2012 р. у Києві за участю представників Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України та Коаліції громадських організацій з охорони здоров’я, що входять до Всеукраїнської мережі з надання безоплатної правової допомоги, які впевнені, що вихід можна знайти, прислухаючись до думки пацієнтів щодо спрощення процесу обрання лікаря.
Віктор Сердюк, президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів (далі — Рада), розповів, що про актуальність даної проблеми свідчить велика кількість скарг громадян на неможливість обрати собі лікаря, який прийшовся би до вподоби через довільну авторську інтерпретацію адміністраторами медичних установ зазначеного наказу МОЗ України, яким регламентується порядок такого вибору. Наказом встановлено порядок вибору та зміни лікаря первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та форм первинної облікової документації. На думку Ради, під час реалізації наказу відбулися відхилення від закріплених наказом норм, що зумовило нерозуміння у пацієнтів. Медики мають звикнути до того, що пацієнт не тільки може, а й має право оцінювати їхню роботу та доводити свою оцінку через вибір лікаря для себе і своїх близьких.
В. Сердюк підкреслив, що даний наказ служить виключно для кращої реалізації роботи. МОЗ України не може наказувати людям, до якого лікаря їм звертатися, а тільки дає рекомендації для покращення медичної ситуації в країні. Наказ також спрямований на мобілізацію лікарів та їх заохочення, адже чим більше в лікаря пацієнтів, тим вища його заробітна плата.
Ольга Скорина, керівник юридичного департаменту Ради, підкреслила, що можливість вільного вибору пацієнтом лікуючого лікаря, так само як і закладу охорони здоров’я, є важливим правом пацієнта, закріпленим у законі «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та Цивільному кодексі України. Це право жодним чином не може бути звужене, змінене тощо підзаконним нормативно правовим актом. Більше того, вільний вибір лікаря є одним із наріжних каменів гарантування безпеки пацієнтів, пріоритетом сфери управління безпекою пацієнтів, визначених зобов’язаннями України перед Радою Європи.
Костянтин Надутий, начальник Управління реформ медичної допомоги Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України, розповів, що зазначеним наказом, передусім, передбачено право пацієнта активно здійснювати вибір лікаря, заповнивши відповідну реєстраційну форму або відмовитись від такого вибору та продовжити користуватися послугами лікаря, до якого він прикріплений раніше. МОЗ України розроблено та надано у пілотні регіони, до яких входять Вінницька, Дніпропетровська, Донецька області та Київ, інструкцію щодо алгоритму впровадження механізму реалізації права пацієнта на вибір лікаря, у якій відображені усі етапи роботи на рівні окремої амбулаторії та дільниці. В інструкції вичерпно наведені права пацієнта щодо цього питання.
К. Надутий підкреслив, що одним із мотивів данного наказу є запровадження мотивації медичного персоналу до збільшення обсягу та якості роботи. В Україні не вистачає налагодженої системи мотивації медичних працівників, особливо первинної медичної ланки і даний наказ є першим кроком до цього. В містах України нормативне навантаження на лікаря становить 1500 осіб. За наказом, чим більше буде в лікаря пацієнтів, тим вищою буде його заробітна плата — це перша складова. Друга — це якість роботи, яка регулюється за допомогою таких індикаторів, як тяжкі та ускладнені захворювання, кількість викликів швидкої медичної допомоги та ін.
К. Надутий наголосив, що лише 5–15% пацієнтів цікавить питання зміни лікаря на первинному етапі надання медичної допомоги, решта не важає за потрібне це робити. І така практика не тільки в Україні, а й в усьому світі.
Тому якщо лікар не набирає мінімальну необхідну кількість пацієнтів, йому слід або підвищувати кваліфікацію, або проходити іншу спеціалізацію.
За словами Лариси Матюхи, головного позаштатного спеціаліста МОЗ України зі спеціальності «Загальна практика — сімейна медицина», завідуючої кафедрою сімейної медицини НМАПО ім. П.Л. Шупика, існування кафедри на данному етапі реформування медичної галузі вкрай необхідне, оскільки тільки в Києві необхідно перенавчити >1000 лікарів та в Київській області — >400. Але з фінансових причин прийнятних умов для навчання сімейних лікарів на кафедрі немає.
Л. Матюха підкреслила, що перший рівень надання медичної допомоги — саме той, на якому пацієнт разом з лікарем має можливість визначити шляхи збереження його здоров’я та запобігти загостренням хронічних захворювань.
Ігор Бабій, президент Асоціації виробників соціальної реклами, підкреслив, що даний наказ є першою сходинкою в налагодженні комунікації «лікар — пацієнт», тому подальший розвиток даної програми залежить від того, як громада на нього відреагує.
Учасники зазначили, що одним із першочергових завдань МОЗ України, пацієнтської спільноти і громадськості є вироблення і закріплення так званого пацієнтоцентристського підходу в сфері охорони здоров’я, який передбачає максимально можливе залучення пацієнтів. Найголовніше, що повинен знати пацієнт з-приводу вибору лікаря та питання взаєморозуміння між медичною та пацієнтською спільнотою, презентовано у формі санбюлетенів, які за технічної підтримки МОЗ України будуть використовуватися для здійснення регулярної роз’яснювальної роботи щодо права пацієнта на вибір лікаря та найкращого способу його реалізації.
Тетяна Харченко,
фото автора
